17.4. Контроль та керування процесом зберігання зерна

Незважаючи на велику кількість показників для оперативно­го контролю якості зерна при зберіганні, використовують тільки один — температуру зерна в силосі. Численними дослідженнями доведено, що підвищення температури зберігаємого зерна в ре­зультаті самозігрівання (дихання), обмін киснем з навколишнім середовищем може бути основним показником (сигналом) для прийняття рішення по його охолодженню одним із перелічених вище засобів. В результаті самозігрівання температура зерна мо­же підвищитися до (55...65) °С, а то й більше. Домішки насіння

687

бур'янів, мікроорганізми, шкідники, комахи, кліщі побічно впли­вають на процес самозігрівання.

Контроль температури в силосах здійснюється термопарами, термометрами електричного опору (терморезисторами), які роз­ташовані на спеціальній термопідвісці, зображеній на рис. 17.15, яка складається з головки, проміжних і кінцевого термометрів та гнучкого тросу або кабель-тросу. По ізольованим кабелям від кожного термометра видається сигнал на диспетчерський пункт про рівень його температури.

Вимірювальний кабель-трос уявляє со­бою щільно звитий навколо центрального несучого стального самонерозмотуючого ка­нату, заключеного в поліетиленову оболон­ку, джгут, в якому перемінюються між собою корди-заповнювачі для монтажу та вкладан­ня на їх місце датчиків, та чотири групи четвірок струмоведучих мідних гнучких жил. Кабель-трос покритий оболонкою із світло­захисного поліетилену.

Групи і жили груп мають лічильні групи і жили (різного кольору) для візуального виз­начення необхідної жили для встроювання (розміщення) датчиків.

Вимірювання температури зерна здійс­нюють різними засобами та системами вимі­рювання або обігом датчиків. Перші системи обігу датчиків застосовували спеціальні ма­шини, а їх обслуговував лаборант. Зараз ці операції здійснюють універсальні ЕОМ. При підвищенні температури сигнал передається до пам'яті ЕОМ.

Число терморезисторів у термопідвісці (5...6) штук при відстанні між ними до 5 м. Су­часні системи вимагають розміщення термо­резисторів на відстані 1,5 м, тобто кількість в силосі висотою зо м досягає 18 штук.

Рис. 17.15. Термопідвіска:

1 — головка; 2 — проміжний термометр;

З — гнучкіш трос; 4 — кінцевіш термометр

688

Рис. 17.16. Елементи установки системи дкте-4мг: А) схема установки термопідвіски; б) устрій головки: 1 — нако­нечник; 2 — конічна втулка; З — зажимна гайка; 4 — вкладиш;

5 — монтажна планка; б — корпус головки; 7 — ніпель;

8 — штепельна колодка; в) електричні схеми термопідвісок;

г) пульт ЦП-2Г системи ДКТЕ-4МГ: 1 — корпус; 2 —робочий стіл;

З — зовнішня панель; 4 — сигнальна лампа вибору v термопідвісок

(силосів); 5 — панель символьна; 6— сигнальні лампи вибору релейних шаф; 7 — логометр для виміру температури навколиш­нього повітря; 8 — вимикач живлення; 9 — сигнальна лампа наяв­ності живлення; 10 — логометр для вимірювання температури

зерна в силосах; 11 — перемикач вибору силосного корпусу; 12 — перемикачі вибору потрібного терморезистора підвіски; 13 — сигнальні лампи включення терморезисторів; 14 — переми­кач вибору релейної шафи; 15 — перемикач вибору термопідвіски; 16— перемикач включення термометра навколишнього повітря.

Опорна частина термопідвіски — головка (рис. 17.16) уявляє собою литу чавунну коробку 6 з кулеподібним вкладишем 4 і на­конечником 1, в якому закріплено кабель-трос. На головці тер­мопідвіски є штепсельна колодка 8 для відключення переносного

689

контрольного вимірювального приладу. Кабель-трос закріплю­ється до головки за допомогою наконечника 1 та конічної втул­ки таким чином: кабель-трос вкладають у внутрішню частину на­конечника, потім на кабель-трос одягають конічну втулку 2, кінці дрота вирівнюють зажимною чайкою 3. Дріт броні надійно защімлюється конічними поверхнями наконечника і втулки. Для термопідвіски використовують спеціальний кабель, який скла­дається із цілої системи дротів декількох десятків витків (ЗО та 36) з різними кроками. Зовнішній діаметр кабель-тросу 18,9 мм.

Підвищення температури зерна в одному із прошарків у силосі можуть бути причиною для прийняття одного із рішень (продув­ка силоса, перекачка зерна через робочу башту, термінова відпу­стка використання зерна) для зниження його температури.

Схема автоматизованого управління сучасного елеватора в повній мірі впроваджується на елеваторах, які вміщують десятки та сотні тисяч тон зерна. На хлібоприймальних підприємствах, де в основному зерно розміщують в складах, а тільки обмежену опе­ративну кількість в силосах, використовують тільки окремі еле­менти автоматизованої системи контролю температури, зважу­вання, облік зерна по якості і кількості. В такому разі використо­вують переносні вимірювальні прилади.

