7.2.1. Виробництво гіпсових в'яжучих при низькотемпературному випалюванні
Виробництво низьковипалювального гіпсу складається з попередньої підготовки сировини, що полягає в сушінні і подрібненні гіпсового каменю, дегідратації гіпсового каменю в процесі теплової обробки, наступному тонкому помелу або помелу, що передує дегідратації.
Іноді тонкому помелу піддається і природний гіпс (первинний помел), і готове в'яжуче (вторинний помел). Послідовність операцій при виробництві гіпсу залежить від виду агрегату, в якому відбувається його дегідратація.
323
Зараз найпоширеніші дві технологічні схеми. За першою схемою дегідратація відбувається у варильних котлах періодичної або безперервної дії, в яких матеріал безпосередньо не стикається з топковими газами. При застосуванні варильних котлів гіпс потрібно попередньо подрібнювати. За другою схемою дегідратація кускового гіпсу відбувається в сушильних барабанах, а випалений продукт піддається наступному помелу. Є також схеми для одночасного помелу і дегідратації гіпсу.
Гіпсовий камінь надходить на завод із кар'єрів у вигляді кусків розміром до 350 мм або щебеню. Кусковий гіпс піддають попередньому одно- або двохстадійному подрібненню. Для цього на першій стадії застосовують щокові, а на другій — також і молоткові дробарки. Конусні дробарки застосовують як на першій, так і на другій стадії.
Кар'єрна вологість гіпсового каменю може коливатися у значних межах залежно від його структури, обводненості родовища, пори року та багатьох інших факторів. Найбільшою мірою вологість залежить від сумарної площі поверхні кусків — чим менший розмір кусків, тим вологість більша. Так, наприклад, за інших однакових умов вологість кусків розміром 60 мм становить 1%, кусків розміром 10 мм — 4%, а кусків розміром 5 мм — близько 10%.
Вологий гіпсовий камінь має підвищену в'язкість. Тому попередньо його потрібно підсушувати, що полегшує процес подрібнення і збільшує продуктивність помельного устаткування.
Як правило, процес сушіння поєднують з процесом помелу. Для одночасного сушіння і помелу застосовують аеробільні, шахтні і ролико-маятникові млини. В усі ці млини подаються розбавлені топкові гази з температурою (300.. .400) °С. Дрібні часточки виносяться з помельних агрегатів струменем гарячих газів у пилоосаджувальні пристрої (циклони, батарейні циклони або електр офільтри).
Звичайно 1 таких газів містить близько 1 кг гіпсового пилу. Тонкість помелу гіпсу можна регулювати зміною швидкості руху газів. Потужність шахтних млинів становить (5...25) т/год, ролико-маятникових-до 10 т/год.
Варіння в гіпсоварильних казанах. Серед агрегатів, у яких проводиться теплова обробка гіпсу, найпоширенішими є варильні котли, їх перевага перед іншими агрегатами полягає в простоті конструкції, чистоті й однорідності продукту, що добувається.
324
Недоліком казанів є періодичність дії, а отже, зайві затрати часу на завантаження і вивантаження. Крім цього, днище й обичайки казан часто прогоряють, тому потрібний додатковий час на ремонтні роботи.
Заводи устатковані, як правило, казан місткістю 15, продуктивністю 7 т/год, а останнім часом встановлюються також казани місткістю 25 , продуктивністю понад 11 т/год. Гіпсова-рильні котли — це зварні барабани з кришкою і сферичним днищем. У котлах місткістю 15 в середині розміщено чотири, а в котлах більшої місткості — шість або вісім жарових труб. Котли устатковані мішалками, обертові лопаті яких перемішують гіпс, для забезпечення рівномірного нагрівання. Прикріплені до мішалки відрізки ланцюгів зчищають гіпс із днища, оберігаючи його від прогоряння. Котел вмуровано в цегляний мур, під ним споруджено топку, топкові гази якої обігрівають котел ззовні, а потім проходять по жарових трубах.
Завантажують гіпс у котел або конвейєром, або пневматично при ввімкнутій мішалці. При цьому зберігається добра рухливість гіпсу.
