26.1. Утворення шкідливих викидів на підприємствах та в побуті

Визначення екології як науки про взаємозв'язок живих ор­ганізмів між собою та довкіллям або взаємодією людини і сере­довища, суспільства і природи повністю відноситься і до промис­лової екології, як її окремої частки. Промислова екологія як на­ука вивчає взаємодії промислових виробництв з довкіллям.

Ці взаємодії відбуваються в основному в одному напрямку — в навколишнє середовище постійно з промислових підприємств надходять викиди у вигляді забрудненої стічної води, забрудне­ного повітря, шуму, вібрацій (коливань), випромінювань тощо, які шкідливо впливають на стан ґрунту, водоймищ, повітря і жи­вих організмів у т.ч. і людини.

Поряд з ромисловими викидами в довкілля значною пробле­мою стало знешкодження побутових викидів, або як їх назива­ють тверді побутові відходи (ТПВ).

Основною метою промислової екології як науки є пошук шляхів для зменшення або повного знищення шкідливого впливу підприємств та результатів життєдіяльності людей на навко­лишнє середовище.

Основи екології, як складової частини ботаніки і зоології за­початкувалися ще в Древній Греції. Але тільки в XIX сторіччі ви­датний вчений Е.Геккель обґрунтував необхідність вилучення екології в окремий самостійний напрямок науки. Особливе місце в становленні екології як науки належить видатному вченому, першому президенту Академії наук УССР, В.І. Вернадському, який заснував вчення про біосферу, поглибивши та розширивши це поняття, що виникло ще в 70-х роках XIX сторіччя.

У вченні про біосферу В.І. Вернадський розглядав поверхню землі як цілісну оболонку, яку населяють різноманітні живі ор­ганізми, що складається із суші, ріллі, гідросфери та нижніх шарів атмосфери.

Ідеї В.І. Вернадського зробили дуже великий вплив на еко­логічне мислення у всьому світі. На сучасному етапі розвитку суспільства, коли в результаті розвитку промисловості підсилився її вплив на біосферу до небезпечного стану, роль екології, як науки значно зростає. Соціальна значущість екології приведе до станов­лення і екологічної економіки, що визначає вплив шкідливих ви-

849

кидів на довкілля, виражених в грошових одиницях і дає змогу да­ти економічну оцінку затратам на зменшення викидів у довкілля.

Підприємства різних галузей займають значне місце у забруд­ненні водоймищ України.

Споживання води в Україні складає 94 млрд м за рік, а забезпе­ченість водними ресурсами за експертними оцінками біля 50%. Су­часні технологічні процеси переробки сировини поряд з готовою продукцією утворюють викиди в довкілля забруднюючи повітря, водойми і землю. Основним напрямком удосконалення сучасних технологій є перехід на маловідходні або зовсім безвідходні техно­логічні операції. Але нажаль поряд з іншими складовими сировини майже всі підприємства використовують робочі агенти — повітря та воду, які виносять із підприємств все те, що їм непотрібно, за­бруднюючи при цьому приміщення і територію підприємств і на­вколишнє середовище. Особливо значні викиди у довкілля у мета­лургійних, коксо-хімічних та ін. підприємства з яких виноситься (20.. .25)% пилу, (25.. .30)% оксиду вуглецю, тощо.

Значне пилоутворення має місце на зернопереробних підпри­ємствах. Водоймищи в основному забруднюють цукрові, крох­мальні, епатокові, м'ясомолочні та інші підприємства.

Джерелами пилоутворення є підготовчі операції при очищен­ні від домішок від руд, твердого палива, зерна тощо. Крім шкоди здоров'ю, пил при певних концентраціях, є вибухонебезпечним. Тому знепилення включає ряд комплексних заходів: техно­логічних, спрямованих на зменшення утворення пилу та його ви­кидів, вдосконалення аспіраційних мереж, застосування ефектив­них методів знепилення окремих видів устаткування.

