6.1. Загальна характеристика паливно-енергетичного комплексу

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) складається з групи галузей і підгалузей промислового виробництва, що спеціалізу­ються на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердо­го мінерального, рідкого і газового палива, виробництві, пере­дачі і використанні електроенергії і теплоти. Структура ПЕК Ук­раїни формується з урахуванням паливно-енергетичного балан­су, що склався, і відображає територіальну специфіку видобутку (виробництва) і споживання паливних та енергетичних ресурсів.

Паливно-енергетичний баланс України характеризується ря­дом індивідуальних особливостей, що виражаються високою пи­томою вагою кам'яного вугілля, атомної енергії і незначним ви­користанням таких первинних енергетичних ресурсів, як гідрое­нергія, а також нафта і продукти її переробки. У майбутньому, в зв'язку з погіршенням геологічних можливостей видобутку наф­ти і природного газу, передбачається значно збільшити доставку в Україну газового й рідкого палива.

Паливна промисловість України складається із кам'яно — та буровугільної, нафто- та газодобувної, торф'яної та нафтопере­робної галузей. За останні роки відбулися суттєві зміни в струк­турі видобутку палива. Зараз структура видобутку характери­зується такими показниками: на вугілля припадає 76,3% усього видобутку палива (в перерахунку на умовне) і 95% зайнятого у ній промислово-виробничого персоналу. Потім ішли газова (відповідно 18,9 і 2,5%), нафтова (4,0 і 0,8%), торф'яна (0,4 і 1,2%) галузі промисловості.

Провідне місце у паливній промисловості України посідають Луганська і Донецька області: у 1998 р. на них припадало відповідно 33 і 31% усієї товарної продукції галузі. За ними йдуть Львівська, Волинська, Івано-Франківська та деякі інші області.

Вугільна промисловість представлена видобутком кам'яного та бурого вугілля. Районами видобутку кам'яного вугілля є ук­раїнська частина Донбасу та Львівсько-волинський басейн, бу­рого — переважно Дніпровський буровугільний басейн.

У розрахунку на душу населення в Україні видобувають 3500 кг вугілля (в цілому в колишньому СРСР — 2701 кг, в США — 3516, Великобританії— 1771 кг, Франції — 294кг, Чехії

290

і Словаччині — 7913 кг, Польщі — 7039 кг).Усього в Україні на­раховується 295 діючих кам'яновугільних шахт (у тому числі з коксівним вугіллям — 131 шахта).

На сучасному етапі Донбас ще залишається найбільшим цент­ром видобутку кам'яного вугілля. В Донбасі розташовано 275 шахт (з коксівним вугіллям — 120, антрацитами — 81); підготовлено 35 резервних ділянок для спорудження шахт. За останні десяти­річчя видобуток кам'яного вугілля в Україні помітно скоротився.

Управління галуззю здійснюється виробничими об'єднання­ми, до складу яких входять відповідні підприємства вугільної промисловості.

У західній частині на півночі Львівської і південному заході Волинської областей — у повоєнні роки створено Львівсько-во­линський вуглевидобувний басейн. Обсяг видобутку кам'яного вугілля тут становить близько 14 млн. т. на рік. Частина вугілля збагачується і доставляється на розташовані у західній частині України електростанції (Бурштинську, Добротвірську).

Видобуток бурого вугілля здійснюється переважно в Кірово­градській і Черкаській областях (Дніпровський буровугільний басейн). Це вугілля характеризується високою вологістю і зольністю, відносно низькою теплотворною здатністю, до того ж, використовується в основному в прилеглих районах. Буро-вугільна промисловість в обмежених обсягах розвинута також у Житомирській області.

Нафтова промисловість представлена нафтовидобувною та нафтопереробною галузями, які виникли в Передкарпатті на по­чатку другої половини XIX ст. в Бориславі, поблизу Надвірної, в районі Коломиї. Наприкінці XIX — на початку XX ст. Прикар­паття було відомим у світі центром нафтовидобутку. Рідке пали­во видобувають у Прикарпатті досі (нафтовидобувні управління Борислав-нафтогаз і Долинанафтогаз) — у районах Борислава (Львівська обл.), Долини і Надвірної (Івано-Франківська обл.). Масштаби видобутку нафти тут незначні і через вичерпаність за­пасів не розширюються.

Більш значні обсяги видобутку нафти припадають на район Донецько-придніпровської западини. Нафтогазовидобувні уп­равління функціонують тут у Сумській (Охтирське і Качанівське родовища), Чернігівській (Гнідинцівське, Прилуцьке родовища та ін.) і Полтавській (Сагайдацьке, Зачепилівське, Радченківське родовища та ін.) областях.

