10.1. Загальна характеристика хімічної промисловості

Хімічна промисловість є однією із потужних галузей промис­ловості в економічному секторі економіки України. Вона вироб­ляє понад 20 тис промислових виробів: виробництво пластичних мас і штучних волокон, мінеральних добрив, товарів побутової хімії, кінофотоматеріалів, магнітних носіїв інформації, гумові ви­роби, смоли, лако-фарбові товари, фармацевтичні вироби, ядер­не паливо, тощо.

Виробництво цих товарів базується на власній та імпортуємій (в основному із Росії) сировини. Значна кількість підприємств за обсягом виробництва відносяться до найбільш потужних, якими є підприємства по виготовленню азотної і сірчаної кислот, лугів які є в свою чергу сировиною для інших виробів добрив, речовин для знешкодження бур'янів, комах, які пошкоджують зерна, овочі, фрукти, кущі, дерева т.і.

Хімічна промисловість має дуже складну галузеву структуру, що охоплює близько 200 взаємопов'язаних виробництв з вели­кою номенклатурою продукції. Ці виробництва об'єднують у З великих групи галузей.

Неорганічна хімія переважно виробляє напівфабриканти, що використовується в інших галузях промисловості (виняток: міне­ральні добрива.

До органічноі хімії входять виробництва сировини, органіч­них напівфабрикантів синтетичних матеріалів. Основною сиро­виною є вуглеводи нафти, природний та супутний газ., вуглевод-нисті сполуки (з вугілля).

Гірничо — хімічна промисловість утворює сировинну базу передусім для неорганічної хімії. Найважливіше значення для розміщення галузей хімічної промисловості мають сировинний, паливно — енергетичний та споживчий фактори. Сировина для хімічної промисловості має вирішальне значення. Наприклад, витрати сировини на 1 т капролактаму сягають 8 т, ацетилену — 4,5 т, аміаку з коксу — 5,5 т.

У хімічній промисловості більше ніж в інших галузях викори­стовується води. Для виробництва 1 т хімічних волокон потрібно у 25 разів більше води ніж для виплавлення 1 т гавуну, у 10 разів більше ніж для міді.

425

Хімічна промисловість становить основу виробничого по­тенціалу України. Але в Україні ця галузь не має міцної сировинної бази, крім магнієвих та калійних солей, кухонної солі, самородної сірки. Україна цілком залежить від імпорту каучуку, на (50...60)% від синтетичних волокон, пластмас, мінеральних добрив.

Хімічна промисловість України випускає продукцію тисяч найменувань. До її складу входить більше сотні підприємств та­ких галузей: гірничо-хімічної, коксохімії, хімічних волокон, син­тетичних волокон і пластмас, лакофарбових і синтетичних фарб­ників. Найбільш важливі", гірничо-хімічна і основна хімія.

Функцією гірниго-хімічної промисловості є видобуток сиро­вини: сірки, фосфатів і карбонату. Підприємства гіничо — хіміч­ної галузі розміщуються у Прикарпатті, Придніпров'ї та Донбасі.

Розміщення коксохімічної промисловості зорієнтоване на си­ровину — кам'яне вугілля, а виробництво чорних металів — на споживача. Протягом багатьох десятиріч Україна експортувала кокс у Росію (1,5-2 млн. т. щорічно), в країни східної Европи (близько 4млн т щорічно). В останні роки виробництво коксу скоротилось. Ресурсна база Донбаса для коксохімічного вироб­ництва майже вичерпана і ця галузь залежить від імпорту сирови­ни з Росії, Казахстану, Польщі.

Важлива роль у хімічній промисловості України належить ви­робництву мінеральних добрив. У структурі виробництва міне­ральних добрив переважає випуск азотних добрив. їх виробля­ють у Дніпродзержинську,Горлівці, Лисичанську, Сєвєродонець­ку, Запоріжжі, Черкасах, Рівному. Україна займає одне з провідних місць у світі і має великі експортні можливості що до мінеральних добрив. Це визначається сировинним фактором — наявністю багатих родовищ камійних солей і фосфоритів. Калійні солі є в Прикарпатті(Калуш, Стеблик), а фосфорити — у Донбасі та Придністров'ї. Наявність сировини дозволила Ук­раїні створити розвинену технологічну базу для виробництва мінеральних добрив на експорт.

