3.3.1. Визначення системи керування

Під системою керування виробництвом (підприємством) ро­зуміють сукупність організаційно оформлених взаємодіючих груп людей або окремих працівників, що виконують різні види управлінської діяльності (цілеспрямування, прогнозування, пла­нування, організація, координація, мотивація, контроль), що здійснюють вплив на колективи людей, окремих працівників ма­теріально-технічної сфери виробництва, спрямованих на ре­алізацію основної мети, що поставлені перед об'єктом.

Це поняття системи керування є відправним для розгляду таких питань як: вимоги до самої системи керування об'єктом, ефектив­ність системи, якість системи керування, вимоги до організаційних структур керування як інструменту організаційного узгодження.

Виходячи з наведених особливостей функціонування соціаль­но-економічних систем можна відзначити, що будь-якій системі керування притаманний свій механізм керування, що містить у собі сукупність важелів, методів, стимулів економічного, соціаль­ного та організаційного впливу на колективи людей, окремих працівників і спрямований на ефективне функціонування систе­ми керування на кожному рівні керування галуззю.

Як немає системи керування без механізму керування, так немає і механізму керування без системи. Саме для кожного об'єкта (галузь, підприємство, дільниця, ланка), що уявляє собою техніку або об'єкт керування, створюється система керування, а її функціонування здійснюється через систему методів, свідомо розроблених і застосовуваних суспільством на основі пізнання дії

91

об'єктивних економічних законів з урахуванням соціально-еко­номічних обставин. Тому механізм керування уявляє собою су­купність організаційних, економічних, технологічних, соціально-психологічних і правових способів керування галуззю (на всіх її рівнях) із властивими йому відношеннями, формами і методами впливу, спрямованими на реалізацію основної мети, на забезпе­чення узгодженості фаз відтворювального процесу.

Виходячи з основної мети виробництва — підвищення ефек­тивності функціонування підприємств на базі реструктуризації виробництва і керування, можна зробити такі висновки:

- в ринкових умовах виконання робіт реструктуризації ви­робництва необхідно здійснювати з одночасним формуванням економічного, соціального і правого механізмів керування;

-при формуванні організаційного механізму, основу якого скла­дає організаційна структура керування, необхідно враховувати па­раметри якості системи керування підприємствами на всіх рівнях;

- при формуванні структури мети кожного із рівнів багатос­тупеневої системи керування необхідно враховувати функ­ціональний і лінійний поділ у системах керування відповідно до вимог формування вертикальних спеціалізованих структур.

У зв'язку з цим модель технології розробки програми рест­руктуризації доповнюється новими блоками, що визначають розробку економічного, соціального і правового елементів ме­ханізму керування на ієрархічних рівнях.

Відповідно до прийнятої моделі технології розробки програ­ми удосконалення підприємства визначимо основні напрямки ре­алізації.