Санітарними нормами проектування промислових підприємств передбачено границі припустимих концентрацій (ГПК) шкідли­вих речовин у виробничих приміщеннях та атмосферному повітрі населень. В залежності від міри шкідливості речовин ГПК зміню­ються в значному діапазоні діючими на цей час "Общими сани­тарно-гигиеническими требованиями к воздуху в рабочей зоріє".

Встановленно перелік та найменування речовин, що забрудню­ють повітря. Коди цих речовин складаються з 4-х цифр ХХХХ. Перші 2 визначають номер групи, а другі дві — порядковий помер забруднюючої речовини в цій групі. Наприклад до вуглеводів відносять 4 группи речовин — насичені вуглеводні — 0401 та 0499, ненасичені 0501-0599, ароматичні — 0601-0699, леткі — 0701-0799, метали та їх з/єднання 0100-0199, пил 2901-2999. Для цих речовин

850

Таблиця 26.1

Норми гранично-припустимих концентрацій та орієнтовно безпечний рівень впливу деяких речовин

встановленно гранично припустимі норми концентрації ГПК при максимально одноразових викидах (МО) та середньодобових (СД), тобто такі концентрації речовин, при яких дозволяється зна­ходження працюючих. Встановлено також орієнтовно безпечний рівень впливу ОБРВ забруднюючих речовин у атмосферному повітрі поселень. В табл. 26.1 наведено перелік деких речовин, їх коди, класе безпеки, максимально одноразові та середньодобові, гранично-припустимі концентрації (ГПК) їх у приміщеннях (ОБРВ) та орієнтовно безпечний рівень впливу деяких речовин.

Санітарні норми проектуванняя промислових підприємств СН 245-71 вказують на те, що в проектах підприємств і охорони виробництв треба передбачати такі технологічні процеси і ви­робниче устаткування, яке б забезпечило:

851

1) відсутність або мінімальні викиди в приміщення і атмосфе­ру, стічні води або в грунт шкідливих або неприємно пахучих ре­човин, а також відсутність або мінімальні надходження теплоти і вологи в робочих приміщеннях;

2) відсутність або мінімальне утворення шуму, вібрацій, ульт­развуку, електромагнітних хвиль, радіочастот і іонізуючих ви­промінювань.

При розробці технічноі частини проектів підприємств нале­жить передбачити:

- заміну шкідливих речовин в виробництві нешкідливими або менш сухих засобів переробкв пилових матеріалів мокрими, заміну поцесів і технологічних операцій, що пов'язані із виник­ненням шуму, вібрацій та інших шкідливих факторів, процесами та операціями, при яких буде забезпечена відсутність цих фак­торів, заміну полум'яного нагріву електричним, твердого та рідкого палива газоподібним тощо;

- герметизацію і максимальне зменшення таких сполук у тех­нологічному устаткуванні і трубопроводах для запобігання витіку шкідливих утворень в процесі виробництва,

- теплову ізоляцію нагрітих поверхонь устаткування, повітря і трубопроводів

- комплексну механізацію, автоматизацію і дистанційне уп­равління, а також автоматичну сигналізацію про перебіг окремих процесів і операцій, пов'язаних з можливістю утворення шкідли­вих речовин;

- безперервність процесів виробництва;

- укриття механічного транспорту, а також застосування гідравлічного та пневмотранспорту при транспортуванні пило-подібних речовин;

- рекуперацію шкідливих речовин і очищення від них техно­логічних викидів;

- переважне застосування устаткування із паспортом, що підтверджує їх сприятливу санітарно-гігіенічну характеристику;

- автоблокування технологічного устаткування і санітарно-технічних приладів, застосування устаткування із вбудованними місцевими відсосами і світильниками;

- шумоглушіння і амортизацію вібрацій;

- раціональну організацію робочих місць і захист іх від впли­ву електромагнітних хвиль, радіочастот і іонізуючих випроміню­вань;

852

- використання процесів, при яких максимально зменшується кількість утворення стічних вод;

- розрахунки можливого забруднення атмосфери і водоймищ шкідливими речовинами, які містяться в технологічних викидах, акустичні розрахунки повинні включатись в склад технологічної частини проекту підприємства.