Чинники й закономірності розвитку творчих здібностей особистості

Мищенко О. С., керівник ст. викл. Фоменко І. А.

Національна металургійна академія України

Питання формування й розвитку творчих особистостей, підтримки обдарованої молоді потребують особливої уваги з боку будь-якого суспільства, яке дбає про своє майбутнє. В усіх цивілізованих країнах існують державні програми роботи з обдарованими дітьми. Існує "Комплексна програма пошуку, навчання й виховання обдарованих дітей і молоді" і в Україні. Завдання реалізації цієї й інших подібних програм викликає необхідність наукового дослідження закономірностей і чинників розвитку творчих здібностей людини.

В межах психологічної науки розглядаються різні моделі творчості, детермінантами якої вважаються умови життя в минулому (порядок народження і кількість дітей у сім'ї), особистісні риси (внутрішня мотивація, впевненість у собі, нонконформізм), когнітивні стилі (дивергентне мислення, перцептивна відкритість), чинники оточення (політико-релігійні, культурні, соціально-економічні, освітні), ситуативні змінні (підтримка та винагородження творчих ідей або покарання). Загальною закономірністю розвитку здібностей є їх залежність від сенситивного періоду та відповідної діяльності.

Значна частина наукових досліджень була присвячена чинникам сімейних стосунків, сприятливих для розвитку творчих здібностей. Так, високий рівень креативності виявляється у дітей, що мали широке коло спілкування й демократичний стиль стосунків із матір'ю. Позитивний вплив на розвиток креативності здійснюють батьки, які поважають думку дитини, заохочують її нестереотипну поведінку і привчають діяти самостійно. Основним механізмом формування креативної особистості є механізм наслідування, тому важливо, щоб серед близьких дитині людей була творча особистість, із якою дитина могла б себе ідентифікувати. Найбільш стимулюючим розвиток креативності є середовище, в якому діють регулярні правила (тобто обмеження), і в той же час допускаються відступи від них, що придає гнучкість життєвим правилам і звичкам.

Крім сім'ї, вирішальний вплив на творче самовираження особистості здійснює освітнє, а потім професійне середовище. Вчителі можуть підтримувати або знецінювати творчі ідеї учнів на уроці в залежності від їх настановлень щодо прояву креативності. Викладачі, що підтримують креативність учнів, запроваджують кооперативне навчання, використовують завдання, що стають основою розвитку дивергентного мислення, розвивають гнучкість мислення, заохочують самооцінку висунутих учнями ідей, дають можливість працювати з різноманітним матеріалом у різних умовах, усерйоз ставляться до запитань і пропозицій учнів, допомагають учням долати фрустрації й невдачі, щоб ті сміливіше розвивали ідеї.

У вузівському середовищі розвитком творчості можна керувати, лише створивши для цього відповідні умови, серед яких: здійснення навчання в атмосфері взаємопорозуміння, співтворчості, коли кожний студент сприймається як особистість; запровадження діалогічної форми навчання, як пріоритетної, коли студенти мають змогу самостійно мислити, вносити пропозиції, набувають навичок відстоювати власну думку; створення на заняттях ситуації вибору й надання можливості студентам здійснювати цей вибір; застосування проблемних методів навчання й запровадження ігрових технологій; опора на позитивні емоції і почуття студентів (подиву, радості, гумору, переживання успіху).

Людина здатна до творчості в усі періоди свого життя і кожна особистість здатна до творчого діяння, що має предметно-речову, суспільну чи духовну природу.