Мова й суспільство

Бєлая О.М., керівник ст. викл. Леонова Н.В.

Національна металургійна академія України

Оскільки мова є суспільним явищем, то вона перебуває в тісному зв'язку із суспільством. Цей зв'язок є обопільним. З одного боку, мова створюється і розвивається в суспільстві, з іншого – без мови не було б суспільства. Суспільство обслуговують, крім мови, й інші явища – наука, техніка, ідеологія, історія, культура, релігія тощо, однак мова виокремлюється із усіх інших суспільних явищ, адже вона обслуговує всі без винятку сторони життя й діяльності людини. Якщо, скажімо, ідеологія обслуговує певні суспільні класи, релігія – окремі групи людей, то мова – всі сфери соціуму як функціонального організму. Навіть трудова діяльність не могла б здійснюватися без мови.

У мові відображається соціальна диференціація суспільства (класова, професійна, статєва). Розвиток і функціонування мови значною мірою зумовлені станом суспільства. На стан мови впливають демографічні процеси (зміни в чисельності населення, у співвідношенні жителів міста й села, міграційні процеси тощо), рівень загальної освіти народу, розвиток науки, створення державності тощо. Суспільство також може свідомо вплива­ти на розвиток мови. Свідомий уплив суспільства на мову (цілеспрямовані урядові заходи) називають мовною політикою. Від цієї політики залежить мовна ситуація в багатомовному суспільстві: уряд може стимулювати розвиток багатомовності в державі, стримувати й звужувати функціонування мов недержавних націй, нерідко доводячи їх до повного вимирання, як це в ХХ ст. мало місце в Німеччині, СРСР, США. Так, зокрема, внаслідок онімечення у першій половині XVIII ст. зникла полабська мова. З тих же причин і приблизно в той самий період вимерла прусська мова. Така сама доля спіткала лужицьку мову, якою нині лише у двох округах Німеччини (Дрезденському й Котбуському) розмовляють близько 100 тис. осіб. У США зникло понад 50 індіанських мов. Мова – загальнонародне явище. Народ – творець і носій мови. Одна особа безсила будь-що корінним чином змінити в мові, адже мова розвивається й змінюється за своїми об'єктивними законами. Тарас Шевченко є основоположником сучасної української літературної мови. Однак він створив не більше десятка слів і то переважно складних із уже наявних у мові простих слів (широкополий, хребетносилий, синємундирний тощо). Навіть геніальна особистість може лише виявити приховані риси мови, показати, як ефективно можна використати те, що в мові існує.