Звичайно при надходженні в казан гіпс, має температуру (60...70) °С, протягом перших 30 хв варіння він нагрівається до температури (120... 150) °С, при якій розпочинається його інтенсивна дегідратація (кипіння). В процесі дегідратації температура в казані залишається сталою, а після закінчення дегідратації температура починає підніматися, а гіпс-осідати. Для повного перетворення гіпсу на півгідрат звичайно після кипіння його нагрівають ще на (20...30) °С, оскільки навіть (1... 2)% двогідрату в готовому продукті різко погіршують його властивості, прискорюючи строки тужавіння і збільшуючи водопотребу. При перегріванні гіпсу понад (170... 180) °С виникає небезпека утворення розчинного ангідриту, який негативно впливає на властивості будівельного гіпсу. Як правило, варіння гіпсу триває (1,5...3) год. Однак збільшення тривалості варіння до (4...6) год приводить до зниження водопотреби і підвищення міцності гіпсу майже вдвоє.
Із гіпсоварильних казанів гіпс надходить у бункер "томління", що є проміжною місткістю для зберігання гіпсу й виконує певну технологічну функцію. У ньому відбувається дегідратація залишків двогідрату за рахунок фізичної теплоти матеріалу, а водяна пара, що виділяється при цьому, витрачається на гідратацію зневодженого півгідрату і розчинного ангідриту. Тому після вилежування якість гіпсу поліпшується.
325
Частину казанів періодичної дії переобладнано для безперервного варіння. Вони мають трубу, що відходить від дна, для випуску готового продукту. Після кипіння гіпсу півгідрат відразу ж спускається на дно і вивантажується. Завантаження і вивантаження виконують так, щоб рівень гіпсу в казані зберігався сталим. Потужність такого казана на (25...40)% перевищує потужність звичайних казанів однакової місткості, а витрата палива — менша.
Для безперервного варіння гіпсу застосовують також реакто-ри-теплообмінники з обертовими конвейєрами-теплообмінника-ми і масляним теплоносієм. Розроблена подібна установка, в якій гіпсовий порошок нагрівають електронагрівниками, розміщеними на зовнішній поверхні гвинтового конвейєра і всередині вала. У першій секції підтримується температура гріючої поверхні близько 300 °С, чим забезпечується швидке прогрівання гіпсу до температури дегідратації (115... 125) °С, у наступних секціях температура гріючої поверхні дещо нижча (близько 220) °С, а температура матеріалу близько 150 °С. Така температура не допускає утворення зневодненого півгідрату й розчинного ангідриту, що позитивно відбивається на якості готового продукту. Регулюванням кількості пари, що відводиться з установки, можна створити умови для переважного добування а-півгідрату.
Хоч при варінні в котлах гіпс і піддається попередньому помелу, помел його після дегідратації є необхідною операцією.
Вторинний помел здійснюється в стрижньових або трубних млинах. В процесі помелу відбувається дегідратація гіпсу, що не розклався, а розчинні форми ангідриту гідратуються і переходять у півгідрат. Цьому процесу сприяє підвищення температури гіпсу під час помелу до (115... 120) °С, тому, якщо здійснюється вторинний помел, відпадає потреба в камерах томління, оскільки процеси, що відбуваються при гарячому магазинуванні, у млині протікають швидко і повно. При вторинному помелі часточкам надається лускоподібна форма, що позитивно впливає на пластичні властивості гіпсу. Інтенсифікації процесу дегідратації у варильних казанах можна досягти за рахунок введення в гіпс деякої кількості солей, які знижують парціальний тиск пари над гіпсом, сприяючи зниженню температури дегідратації. У практиці гіпсових заводів набула поширення добавка розчину кухонної солі густиною 1,2 г/с, який добавляють у варильний казан у кількості (0,10.. .0,15)% маси гіпсу. При цьому не тільки знижується темпе-
326
ратура дегідратації, але й поліпшується якість готової продукції. Недолік гіпсу, що містить добавку NaCI, — підвищена гігроскопічність і втрата активності при зберіганні. Тому його бажано використовувати відразу ж після виготовлення.
