Удосконалення обліку дебіторської заборгованості

Бондик А.О., керівник доц. Зелікман В.Д.

Національна металургійна академія України

В процесі здійснення своєї господарської діяльності підприємства досить часто реалізують виготовлену продукцію або товари з відстроченням сплати за них, що призводить до виникнення дебіторської заборгованості. В Україні засади формування в бухгалтерському обліку інформації щодо дебіторської заборгованості та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" [1]. При цьому за умов певної економічної нестабільності фінансового стану суб’єктів господарської діяльності особливого значення набуває облік сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості.

Окрім прийнятого у вітчизняній системі обліку підходу, згідно якого безнадійні борги списуються за рахунок резерву, в ряді країн безнадійна дебіторська заборгованість продовжує обліковуватись за дебетом відповідних рахунків, не зважаючи на її списання на витрати звітного періоду. При цьому двома найбільш розповсюдженими методами обліку безнадійної заборгованості в більшості країн є метод прямого списання та метод нарахування резерву [2].

Метод прямого списання має ряд недоліків та застосовується тільки у тих випадках, коли безнадійна заборгованість є несуттєвою за розмірами. Метод нарахування резерву припускає розрахункову оцінку безнадійних боргів в кожному звітному періоді, навіть, якщо на відповідний момент невідомо, які конкретно рахунки не будуть оплачені, і неможливо визначити конкретний розмір безнадійної заборгованості. Даний метод ґрунтується на застосуванні двох варіантів розрахунку: згідно першого розраховують частку (відсоток) безнадійних боргів у загальному обсязі продажів, виходячи з досвіду минулих років, та застосовують цей відсоток до величини продажів поточного року; згідно другого на основі досвіду минулих років розраховується відсоток безнадійних боргів у загальному обсязі дебіторської заборгованості, що застосовується до величини дебіторської заборгованості по рахунках поточного року.

Таким чином, в зарубіжній практиці компанії намагаються захистити себе від банкрутства чи втрати частини прибутку шляхом розрахунку величини резерву безнадійних боргів, виходячи з підходу, за яким уся дебіторська заборгованість вважається потенційно безнадійною. Використання вказаного підходу в сучасних умовах діяльності вітчизняних підприємств надасть їм змогу зменшити ризик втрати доходів через несплату дебіторської заборгованості, що забезпечить підвищення надійності їх фінансових показників навіть за часів нестабільності сучасного економічного середовища.

Література:

1. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" // http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99

2. Скорба О.А. Облік дебіторської заборгованості в Україні та за кордоном. Матеріали за V міжнародною науковою практичною конференцією «Honoris High School – 2009». – Т.2 Экономики. – София: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2009. – С. 22 – 25.