logo
Остапчук, Рибак Системи технологій

9.1. Загальна характеристика легкої промисловості

У структурі індустріального виробництва України легка про­мисловість посідає значне місце. Первинна переробка льону-дов-гунця і деяких інших луб'яних волокон та вовни, шовкомотальна, бавовняна, льняна, вовняна, шовкова підгалузі, конопледжутове, сітковязальне виробництво, текстильна галантерея нетканих ма­теріалів. Існує трикотажне, валяльно-повстяне, швейне виробницт­во, випуск натуральних та штучних шкір, штучного хутра, хутро­вих виробів, взуття тощо. Та більшість виробів легкої промисло­вості виготовляється в обсягах, які не завжди забеспечують попит населення на бавовняні, вовняні та шовкові тканини, деякі види трикотажних виробів та іншої продукції надходять з-за кордону.

У галузевій структурі легкої промисловості провідне місце на­лежить текстильній (на неї припадає 32% промислово-виробни­чого персоналу легкої промисловості та 48% товарної продукції цієї галузі), швейній (відповідно 48 і 35%), шкіряній, хутровій і взуттєвій (19,9% і 18%, трикотажної — 11 і 9%. Проте ні в одній із галузей легкої промисловості Україна не має яскраво вираже­ної спеціалізації.

Провідне місце у виробництві тканин займають Херсонська (193,9 млн.м), Тернопільська (158,3 млн), Донецька (151,8 млн), Львівська (103,5 млн). Черкаська (101,5 млн), Рівненська (95,1 млн), Київська (85,6 млн), Волинська (83,5 млн), Одеська (50,2 млн) і Житомирська (46,5 млн м2) області.

Вовняній промисловості належить друге місце у текстильному виробництві України (на неї припадає 10% товарної продукції легкої промисловості). Виробництво вовняних тканин організо­вано на крупних підриємствах у Луганську і Чернігові, а також в Одексі та Дунаївцях (Хмельницька обл.).

Легка промисловість в усьому світі відноситься до числа тра­диційних сфер матеріального виробництва. Протягом тривалого її розвитку відбувалися значні зміни в технології виробництва одягу і взуття. Основною споконвічною сировиною були льон та привізна сировина — бавовна і шовк. Зараз широко використо­вується штучна сировина.

В XX сторіччі прискореними темпами почав розвиватися прогресивний спосіб виробництва текстильних матеріалів

396

трикотажний, зародилося виробництво нетканих матеріалів. До­сить швидко збільшилося виробництво хімічних волокон для тканин і трикотажу, різних полімерних матеріалів для випуску взуття. Таким чином, почала перебудовуватися технологічна структура галузі, змінюватися сировинна база.

Легка промисловість поєднує такі галузі, як текстильна, швейна, шкіряна, хутряна, взуттєва і ін. На її підприємствах ви­пускають тканини всіх видів (у тому числі бавовняні, вовняні, лляні, шовкові), панчішно-шкарпеткові, трикотажні і швейні ви­роби, взуття. Легка промисловість тісно зв'язана з усіма галузя­ми народного господарства; її продукцію споживають скрізь — у медицині і машинобудуванні, у хімії і сільському господарстві і т.д. У той же час робота підприємств легкої промисловості бага­то в чому залежить від сировини, що поставляє сільське госпо­дарство і хімічна промисловость, від застосовуваного устатку­вання, якого потрібно тисячі найменувань.

Зараз легка промисловість споживає більш 1,3 млн. т хімічних волокон і ниток, що складає близько 30% у загальному обсязі споживання текстильних волокон. Устаткування, що застосо­вується в промисловості, визначає рівень технологічних про­цесів, продуктивність праці в галузі, якість продукції.

Розвиток легкої промисловості на базі лише будівництва но­вих підприємств великої потужності в даний час не ефективно. Широка реконструкція діючих підприємств на базі сучасного ви­сокопродуктивного устаткування, підвищення рівня техніки і технології, автоматизація і механізація виробництва, раціональ­ної зміни структури розвитку окремих галузей і підгалузей цієї промисловості — от шлях у рішенні багатьох проблем легкої промисловості. А ці проблеми є у всіх її галузях, і головна — підприємства легкої промисловості не задовольняють потреби населення країни ні за якістю, ні за кількістю, ні за асортиментом.