Дегідратація гіпсу в обертових барабанах. Основна перевага обертових барабанів безперервність процесу виробництва. Поряд з цим вони мають істотний недолік, що полягає в нерівномірності випалювання. При короткочасному перебуванні кусків гіпсу в барабані в центрі їх можуть залишитись зерна двогідрату, що не розклався, оскільки в поверхневих шарах куска внаслідок стикання з гарячими топковими газами може відбуватися зневодження аж до утворення розчинного і навіть нерозчинного ангідриту. Суворо дотримуючись технологічного режиму в обертових барабанах, можна добути високоякісне в'яжуче.
Для випалювання гіпсу застосовують обертові барабани, що використовуються в інших галузях промисловості для сушіння. Обігрівання може здійснюватись як за прямотечією, так і за протитечією. При прямотечії димові гази на вході в барабан мають температуру (800... 1000), а на виході — (160... 180) °С. При протитечії — відповідно (600...800) і (60...70) °С.
Існують також випалювальні барабани, в яких матеріал не стикається з димовими газами. У таких печах швидкість руху пароповітряної течії, що переміщується всередині, та його об'єм незначні, з течією виноситься незначна кількість найдрібніших часточок гіпсу і тому система очищення газів спрощена.
В обертові барабани звичайно завантажують щебінь розміром (10...20) і (20...35) мм, дрібняк використовують або для гіпсування грунтів, або після помелу він надходить у гіпсова-рильні котли. Випалений щебінь вилежується в проміжних бункерах, а потім розмелюється у кульових млинах.
Інші методи випалювання гіпсу. У зв'язку з тим що температура дегідратації гіпсу низька. Існує кілька варіантів суміщеного помелу й випалювання. При цьому як помельний агрегат використовуються різні швидкохідні млини (шахтні, роликові, ае-робільні). Гіпсовий камінь із щокової дробарки потрапляє через відповідний бункер і живильник у млин, куди надходять розбавлені до потрібної температури топкові гази. У млині одночасно відбуваються сушіння, дегідратація і помел. Дрібні часточки виносяться потоком газів у шахту або трубу, а крупні випадають з потоку і повертаються на домелювання. Готовий гіпс осад-
327
жується послідовно в циклоні, батареї малих циклонів і рукавному фільтрі, звідки по системі шнеків готова продукція надходить у силоси на зберігання. Так, випалений гіпс дуже швидко тужавіє (початок тужавіння (2...3), кінець — (6...8) хв). Склад гіпсу неоднорідний, у ньому міститься значна кількість розчинного ангідриту і двогідрату.
Помел і дегідратацію гіпсу можна одночасно проводити також і в кульовому млині, де, завдяки тривалішому, ніж у швидкохідних млинах, перебуванню матеріалу, якість гіпсу вища і відповідає вимогам стандарту. Недоліком кульових млинів є їх непристосованість до введення топкових газів з високою температурою. До агрегатів безперервної дії належать також агломераційні решітки та установки для випалювання в киплячому шарі.
Агломераційна решітка — це нескінченна металева сітка, натягнута між двома барабанами. Верхня гілка сітки підтримується спеціальними роликами для запобігання провисанню. На сітку із завантажувального бункера надходить гіпсовий камінь, причому завантаження проводиться так, щоб безпосередньо на сітку потрапляв крупніший щебінь, а зверху дрібніший. Таке завантажування виключає провалювання гіпсу. Стрічка з гіпсом, що рухається, проходить через камеру випалювання, у верхній частині якої розміщено пальники, нижня частина камери сполучена з системою пилоосаджувальних пристроїв. Гіпс випалюється променистою енергією факела і при безпосередньому стиканні з гарячими газами. Відхідні гази надходять у бункер сирого гіпсу для його попереднього обігрівання. У випаленому матеріалі міститься значна кількість розчинного ангідриту.
Установка для випалювання в киплячому шарі складається з газової топки і камери випалювання. Топкові гази, проходячи крізь шар матеріалу, переводять його у псевдозріджений стан, випалюють і сприяють переміщенню його до вивантажувального пристрою. Відхідні гази видаляють по спеціальних газоходах. Установку можна повністю автоматизувати. Витрата палива становить 32 кг/т.
