Роль приказного діловодства в історії ведення ділової документації хv – XVI століть

Рощина А., керівник доц. Прокоф’єва К.А.

Національна металургійна академія України

Створення централізованої російської держави у кінці 15 ст. дало поштовх до створення державного діловодства як системи та викликало необхідність вдосконалення виконавчих установ. Центральні галузеві органи цих установ мали назву приказів. Процес їхнього створення розтягнувся з кінця 15 ст. до середини 16 ст. Очолював приказ приказний суддя, якому підлягали дяки та піддячі. На дяків покладалася робота з приказними документами. Юридичну силу документи отримували тільки після його підпису дяка – «припису». Техніка діловодства мала характер шпальт (стовпців), за їх допомогою документи формували у справи. Разом із шпальтами в приказах використовували книги та зошити, в які переписувались зношені шпальти. Проте книжна чи зошитова техніки були менш популярними. Шпальти домінували у діловодстві до Петровських реформ 18 ст. Документи державних установ містили суцільний текст, реквізити в ньому не виділялися. Із знаків пунктуації використовувалася лише крапка у кінці речення. Слова між собою не розділялися. Щоб визначити вид офіційного документа цього періоду треба прочитати текст, простежити певну послідовність його частин, виявити характер розташування реквізитів. У приказному діловодстві зародилися традиції зберігання документів, з’явилися їхній опис та облік, до описів почали додаватися покажчики.