1.1. Загальна характеристика промисловості

Промисловість України налічує десятки галузей із яких основ­ними є машинобудування, хімічна, паливно-енергетична, мета­лургійна, будівельна, деревообробна, легка, сільськогосподарська, харчова та інші, які виробляють безліч продуктів різного призна­чення для задоволення потреб внутрішнього ринку та експорту.

Рівень розвитку промисловості держави — один з найваж­ливіших ознак її технічного прогресу і цивілізованості. Потреба у високорозвиненій промисловості підсилюється при інтеграції в європейську і світову економіку. Промисловість є базисом для ефективного входження України в світове співтовариство і занят­тя в ньому місця, що відповідає рівню високорозвиненої держа­ви. Об'єктивні умови розвитку України обумовлюють її спрямо­ваність на входження у світову економічну систему і насампе­ред — на економічну інтеграцію із західноєвропейськими держа­вами. Цей процес приведе до росту товарообмінних операцій між країнами. Крім того, геостратегічне розташування України доз­воляє їй бути вигідною ланкою транзитних перевезень між дер­жавами Європи, Азії і Близького Сходу.

Однією з визначальних систем, що забезпечують переміщен­ня вантажів на території України, є транспортна система, до якої в ринкових умовах ставляться високі вимоги у відношенні якості, регулярності і надійності транспортних зв'язків, збереження ван­тажів, безпеки і своєчасності їх перевезення. Відповідно до цього стан промисловості транспортних комунікацій України повинен відповідати вимогам європейської інтеграції.

Експлуатаційна довжина транспорту в нашій державі скла­дає: залізничного — 50,8; автомобільного — 17,2; річкового — 3,2; трубопроводного — 43,0 тис.км. Нещодавно було побудова­но нафтопровід Одеса-Броди довжиною 667 км і потужністю 9 млн.т. на рік, діаметром 1020 мм з двома перекачувальними на­сосними станціями.

Промисловість як провідна ланка господарства України визна­чає рівень її економічного розвитку, спеціалізацією економіки, мас­штаби участі в територіальному поділі праці й інтенсивності тери­торіально-економічних зв'язків. В Україні налічується 7,8 тис. ви­робничих та науково-виробничих об'єднань, комбінатів і підприємств

15

промисловості, які перебували на самостійному балансі, разом із підприємствами, що були підпорядковані виробничим і науково-виробничим об'єднанням. Переважають об'єкти машино­будівного комплексу (1800), харчової (1545) і легкої (15,7) промис­ловості, а також промисловості будівельних матеріалів (8,32). Налічується також 66,5 тис. підсобних промислових підприємств, які перебували на балансі непромислових організацій.

Промислове виробництво розміщене по території України нерівномірно. Найвища його просторова концентрація склалася в індустріально розвинутих областях з переважанням під­приємств важкої промисловості (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька). Виділяються також Київська (включаю­чи м. Київ), Харківська, Одеська, Львівська та інші області, де основний обсяг промислового виробництва територіально зосе­реджений в обласних центрах.

В цілому ж рівень просторової концентрації індустріального виробництва країни є високим. Особливо виділяються Донбас та індустріальне Придніпров'я, де значні території зайняті зонами суцільних промислових агломерацій з високою зосередженістю виробництва та населення.

Саме ці райони характеризуються до­бувною промисловістю і переробкою мінерально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсів, тому тут дуже гостро стоїть про­блема охорони навколишнього середовища.

Рівень розвитку машинобудівної галузі будь-якої країни виз­начає стан всіх інших галузей промисловості та всього еко­номічного стану держави. Нема жодної сфери життєдіяльності людини, де не використовувалась би продукція машинобудуван­ня— телевізор, магнітофон, холодильник, автомобіль, літак то­що. Всі ці вироби виготовлені машинами або з їх використанням. Праця керівників теж потребує машин (комп'ютери, автоматизо­вані робочі місця). Забезпечуючи машинами інші галузі госпо­дарства, машинобудування сприяє науково-технічному прогресу, полегшує працю людини, покращує її умови.