Випалювальні барабани та апарати для суміщеного випалювання і помелу — це установки, сполучені з зовнішньою атмосферою. Середовищем, що стикається з випалювальним матеріалом, у цих апаратах є повітря або продукти згоряння палива з невеликою відносною вологістю. Тому в процесі дегідратації кристалізаційна вода виділяється у вигляді пари, а основною фазою в'яжучого, що
328
добувається, є b-півгідрат, що має тонку, майже аморфну структуру, велику водопотребу (60-80%) і невисоку механічну міцність у зливках. У варильних казанах, зокрема великої місткості, можуть створюватись також умови для виділення води у крапельно-рідкому стані. В результаті у будівельному гіпсі, добутому у варильних котлах, крім b-півгідрату міститься деяка кількість а-півгідрату, що має кристалеву будову і меншу водопотребу, тому якість гіпсу, добутого у варильних котлах, як правило, вища.
Високовипалювальний гіпс має три марки: Г10, Г15, Г20 залежно від границі міцності на стиск у 28-добовому віці зразків із тіста нормальної густини. Так само, як і ангідритовий цемент, високовипалювальний гіпс у початковий період тверднення (до 1.. .2 місяців) повинен перебувати у вологому стані. Твердне високовипалювальний гіпс тільки тоді, коли часточки в'яжучого матеріалу тісно стикаються одна з одною, тому масу, що твердне, потрібно ущільнювати трамбуванням. Тверднення естрихгіпсу супроводжується незначною усадкою.
Серед усіх гіпсових в'яжучих високовипалювальний гіпс відрізняється найвищими водо- і морозостійкістю. Іноді його називають гідравлічним гіпсом. Підвищена водостійкість пояснюється більшою густиною і меншою водопроникністю.
Високовипалювальний гіпс відрізняється підвищеною стійкістю проти стирання і тому найчастіше застосовується для виготовлення безшовних підлог і підготовок під лінолеум.
- Системи технологій (за видами діяльності)
- Розділ 1. Промисловість України
- 1.1. Загальна характеристика промисловості
- 1.2. Одиниці виміру фізичних величин, фізичні властивості матеріалів і робочих агентів
- 1.3. Властивості сировини, кінцевих продуктів і робочих агентів
- Розділ 2. Теоретичні засади технології
- 2.1. Основні технологічні поняття та визначення
- 2.2. Класифікація технологічних процесів та апаратів технології
- 2.3. Фізико-хімічні та біохімічні закономірності в технології
- 2.3.7. Закони зберігання маси та енергії в умовах рівноваги систем
- 2.3.2. Кінетика технологічних процесів
- 2.4. Технологічні закономірності технології
- 2.4.1. Використання законів фундаментальних наук
- 2.4.2. Принципи ресурса- ma енергозбереження в технології
- 2.4.3. Принцип інтенсифікації процесів
- 2.4.4. Принцип найкращого використання устаткування
- 2.4.5. Принцип оптимального варіанту
- Контрольні запитання до 2-ї глави
- Розділ 3. Технологічна лінія як система
- 3.1. Загальні уявлення про систему
- 3.2. Технологічна система
- 3.3. Система керування підприємством
- 3.3.1. Визначення системи керування
- 3.3.2. Виявлення і аналіз проблем та суперечностей
- 3.3.3. Структура управління
- 3.4. Моделювання систем керування (управління)
- 3.4.1. Загальна постановка завдань моделювання
- 3.4.2. Складання моделі для визначення собівартості продукції
- 3.5. Технічниий рівнь об'єктів технології
- 3.5.1. Показники якості технологічних процесів
- 3.5.2. Номенклатура показників якості технічних об'єктів
- 3.5.3. Методи визначення показників якості технічної продукції
- 3.5.4. Економічна оцінка технічного рівня
- 9. Економічна оцінка технічного рівня.