291

У 1998 р. в Україні було видобуто 5,4 млн. т. нафти (включа­ючи нафтовий конденсат). За останні роки видобуток рідкого па­лива в Україні зменшився. Нафтопереробна промисловість Ук­раїни представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонсь­ким, Надвірнянським, Дрогобицьким, Львівським, Одеським і Бердянським нафтопереробними заводами.

Україна забезпечує свої потреби у нафтопродуктах лише ча­стково. Решта їх надходить з Поволжя, Західного Сибіру і Північного Кавказу. Нафтопереробні підприємства республіки також працюють переважно на сирій нафті, що надходить з Росії.

Газова промисловість України зародилася на Прикарпатті в 20-ті роки XX ст. Центрами видобутку газу в Передкарпатті бу­ли Дашава, Більче-Волиця, Калуш, Рудки та ін.

У 1940 р. у Передкарпатті зосереджувалося 87% видобутку газу в тодішньому СРСР. З цього району були прокладені магістральні газопроводи до Києва, Мінська, Риги, Москви та інших міст. По­ступово частка західноукраїнського району в газовидобутку скоро­чувалася за рахунок швидкого освоєння газоносних районів на сході. За останні роки видобуток газу, особливо в Передкарпатті, у зв'язку з вичерпанням ресурсів значно скоротився.

Торф'яна промисловість розвинута в північній частині Ук­раїни, в районах зосередження основних запасів торфу — у ме­жах Чернігівської, Рівненської, Житомирської, Сумської і Львівської областей. Видобуток паливного торфу в Україні неве­ликий і невпинно скорочується. Торф (у вигляді брикетів, куско­вого торфу) в незначних масштабах (2 млн. т у 1998 р.) викорис­товується як паливо.

Скорочення видобутку торфу для паливних цілей — цілком закономірний процес. Торф — цінне добриво, важлива сировина для хімічної промисловості. Осушувальна меліорація на Поліс­сі — в головному регіоні залягання торфу — змінила повітряно-водний режим торфовищ, ставить підвищені вимоги до його ви­користання. Це, насамперед, стосується Волинської і Рівненської областей, де заторфовані території відповідно становлять 9,6% і 8,4% усієї площі. Безперечний вплив на використання торфу ма­ла також аварія на Чорнобильській АЕС, в результаті якої радіаційний фон у багатьох районах Полісся різко зріс. Торф є цінним добривом і сировиною для багатьох хімічних продуктів. Тому необхідне подальше скорочення його використання як па­лива.

292

Електроенергетика є базовою галуззю розвитку економіки. У 1998 р. сумарна потужність електростанцій України становила 56,6 млн. кВт; ними було вироблено 295 млрд. кВт електроенергії, що становить близько 15% потужності всіх електростанцій і 17,4% усього виробітку електроенергії СНД.

За обсягом виробництва електроенергії Україна вдвоє пере­вищує Польщу, на 45%— Італію. В Україні виробляється лише на 15% електроенергії менше, ніж у Великобританії.

Провідне місце в Україні належить тепловим електростанціям: вони виробляють близько трьох четвертей усієї електроенергії. На гідроелектростанціях у 1998 р. було сконцентровано лише 4,7 млн. кВт потужностей і 10,1 млрд. кВт виробітку електроенергії.

Електроенергетика України — багатогалузеве господарство. До її складу входять, крім теплових і гідравлічних станцій, АЕС, велике електр о мережеве господарство.

В Україні розташовані такі потужні теплові державні районні електростанції, як Вуглегірська, Запорізька, Криворізька-2, Гот-вальдська (Харківська обл.), Бурштинська (Івано-Франківська обл.), Ладижинська (Вінницька обл.), Придніпровська (Дніпро­петровська обл.), Старобешів-ська, Курахівська (Донецька обл.), Трипільська (Київська обл.) та ін.

Гідроенергетика посідає відносно незначне місце в електрое­нергетиці України — близько 9% потужностей і 4% виробництва електроенергії. Основний обсяг виробництва електроенергії да­ють дніпровські станції. Це — Дніпрогес, Кременчуцька, Кахов­ська, Дніпродзержинська, Канівська і Київська. Серед інших по­тужних електростанцій можна назвати Дністровську ГЕС-ГАЕС, Тереблейцьку (Закарпатська обл.) та ін.

В Україні працює кілька потужних атомних електростанцій — Запорізька, Рівненська, Південноукраїнська, Хмельницька. З'ясувалося, що майже всі вони споруджувалися без належного геологічного і гідрогеологічного обгрунтування, врахування сейсмічності території, тому під тиском громадськості припине­но будівництво Кримської та Чигиринської станцій.