logo
том 2 12

Козацька звичаєво-правова культура

Охрій Ю.С., керівник ст. викл. Чорновол Л.І.

Національна металургійна академія України

Вагомим чинником становлення звичаєво-правової культури українського козацтва був історичний період існування Запорозької Січі. Козацьке право являло собою симбіоз українського звичаєвого права, елементів німецького магдебурзького і положень литовських статутів.

На Запоріжжі січові звичаї тісно переплелися із християнською обрядовістю, й витворилася своєрідна козацько-православна культура. Січова церква була духовним і самоврядним осередком для козаків. У звичаях запорозького товариства було виховання поважного ставлення до священнослужителів. Незмінним правилом козацької спільноти були щоденні молитви. Традиційно в Січі козаки спілкувалися українською мовою, хоча освічена старшина володіла багатьма мовами.

З огляду на уніфікованість та всеосяжність козацьких звичаїв запорозьку спільноту ототожнюють із ранніми військовими демократіями. Протягом історичного періоду існування Запорозької Січі унормувалися чіткі традиції та механізми реалізації колективної волі козацької спільноти. Поважна роль відводилась загальнокозацьким січовим радам, які були не лише вищим законодавчім та адміністративним органом, а й головною інстанцією, що розглядала найважливіші цивільні та кримінальні справи. У межах Запорозьких вольностей спостерігалося переплетення адміністративних та судових повноважень як колективних інституцій, так і окремих посадовців (кошових отаманів, військових суддів, писарів, осавулів, довбишів, курінних отаманів і паланкових полковників). Обраному в Січі кошовому отаману за козацьким звичаєм належала вища адміністративна, військова, духовна та судова влада.

Звичаєво-правова культура та система судочинства Війська Запорозького Низового істотно впливала на формування судових органів в Українській козацькій державі. Запорожці постійно намагалися поширити січові правовідносини не лише на все Запорожжя, а й на інші українські землі.