И машинобудівний і військово-промисловий комплекс України є могутнім фактором економічної безпеки держави. Як багатога­лузевий комплекс він уявляє собою одну з провідних галузей еко­номіки. Зараз саме цей сектор є одним з основних джерел форму­вання прибуткової частини бюджетів усіх рівнів.

У складі машинобудування і металообробки Міністерства про­мислової політики України налічується біля 1000 підприємств, в

16

яких зайнято понад 1 млн. чол. Машинобудівний і військово-про­мисловий комплекс України має також значний науково-технічний потенціал, до складу якого входять сотні науково-дослідних установ, де працюють біля 100 тис.чол. Серед провідних наукових ор­ганізацій __КБ "Південне" (Дніпропетровськ), АНТК імені Анто­нова, Харківський фізико-технічний інститут, "Мотор-Січ" та інші.

Зусилля галузевої науки спрямовуються на адаптацію науко­во-технічної сфери до ринкових умов функціонування. Державна підтримка надається тим науково-технічним розробкам і техно­логіям, які забезпечують підвищення конкурентно-спроможності та нарощування експорту науковоємкої продукції. Експортний потенціал машинобудування є одним з факторів подолання еко­номічної кризи.

Однією з найважливіших галузей господарства України є ме­талургія, яка визначає його спеціалізацію та економічний потен­ціал і зумовлює розвиток усіх галузей промисловості, сільського господарства, транспорту і будівництва. Металургійний ком­плекс нашої держави уявляє собою сукупність технологічно, еко­номічно й організаційно взаємозв'язаних підприємств і організа­цій, який має у своєму складі понад 270 основних і допоміжних заводів і фабрик, у тому числі 16 металургійних, 45 коксохіміч­них, 8 трубних, 10 метизних, 3 феросплавних і нерудних, 21 гірни­чорудних, 15 заводів кольорової металургії і 21 підприємство Вторчормету і Вторкольормету. У період свого економічного розвитку він виробляв 120 млн. т залізної руди, 60 млн. т залізо­рудного концентрату, 6 млн. т манганової руди, 47 млн. т чавуну, 45 млн. т прокату чорних металів, 55 млн. т сталі, 615 млн. т ста­левих труб, сотні тисяч тон алюмінію та концентрату рідкісних металів, десятки тисяч тон кремнію і електродів на рік. Питома вага металургійного комплексу в промислово-виробничих фон­дах становить 16,8%. У ньому зайнято більш ніж 605 тис. працівників, або 9% їх кількості в Україні. Від реалізації метало-продукції держава одержує 120 млн. доларів США, або майже половину своїх надходжень від зовнішньо; торгівлі.

У минулому вся металургія України була зорієнтована на максимальне використання місцевих сировинних ресурсів і забез­печення металом республік колишнього Радянського Союзу. То­му його виробнича структура та випуск багатьох видів продукції не повністю відповідають сучасним потребам економіки України. 17

У нас в 2002 році було вироблено 180 млрд.кВт годин елект­роенергії, із якої майже половину виробляють 4 атомних електро­станцій — Рівненська, Південноукраїнська, Запорізька, Хмель­ницька, що мають потужність по 1000 МВт кожна. 9% електрое­нергії виробляють гідроелектростанції.

Виробничі потужності підприємств для видобудку залізної ру­ди — 130, чавуну — 52, сталі — 54, готового прокату (вальцівки) — 41,5 мли. Т- Але видобуток залізної руди складає тільки 59,7 мли. т, чавуну — 18, сталі — 22,3, вальцівки (прокату) — 18 млн. т.

В Україні знаходиться біля 7 тис. родовищ корисних копалин, з яких 20% марганцевих руд, 5% — залізних. Видобуток вугілля складає (80...90) млн. т (в світі — 4,3 млрд. т), нафти — 3,8 млн. г (в світі 3,6 млрд. т, в Росії — 326 млн. т), при нашій потребі 16 млн. т. Потреба в газі складає 92 млрд. куб. м (при видобутку (18...20) млрд. куб. м), тобто потреба в газі задовільняється на (18... 20)% та в нафті — на 20%.