Підприємства содового виробництва у своєму розміщенні тя­жіють до сировини — вапняків та кухонній солі. Розміщені у Дон­басі (Слов'янську, Лисичанську) та в Криму (Червоноперекопськ).

Значне місце належить фармацевтичній промисловості. За нормативами Всесвітньоі організації охорони здоровя, країна з населенням більше 50млн. чол. для забезпечення власних потреб, повинна мати на фармацевтичному ринку не менше 3000 найме-

426

нувань медичних препаратів, забезпечувати самостійно потреби медицини необхідними ліками та вакцинами. Цим стандартам Україна поки що не відповідає. Вона виробляє більше 100 найме­нувань препаратів, з яких біля 80% виготовляється з імпортної сировини. Відсутність власної сировини знижує конкурентоспро­можність українських ліків.

За рахунок власного виробництва потреби ринку ліків задо­вольняються лише частково через що Україна знаходиться в кри­тичній залежності від імпорту лікарняних препаратів.

Найбільш потужними хімічними виробництвами є Краснопе-рекопський бромний завод, 2-й содовий завод у Слов'янську, підприємства по виробництву азотних добрив — у Горлівці та Дміпродзержинську, пластмас і виробів з них — у Дніпропет­ровську, Прилуках, Харкові, хімічного волокна — в Києві, кіно­фотоматеріалів у Шостці. Івано-Франківський завод тонкого ор­ганічного синтезу, Сиваський аналіно-фарбовий завод. Рівненсь­кий, Черкаський та Одеський заводи азотних добрив; є комплек­си по випуску нових нових видів хімічної продукції — капролак­таму, поліхлорвінілових смол, полістиролу, вінілацетату та ін. Випуск цієї та іншої продукції організовано в Горлівці, Черкасах, Калуші, Первомайську. Переробку пластичних мас зосереджено в Сімферополі, Броварах, Луцьку. Великі заводи по випуску шин введені в дію у Дніпропетровську і в Білій Церкві.

Найбільшими в країні центрами видобутку сірки стали Новий Роздол і Новояворівське (Львівська область).

В Україні існує багатогалузева хімія і нафтохімія. Найкруп­нішими підрозділами названої галузі є виробництва основної хімії (49% всієї товарної продукції галузі), лакофарбова — (6%), помисловість пластмасових виробів, скловолокнистого лиття — (5%), шинна — (10%), гумоазбестова — (7%) та багато ін. В Ук­раїні випускається багато видів хімічної продукції. Важлива роль у хімічній та нафтохімічній промисловості належить виробництву мінеральних добрив. У 1998 р. в Україні їх випуск становив 4,1 млн. т в перерахунку на 100% поживних речовин.

У структурі виробництва мінеральних добрив основне місце посідає випуск азотних добрив, який територіально тяжіє до центрів виробництва коксу і переробки природних газів. Заводи по випуску азотних добрив на основі переобки природного газу споруджені у Рівному, Черкасах, Лисичанську.

427

У хімічній промисловості широко використовуються кисло­ти. Найбільш масово застосовується сірчана кислота, сировиною для виробництва якої є саморідна сірка, що видобувається в західній частині країни (близько 1 млн. т у рік). У зв'язку з низь­кою транспортабельністю сірчаної кислоти її виробляють пере­важно в місцях споживання. Оскільки найкрупнішими спожива­чами цього хімічного продукту є підприємства по виробництву фосфатних добрив, основні центри випуску цих добрив є одно­часно центрами виробництва сірчаної кислоти (Суми, Вінниця, Одеса, Костянтинівка). Сірчану кислоту виробляють також кок­сохімічні заводи, розташовані у Придніпров'ї і Донбасі.