Система дистанційного автоматичного контролю зерна (ДАКТ) забезпечує автоматичне підключення датчиків (первин­них приладів на термопідвісках) до вторинних (логометри), які розташовані на центральному пульті, реєстрацію температури на бумажних стрічках. При перевищенні нормального значення температури подається аварійний сигнал, одержавши який дис­петчер приймає рішення.

Сучасні елеватори оснащені системами диспетчерського ав­томатизованого управління (ДАУ), якою передбачено цент­ралізоване управління (включення-виключення) електродвигуна­ми транспортних, технологічних та аспіраційних установок, ме­ханізмами настройки (вибору) схеми переміщення зерна (засув­ки, перекидні клапани, пересувні скидальні візки, поворотні тру­би та ін.), і також розгорнену схему протиаварійного (протиза-вального) автоблокування.

Центр (пульт) управління знаходиться в окремому примі­щенні. В більшості випадків вся апаратура пульту управління за­безпечує весь зв'язок з управляємими місцевими об'єктами. Крім того, між диспетчером та виконавцями робіт на місцях передба-

690

чено телефонний та двосторонній гучномовний зв'язок, пошу­кові та визивні кнопки. На столі керування є також ключі керу­вання, візуальні та світлові сигнальні покажчики, мнемонічні схе­ми, виробничих процесів (маршрутів). Система дау дозволяє опе­ративно керувати v прийомом, зберіганням та відпусткою зерна, зменшити витрати та скоротити обслуговуючий персонал. Авто­матизовано також зважування та облік зерна.

Приведена схема автоматизованого управління сучасного елеватора в повній мірі впроваджується на елеваторах, які вміщу­ють десятки та сотні тисяч тон зерна. На хлібоприймальних підприємствах, де в основному зерно розміщують в складах, а тільки обмежену оперативну кількість в силосах, використову­ють тільки окремі елементи автоматизованої системи: контроль температури, зважування, облік за якістю та кількістю. В такому разі використовують переносні вимірювальні прилади. Точність виміру температури повинна бути в межах ±1 °С. При переви­щенні температури відповідальні особи приймають заходи для ліквідаціі причин самозігрівання.

Всі зерносховища одержують прибуток за різницею у витра­тах на зберігання та оплатою замовника за певний термін зберігання.

1. На основі аналізу теоретичних і прикладних досліджень працівниками Академії аграрних наук України (В.Ф. Сойко ті.) вітчизняного та зарубіжного досвіду землеробства встановлено, що причиною кризового стану сільського господарства України є традиційне екстенсивне землекористування. Для зміни ситуації екстенсивні шляхи використання землі вичерпані.

2. З метою стабілізації землекористування обґрунтовано не­обхідність зменшення ріллі шляхом переведення 10 млн га її у природні кормові угіддя та заліснення.

3. Потреба в продуктах харчування населення і прогноз мож­ливого експорту — завдання систем землеробства в сучасних умовах. Встновлено. що для задоволення потреб населення в хар­чуванні за купівельною спроможністю й експорті 1 млн т м'яса, 1,35 млн олії і 7 млн т зерна необхідно обробляти 16,47 млн га землі. При харчуванні за раціональними нормами й відповідно­му експорті продукції— потрібно мати 22,592 млн га землі в об­робітку.

4. Виробництво конкурентоспроможної продукті можливе при досягненні врожаю зернових 40 ц/га, буряків цукрових —

691

350, соняшнику — 20, картоплі — 150 ц/га, надоїв від корови — 4000 кг молока на рік.

5. В основі землеробства є збереження родючості ґрунтів шля­хом припинення втрат гумусу. Концентрація енергії на 24.2 млн га ріллі, котрі залишаться в обробітку, відбуватиметься за раху­нок гною, переважно побічної продукції рослинництва, сидерат-них добрив, посівів зернобобових і багаторічних бобових трав, застосування мінеральних добрив. Необхідним є проведення хімічної меліорації грунтів.

6. Забезпечення на виведених з обробітку землях за (3...4) ро­ки відновлення багатовидової господарсько цінної рослинності, глибоко адаптованої до місцевих умов і здатної самовідновлюва-тися дасть змогу за (5...6) місяців на пасовищних кормах зеконо­мити (5...6) млн т зерна, виробити мінімум 4 млн т м'яса яловичи­ни, або 15 млн т молока.

7. Встановлено, що сівозміни залишаються організуючою ос­новою систем землеробства, але матимуть динамічний характер залежно від кон'юнктури ринку. Визначено питому вагу зерно­вих у структурі посівного клину.

8. Обґрунтований шлях інтенсивного використання землі на основі інтенсифікації технологій вирощування сільськогоспо­дарських культур.

9. Зумовлена необхідність державної допомоги всім виробни­кам сільськогосподарської продукції.

692