Україна займає площу 60,37 тис. кв. км, із яких 2/3 чорноземи, 40 млн. га ріллі, 32 млн. га орних земель, сінокоси та пасовись­ка — біля 8 млн. га. Поверхня води — 3,5 млн. га, ліси займають 15,1% площі, тобто менше ніж деякі країни Європи (Угорщина — 18, Румунія — 28, Польща — 28,7, Німеччина — 29, Болгарія — 34%). В Україні налічується біля 10 млн. голів КРС, 8,2 млн. голів свиней, 135 млн. шт. птиці).

Врожайність зерна в Україні складає (27... ЗО) центнерів з га, а в розвинених країнах (50...60), а іноді досягає 80 ц/га. Валовий збір зерна в 2002 році складав 39,7 млн. т (світове виробництво — 2054 млн. т), 15,5 — буряків, 17,7 — картоплі, 5,9 — овочів, 1,1 — винограду.

Галузь хімічної промисловості виробляє понад 20 тис. найме­нувань товарів, виробництво синтетичних смол, пластмас, хімічні волокна, добрива. Ці підприємства використовують наф­ту, газ та етилен, як сировину. Головні райони основної ор­ганічної хімії тяжіють до районів нафтопереробки. Сировиною для хімічної промисловості, крім нафти та газу, є сірка, фосфати, апатити, кухонна сіль, тощо. Видобуток фосфоритів і апатитів у світі сягає понад 100 млн. т щорічно. Значну кількість фосфо­ритів видобувають у США — 51 млн. т.

Сіль використовують для виробництва соди. Основною сиро­виною для виробництва азотних добрив є природний газ. Зараз

18

використання набуває продукція такої галузі хімічної промисло­вості, як мікробіологічна.

Якщо виходити із виробництва найважливіших видів про­дукції на душу населення, то ці показники такі: електроенергія — 3447 кВт/годин у рік, нафта — 76,1 кг, газ — 363 куб. м, вугілля (товарне) — 1256 кг, сталь — 549 кг, залізна руда — 957 кг, міне­ральні добрива — 46,5 кг, сірчана кислота в моногідраті — 27,9 кг, хімічні волокна — 0,5 кг, синтетичні смоли і пластичні маси — 2,4 кг, цемент — 117 кг, зерно — 760 кг. На жаль, деякі показники нашої промисловості значно відстають від показників розвинених країн світу.

На виробництво однієї кВт години в розвинених країнах вит­рачають 280 гр. умовного палива, а в Україні — (350...360) гр. (умовне паливо — 29200 кДж/кг). Коефіцієнт використання вста­новленої потужності АЕС на Заході — (85...90)%, а у нас — не більше 60%. Споживання газу на душу населення найбільше в Європі. Світові втрати електроенергії в мережах складають (5... 7)%, а в Укр аїні — (20... 25)%.

Ми втрачаємо 17% світла, а інші країни не більше (4...6)%, а в колишньому СРСР — 8%. На виробництво харчових продуктів у нас витрачається майже втричі більше електроенергії, ніж в

Європі.

В 1995 році було створено держкомітет по енергозбереженню, пізніше — Державна інспекція по енергозбереженню, складена система енергозберігаючих стандартів (ДСТУ), а при їх відсут­ності — норми питомих витрат, які передбачають скільки та яке устаткування може "забирати" енергію. Міжнародний фонд "TACIS" здійснює консультативну підтримку енергозбереженню.

Національною енергетичною програмою 1996 року передба­чається довести річні обсяги видобутку природного газу в 2010 році до 35,3 млрд. куб. м, і нафти з газовим конденсатом — до 7,5 млн. т, що значно зменшить ризик забезпечення паливом народ­ного господарства.

19