3. Класифікація виробництв фп

Мікробіологічні виробництва класифікують по кільком “зрізам”.

Залежно від захищеності мікроорганізмів-продуцентів вони бувають:

- не асептичні;

- напівасептичні;

- асептичні.

За характером ведення процесу культивування продуцентів вони діляться на наступні способи:

- періодичні;

- напівбезперервні;

- безперервні.

Суть цих способів відома з попередньо вивчених дисциплін. Найбільш ефективним є безперервне культивування мікроорганізмів.

Безперервні системи бувають відкриті і закриті. В перших клітини, що постійно утворюються. регулярно видаляються із апарата. Швидкість їх видалення характеризується коефіцієнтом розведення середовища (Д), який є відношенням об’єму середовища, що додається щогодини (F, м³/год), до робочого об’єму апарата (V_роб., м³):

Щоб культура з часом не вимилась із апарату, коефіцієнт розведення середовища не повинен перевищувати величину питомої швидкості розмноження продуцента. Остання характеризується кількістю біомаси (в грамах), що приросла з 1 г її за одну годину.

В закритих системах всі клітини або їх частину повертають у ферментер. Прикладом є циклічний спосіб зброджування сусла у спиртовому виробництві.

Відкриті системи бувають гомогенні (високий ступінь перемішування середовища) і гетерогенні, в яких клітини мікроорганізмів закріплені на носієві.

Крім того, відкриті гомогенні системи можуть бути одно- і багатоступеневими. Багатоступеневі системи – це батарея із послідовно з’єднаних між собою апаратів. Свіже поживне середовище і засівна культура подаються в перший (головний) апарат і послідовно перетікають із заданою швидкістю в останній. Такі системи дуже ефективні, коли використовують багатокомпонентні субстрати, окремі джерела вуглецевого харчування яких споживаються продуцентом з різною швидкістю, почергово (це явище поліауксії). І в цьому випадку не буде “проскоку” субстрату, а вихід цільового продукту буде максимальним.