- Розділ 4. Основні процеси, машини та апарати будь-якої технології
- 4.1. Класифікація процесів та апаратів в технології
- 4.2. Механічні процеси
- 4.2.1. Подрібнення
- 4.2.2. Класифікація подрібнювачів
- 4.3. Перемішування
- 4.4. Гідродинамічні процеси
- 4.4.1. Класифікація і характеристика неоднорідних систем
- 4.4.2. Осідання в гравітаційному полі
- 4.4.3. Фільтрування
- 4.4.4 Відцентрові методи розподілу неоднорідних систем
- 4.5. Теплові процеси
- 4.5.7. Теплопередача
- 4.5.2. Тепловіддача при зміні агрегатного стану речовини
- 4.5.3. Конструкції теплообмінників
- 4.5.4. Випарювання
- 4.4.5 Конденсація
- 4.6. Масообмінні процеси
- 4.6.1. Класифікація масообмінних процесів
- 4.6.2. Масопередача
- Загальні відомості
- Матеріальний баланс повітряної сушарки
- 4.6.4 Кристалізація
- 4.6.5. Перегонка і ректифікація
- 4.6.6. Сорбція
- 4.6.7. Екстрагування
- 4.7. Штучне охолодження
- 4.8. Хімічні та біохімічні перетворення
- 4.8.1. Хімічна кінетика
- 4.8.2. Кінетика мікробіологічних процесів
- Контрольні запитання до 4-го розділу
- Розділ 5. Металургійний комплекс
- 5.1. Загальна характеристика металургійного комплексу
- 5.2. Технологія чавуну
- 5.3. Характеристика, хімічний склад і класифікація чавуну
- 5.4. Виробництво сталі
- 5.4.1. Класифікація сталі та її технологія
- Електричні печі
- 5.4.2. Безчавунне виробництво сталі
- 5.4.3. Рафінування та розливання сталі
- 5.4.4. Виготовлення виробів тиском
- 5.5. Технологія кольорових металів
- 5.5.1. Класифікація кольорових металів
- 5.5.2. Технологія міді
- 5.5.3. Технологія алюмінію
- 5.6. Технологія магнію і титану
- 5.25. Схема електролізера
- 5.7. Корозія та антикорозійні заходи
- 5.7.1. Причини виненкнення корозії
- 5.7.2. Захист металів від корозії
- Контрольні запитання до 5 розділу
- Розділ 6. Паливно-енергетичний комплекс
- 6.1. Загальна характеристика паливно-енергетичного комплексу
- 6.2. Паливо
- 6.3. Характеристика підприємств для вироблення електроенергії
- 6.4. Технологічна схема вироблення електроенергії
- 6.5. Паротурбінні (теплові) електростанції
- 6.6. Електрогенератори
- 6.7. Атомні електростанції
- 6.8. Гідроелектростанції
- 6.9. Електричні мережі
- Контрольні запитання до 6-го розділу.
- Розділ 7. Будівельні матеріальні
- 7.2. Гіпсові в'яжучі матеріали
- 7.2.1. Виробництво гіпсових в'яжучих при низькотемпературному випалюванні
- 7.3. Повітряне вапно
- 7.3.1. Вапно-випалювальні печі
- 7.3.2. Фізико-хімічні основи процесу гасіння вапна
- 7.3.3. Мелене негашене вапно
- 7.3.4. Тверднення вапняного розчину
- 7.3.5. Властивості і застосування вапна
- 7.4. Технологія цементу
- 7.4.1. Сировина для цементу
- 7.4.2. Технологічна схема виробництва цементу
- 7.5. Цегла та черепиця
- 7.5.1. Сировина для виробництва цегли та черепиці
- 7.5.2. Формування цегли, та глиняно/черепиці
- 7.6. Керамічні вироби
- 7.6.1. Класифікація керамічних виробів
- 7.6.2. Керамічна плитка
- 7.7. Переробка деревини
- 7.8. Вироблеництво скла
- Контрольні запитання до 7-го розділу
- 5. Технологія цементу.
- 7. Виробництво скла.
