Державний суверенітет як умова національного відродження

Товстик І., керівник доц. Курєвіна Т.В.

Національна металургійна академія України

Національне відродження (в західній літературі - етнічний ренесанс) - один із найголовніших чинників сучасного політичного життя багатонаціональних держав і міждержавних стосунків. Щодо сутності національного відродження, то йдеться про усвідомлення етносом себе як нації, як дійової особи історії та сучасного світу. При цьому, мабуть, треба враховувати його змістову неоднаковість - залежно від того, якого народу воно стосується. Одна річ, якщо йдеться про первинну стадію утворення націй в сучасному розумінні (як це, наприклад, нині відбувається в деяких країнах Африки - коли нація вперше виникає, йде на зміну племенній організації), і зовсім інша, коли об’єктом і суб’єктом процесу є народ, що має свою «національну» історію і прагне відродитися як нація. Саме таким є український народ.

Національний ренесанс не є простим відновленням усього історичного минулого народу.

Це не реставрація нації і аж ніяк не реанімація всього, що було в іі історії. Відродження – це модернізація нації, її оновлення в системі реалій сучасного життя, в поступі загальнолюдської цивілізації. Тобто мовиться про багатогранний процес засвоєння на основі критичного переосмислення традицій народу і водночас створення сучасних господарських, соціокультурних, політичних та інших структур, інститутів та цінностей, завдяки яким нація виступала б не просто етнічною спільністю, а стала б сувереном своєї долі. Це процес розкриття творчого потенціалу народу, його інститутів і цінностей в інтересах історичного поступу.

За своєю природою національне відродження є процесом глибоко демократичним, при якому людина, особистість, її свобода мають пріоритетне значення.