logo search
том 2 12

Систематизація факторів успішності використання знаків для товарів та послуг в україні

Гармаш А.С., керівник доц. Резнік М. А.

Національна металургійна академія України

Знак для товарів і послуг є досить новим об’єктом правовідносин на території України. Закон України “ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг ” від 15 грудня 1993 р. № 3689-12 (далі – Закон про товарні знаки) визначає вказаний об’єкт як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг, які надають інші особи. Зрозуміло, що поява Закону про товарні знаки пов’язана із комерціалізацією народного життя, а це відповідно викликало потребу в індивідуалізації виробників товарів, надавачів послуг і виконавців робіт. При маркуванні продукції знак для товарів і послуг (далі – товарний знак) виконує функції так званого “ мовчазного продавця ”, оскільки споживач, орієнтуючись на знайоме позначення, обирає товари (послуги) відомого йому виробника (надавача). Проте товарні знаки можуть мати і обернену дію: придбавши товар, позначений відповідним товарним знаком, незадоволений його якістю споживач вже намагатиметься уникати придбання товарів зазначеного виробника.

Товарний знак виконує функції своєрідного гаранта якості, оскільки свідомість споживача формується таким чином: це продукція відомого виробника, а отже вона вже схвалена споживачами, що, в свою чергу, свідчить про якість (специфічні характеристики) вказаних товарів.

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ

Погоріла М. О., керівник доц. Резнік М. А.

Національна металургійна академія України

В основі управління будь-якою діяльністю є орієнтація на наперед визначені цілі, а сам процес управління завжди спрямований на досягнення деякої мети. Такою метою в управлінні інтелектуальною власністю (ІВ) зазвичай повинно бути одержання прибутку або іншої користі від використання прав на об’єкти інтелектуальної власності в різних галузях економіки. Виходячи саме з цієї «кінцевої» мети, більшість фахівців приходять до висновку, що управління ІВ – це управління правами на вже створені об’єкти права інтелектуальної власності.

ІВ належить до нематеріальних активів, що мають управлятися подібно до будь-яких інших активів. Тому деяке перебільшення значення правової складової є правомірним, але, на наш погляд, не слід залишати без уваги інші складові. Адже інтелектуальна власність в широкому розумінні не обмежена вирішенням тільки правових питань.

В даній доповіді зроблена спроба розглянути питання управління інтелектуальною власністю з іншої точки зору – не тільки як управління правами на вже існуючі об’єкти, тобто – управління кінцевим результатом, а і як управління безпосередньо процесом створення об’єктів права ІВ.

ВИКОРИСТАННЯ ФІЗИЧНИХ ЄФЕКТІВ ПРИ СТВОРЕННІ ВИНАХОДІВ

Єршов А. О., керівник доц. Резнік М. А.

Національна металургійна академія України

В процес створення винаходів найважливішим і найважчим творчим процесом є пошук нових технічних рішень. Зазвичай у винахідництві найчастіше використовують алгоритмічні або неалгоритмічні методи. Найпоширенішим з неалгоритмічних є метод перебору варіантів (метод проб), а найефективнішим алгоритмічним – алгоритм рішення винахідницьких задач, розроблений Г.С. Альтшуллером. Також широке використання находять спеціальні психологічні методі.

Дана доповідь присвячена менш відомому, але ефективному інструментарію евристики – використанню фізичних ефектів. В доповіді викладена суть і особливості фізичних ефектів та розглянута можливість використання їх при створенні винаходів.