3.1. Загальні уявлення про систему

Системні уявлення у вигляді розрізнених знань людини існу­ють дуже давно. їх перші нариси можна знайти вже в творах най­давніших мислителів.

Системність є однією з універсальних рис і відрізняється від загальних якостей речей, таких, як якість і кількість, і є менш до­ступною для безпосереднього спостереження, на якому базується людське пізнання багато тисячоліть.

По справжньому наукові, широко системні уявлення про різні сфери об'єктивної діяльності з'явилися значно пізніше як про­дукт фундаментальних наукових теорій XIX та XX ст. В останні десятиріччя всі науки тією чи іншою мірою переживають процес розширення та поглиблення уявлень про предмет власного дослідження. Певною мірою це треба віднести і до технології. Тут також з'явилися поняття про макро- та мікросистемні об'єкти, системно утворюючі фактори, тощо.

Формалізація системи здійснюється за допомогою математич­них моделей, які можуть бути зв'язком між вихідними параметра­ми, параметрами стану і вхідними, керуючими та збуджуючими змінними. Складна система за звичай формалізується як де-терміновано-стохастична модель. На різних рівнях ієрархії може переважати як детермінований, так і стохастичний опис підсистем.

На рис. 3.1. представлено графічну модель самокерованої си­стеми. Стан керованої частини визначає поведінку всієї системи, яка характеризує її вихід.

Технологічний зв'язок між виходом (випуском) продукції і за­тратами (вхід) за звичай описують виробничою функцією

Y=f(),

де у — об'єм продукції (вихід);

, — затрати на випуск (вхід).

Це рівняння в самому простому випадку може бути лінійними

y=,

де к — об'єм використовуємих виробничих фондів;

l — чисельність працюючих;

— коефіцієнти регресії.

82

Рис. 3.1. Графічна модель цілісної самокеруємої системи.

X— вхід системи: V— збуджуюча дія: u — дія керуючої частини: u’ — дія керуємої частини системи: Y— вихід системи.

83

Нелінійна функція може бути такою

Y=

Для оцінки ефективності виробничих ресурсів використову-

ють два показники середню та граничну ефективність

Ефект масштабу виробництва визначається виразом (a)=

При n>1 має місце зріст віддачі, при n<1 - зменшення, а при n=1 має місце стала віддача виробництва

Сучасні наукові дослідження в технології, машинобудуванні, економіці чи промисловості характеризуються багатоступе-невістю, багатомірністю. Тому системний підхід до технології є реально існуючим у вигляді різноманітних змістовних системних уявлень (незалежно від того, чи відображені вони "системною мовою" чи ні). Однак стійка необхідність у підвищені ефектив­ності вже створених при розробці нових високо якісних складних технічних систем технології, вимагають узгодженого функціону­вання десятків їх компонентів, неодмінно веде до розробки таких методологічних принципів, основою яких є уявлення про складні функціональні системи.

Сучасне підприємство як система значного розміру скла­дається із взаємопов'язаних підсистем, між якими існують співвідношення підпорядкованості з трьома основними пробле­мами якості систем (рис. 3.2). Спрощену систему управління мож­на показати схемою на рис. 3.3.

Підкреслимо, що системне дослідження спрямоване на техно­логічну лінію в цілому, а в іншій методологічній інтерпретації можна розглянути і процес як систему. При системному дослідженні лінії дослідник викриває її загальні закономірності будови, функціонування та розвитку.

Для найкращого зрозуміння значення системного досліджен­ня та його різниці з традиційною інженерною та науковою діяль­ністю, перелічимо завдання, які ним розв'язуються:

> збирання та обробка інформації для прийняття керів­ництвом науково обґрунтованих рішень по удосконаленню тех­нології та техніки;

> розробка загальної програми удосконалення систем як основи взаємопов'язання розвитку окремих підсистем і еле­ментів;

84

Рис. 3.2. Система підприємства

> системний аналіз і системний синтез виробничого прогре­су з метою його уявлення як системи і подальшого моделювання в рамках підсистем;

> встановлення особливостей функціонування виробничого процесу, що необхідні для з'ясування причин низької точності, малої сталості та надійності;

> оцінка можливостей управління лінією за допомогою ста­тистичних методів;

85

Рис. 3.3. Спрощена структура управління підприємством

> виявлення рівня розвитку системи шляхом кількісних оцінок цілісності структури, стохастичності зв'язків і чутливості елементів;

> визначення напрямків розвитку технологи, обладнання і засобів автоматизації;

> прогнозування перспективи розвитку системи та її частин. Всі перелічені завдання потребують спеціальних досліджень,

в тому числі і підготовка інформації для прийняття керівництвом певних рішень.

Таким чином, підсумовуючи викладене розглянемо техно­логічний процес як систему.