- Розділ 8. Машинобудівний комплекс
- 8.1. Загальна характеристика машинобудівного комплексу
- 8.2. Конструкційні матеріали в машинобудуванні
- 8.3. Антифрикційні сплави
- 8.4. Матеріали на основі порошкової металургії
- 8.5. Композиційні матеріали
- 8.6. Мастильні матеріали та допоміжні матеріали
- 8.7. Антифрикційний чавун і його властивості
- Контрольні запитання до 8 розділу
- 1. Загальна характеристика машинобудівного комплексу.
- Розділ 9. Легка промисловість
- 9.1. Загальна характеристика легкої промисловості
- 9.2. Текстильна промисловість
- 9.3. Шкіряна і взуттєва промисловість
- 9.4. Швейна промисловість
- 9.5. Виробництво хімічних волокон
- 9.6. Виробництво паперу
- 9.6.1. Виробництво паперу та сировина для його виготовлення
- 9.6.2. Технологій виготовлення паперової маси
- 9.6.3. Виготовлення паперу
- Контрольні запитання до 9-го розділу
- 1. Загальна характеристика легкої промисловості.
- 13. Виготовлення паперу.
- Розділ 10. Хімічна промисловість
- 10.1. Загальна характеристика хімічної промисловості
- 10.2. Виробництво пластичних мас
- 10.2.1. Будова та структура пластичних мас
- 10.2.2. Пластмаси на основі продуктів ланцюгової полімеризації
- 10.2.3. Пластмаси на основі продуктів поліконденсації і ступеневої полімеризації
- 10.2.4. Пластмаси на основі природних полімерів
- 10.2.5. Переробка полімерів у вироби
- 10.3. Гума і гумові технічні вироби
- 10.4. Виробництво добрив
- 10.5. Виробництво миючих засобів
- 10.5.1. Миючі засоби
- 10.5.2. Сполуки і властивості миючих засобів
- 10.5.3. Класифікація миючих засобів
- 10.6. Процеси переробки нафти та нафтопродуктів
- 10.6.1. Фракційна переробка нафти
- 10.6.2. Фракційна переробка нафти
- 10.6.3. Високотемпературна переробка нафти
- 10.6.4. Коксування кам'яного вугілля
- 10.7. Виробництво кислот та лугів
- 10.8. Виробництво сірчаної кислоти
- 10.9. Виробництво хлору, водню та їдкого натру
- 10.10. Виробництво пеніциліну
- 10.11. Виготовлення лаку
- Контрольні запитання до 10 розділу
- Розділ 11. Загальна характеристика харчових виробництв
- 11.1. Харчування та харчові продукти
- 11.2. Сировина та асортимент харчових продуктів
- 11.3. Класифікація харчових виробництв
- Контрольні запитання до 11-го розділу
- Розділ 12. Технологія олії
- 12.1. Сировина для виготовлення олії і асортимент готової продукції
- 12.2. Технологічна схема виробництва олії
- 12.3. Екстрагування макухи
- 12.5. Гідрогенізація жирів
- 12.6. Технологія маргарину
- Контрольні запитання до 12-го розділу
- Розділ 13. Технологія кондитерських виробів
- 13.1. Сировина та асортимент кондитерських виробів
- 13.2. Технологія карамелі
- 13.3. Технології шоколаду
- 13.4. Технологія цукерок
- 13.5. Технологія мармеладу та пастили
- 13.6. Технологія мучних кондитерських виробів
- Контрольні запитання до 13-ї глави
- Розділ 14. Технологія молочних виробів
- 14.1. Склад та властивості молока
- 14.2. Технологія переробки молока
- 14.3. Виробництво морозива
- 14.4. Технологія сиру
- 14.4.1. Класифікація сирів
- 14.4.2. Технологія твердих сичужних сирів
- 14.5. Виробництво кисломолочного сиру (творогу)
- 14.6. Виробництво вершкового масла
- 6 Проміжний банк, 8 — сепаратор для одержання високожирних
- Контрольні запитання до 14 глави:
- Розділ 15. Технологія м'ясних виробів
- 15.1. Сировина для виробництва м'ясних виробів та асортимент продукції
- 15.2. Технологічна лінія виробництва ковбаси
- 15.3. Технологія сирокопчених ковбас
- Контрольні запитання до 15 розділу
- Розділ 16. Переробка, плодоовочевої сировини
- 16.1. Асортимент продукції при переробці овочів та плодів
- 16.2.Технологічна схема консервування, основні операції та устаткування
- 16.3. Технологічна лінія "Комплекс" для виробництва зеленого горошку
- 16.4. Контроль виробництва консервів
- 16.5. Квашення плодів і ягід
- Контрольні запитання до 16-го розділу.
