Основне світоглядне питання філософії в структурі ціннісних орієнтацій людини

Єжов О., керівник ст. викл. Лазаренко В.П.

Національна металургійна академія України

Однією з загальних і системотворчих ознак філософського вчення є те, що в основі його пізнавальних прагнень лежить відношення між свідомістю та матерією, духовним та матеріальним, суб’єктивним та об’єктивним. Саме питання про відношення мислення і буття Ф.Енгельс назвав основним питанням філософії і виділив у ньому дві сторони. Перша сторона – “Що є первинним і визначальним – матерія чи свідомість?”. Досить часто це питання трансформувалося в проблему першопричини і першооснови всього сущого – “Що лежить в основі творення світу – дух чи матеріальне буття?”.

Друга сторона основного питання філософії – “Чи здатне людське мислення пізнавати світ?”. Це питання про те, чи може людина мати достовірні знання про природу та соціальну дійсність. В.С.Соловйов з цього приводу писав так: “Існує багато різноманітних знань – життєвих, наукових, релігійних, які мають свою відносну ймовірність, сповна достатню для практичної мети. Але основне питання теоретичної філософії має на увазі ймовірність самого знання по суті. Знанням взагалі називається спів падіння даної думки про предмет з його дійсним буттям і властивістю. Яким чином можливе взагалі таке співпадіння і чим підтверджується його існування в кожному випадку?”.

В залежності від того, як в різних філософських вченнях розуміють та пояснюють співвідношення духовного і матеріального, свідомості та матерії, їх можна з певною долею умовності розподілити на дві великі групи, два головні філософські напрями – ідеалізм та матеріалізм. Позиція, згідно з якою світ пояснюється із духу і визнається первинність свідомості по відношенню до матерії, - ця позиція одержала назву ідеалізму. Ті ж філософи, які пояснюють світ з матерії і визнають її первинність і незалежність від свідомості, виступають представниками матеріалізму. Ряд філософів, які заперечують пізнання світу, належать до тієї філософської течії, яку прийнято називати агностицизмом.

Отже, матеріалізм та ідеалізм являють собою дві основні тенденції розвитку філософської думки. Підкреслимо, що це дві рівноцінні, з точки зору розвитку духовної культури, філософські позиції. Вони фіксують відмінність у вихідних світоглядних настановах того чи іншого філософського роздуму, тієї чи іншої філософської системи.

Варто відзначити, що основне питання філософії виникає не як продукт похітливого роздумування того чи іншого філософа, а в системі загальнолюдської культури і в абстрактно – логічній формі виражає її універсальні засади. Воно має світоглядну природу, його корені заглиблені у сферу життєво – практичної діяльності людей. Адже саме в практиці відбувається спів падіння свідомості людини, мети, уявлень, задумів, з матеріальними явищами природи та суспільства. Саме практика являє собою єдність суб’єктивного внутрішнього та об’єктивного зовнішнього. Практика – це як раз і є реальне відношення духовного до матеріального, суб’єкта людини до об’єкту природи та суспільства.