- Розділ 17. Зберігання та переробка зерна
- 17.1. Загальні відомості про зерно та продукти його переробки
- 17.2. Технологічна лінія та устаткування для зберігання зерна
- 17.3. Сушіння та активне вентилювання зерна
- 17.4. Контроль та керування процесом зберігання зерна
- Контрольні запитання до 17 розділу
- Розділ 18. Технологія борошна
- 18.1. Сировина та асортимент продукції
- Контрольні запитання до 18—їглави
- Розділ 19. Технологія крупів
- 19.1. Асортимент крупів та сировина для їх виробництва
- 19.2. Хімічний склад крупів та норми виходу продукції
- 19.3. Підготовка зерна для переробки в крупи
- 19.4. Загальні принципи переробки зерна в крупи
- Контрольні запитання до 19-го розділу
- Розділ 20. Технологія хліба і макаронів
- 20.1. Сировина для виготовлення хліба і макаронів та асортимент продукції
- 20.2. Основні технологічні операції виробництва хліба
- 20.3. Технологічна схема виробництва хліба та основне устаткування
- 20.4. Контроль та керування технологічним процесом хлібопекарського виробництва
- 20.5. Технологічна схема виробництва макаронів
- 20.6. Пакування та зберігання макаронних виробів
- 20.7. Контроль та управління макаронним виробництвом
- Контрольні запитання до 20 розділу
- Розділ 21. Виробництво етилового спирту
- 21.1. Загальна характеристика бродильних виробництв
- 21.2. Сировина для виробництва спирту, показники якості сировини і готової продукції
- 21.3. Виробництво етилового спирту з крохмалевмісної сировини
- 21.4. Розварювання сировини
- 21.5. Зброджування оцукреної маси
- 21.6. Вилучення спирту
- 21.7. Особливості виробництва спирту із меляси
- 21.8. Контроль та управління технологічним процесом
- Контрольні запитання до 21-го розділу
- Розділ 22. Виробництво пива та безалкогольних напоїв
- 22.1. Сировина для виробництва пива, показники якості сировини і готової продукції
- 22.2. Технологічна схема виробництва пива
- 5__Змішувач для одержанні суспензії; 6— фільтр;
- 22.3. Виробництво безалкогольних напоїв
- Контрольні запитання до 22-го розділу
- Розділ 23. Виробництво вина
- 23.1. Сировина для виробництва вин
- 23.2. Технологічний процес виробництва виноградних вин
- 23.3. Особливості виробництва ігристих вин
- 23.4. Особливості виробництва кон'яку
- 23.5. Лінії первинного та вторинного виноробства
- Контрольні запитання до 23-го розділу
- Розділ 24. Технологія цукру
- 24.1. Сировина для виробництва цукру
- 24.2. Технологічна схема цукробурякового заводу
- 24.3. Контроль та керування технологічним процесом бурякоцукрового виробництва
- Контрольні запитання до 24-го розділу
- Розділ 25. Виробництво крохмалю і крохмальної патоки
- 25.1. Сировина для виробництва крохмалю, показники якості сировини і готової продукції
- 25.2. Технологічна схема виробництва крохмалю
- 25.3. Технологічна схема виробництва крохмальної патоки
- 25.4. Контроль і керування технологічним процесом виробництва патоки
- Розділ 26. Викиди в довкілля
- 26.1. Утворення шкідливих викидів на підприємствах та в побуті
- 26.2. Води в промисловості
- 26.5. Очищення газових (повітряних) викидів
- 26.6. Знешкодження твердих побутових відходів
- 26.6.1. Проблеми тпв в Україні
- 26.6.2. Варіанти утилізації тпв
- Контрольні запитання до 26-го розділу