1. Значення та властивості ферментних препаратів
В 1961р. на Міжнародному біохімічному конгресі прийнята класифікація ферментів, в основу якої покладено тип реакції, яку каталізує фермент. Збережено і їх тривіальні назви, що походять від назви субстрату, на який діє фермент, з закінченням на "-аза". Всі ферменти ділять на шість основних класів: 1) оксидоредуктази; 2) трансферази; 3) гідролази; 4) ліази; 5) ізомерази і 6) лігази.
Під ферментом розуміють речовини, які містять не менше 90% основної речовини, моноречовини, практично чисті.
Ферментні препарати (ФП) - це субстанція, що може містити різні ферменти від 0,1 до 80% залежно від ступеню очистки. Переважна кількість препаратів, які випускають різні фірми світу, є комплексними і містять крім основного ферменту значну кількість супутніх ферментів і білків. Тому ФП класифікують по назві основного ферменту в їх суміші в даному препараті: амілолітичні, протеолітичні тощо.
В Україні прийнята система назв ФП, в якій враховано назву основного ферменту, спосіб отримання і ступінь очистки. Перша половина слова -найменування препарату походить від скороченої назви основного ферменту, друга - від назви виду мікроорганізму - продуцента. Закінчується назва суфіксом “ін”. Наприклад, амілолітичні препарати, отримані з використанням культури Bacillus subtilis називають аміл-о-субтіл-ін (амілосубтілін). Далі пишеться індекс, який позначає спосіб виробництва і ступінь очистки ФП. При глибинному способі культивування продуценту ставиться буква Г, а при поверхневому - П. Якщо культура продуценту неочищена, то далі пишуть тільки букву X. Між буквами П, Г і X може стояти число, що означає ступінь очистки ФП. Індекс 2 означає рідкий неочищений концентрат вихідної культури; 3 - сухий ФП; 10 - сухі препарати, що отримані осадженням ферментів органічними розчинниками або солями. Індекси 15, 18 і 20 означають препарати, що частково звільнені не тільки від баластних речовин, а й від супутніх ферментів (з використанням ультрафільтрації, діалізу, зворотнього осмосу та інших складних і дорогих способів).
Продуцентами ФП можуть бути представники всіх таксономічних груп мікроорганізмів: бактерії, гриби, дріжджі та актиноміцети.
Переваги використання мікроорганізмів для одержання ферментів полягають в наступному:
- спектр ферментів, які вони синтезують, необмежений (до 1000 різних ферментів);
- виробництво не залежить від сезону, кліматичних умов;
- короткий цикл розвитку продуцентів (16-100 год.);
- як сировину використовують різні відходи або дешеві субстрати.
Застосування ФП дозволяє: прискорити протікання технологічних процесів, перевести їх на безперервний режим роботи; поліпшити якість продукції та здешевити її; поліпшити умови праці та підвищити її продуктивність.
Із загальної кількості ФП, що виробляються, 60 – 65 % приходиться на протеїнази (використовуються в синтетичних миючих засобах та ін.) та амілази (використовуються в процесах переробки крохмалевмістної сировини). По 5-8 % препаратів використовують в виробництвах хліба, пива, спирту, вина, сиру і біля 6 % - всі інші галузі.
Найбільш характерною властивістю ферментів є специфічність їх дії, яка означає, що кожен фермент розщеплює тільки якусь одну певну речовину або якийсь один тип хімічного зв’язку. Це дозволяє ціленаправлено діяти в складній суміші біополімерів тільки на необхідні сполуки. З другого боку, очевидна перспектива використання не тільки окремих ферментів, а і їх певних комбінацій, де була б представлена вся гама ферментів, необхідних для реалізації певної мети. Такі суміші ФП називають МЕК - мультиензимні комплекси (чи комбінації).
Активність дії ферментів залежить від багатьох факторів зовнішнього середовища. Найважливішими з них є температура і рН середовища, оскільки ферменти є білковими речовинами. Ферменти мікробного походження більш стійкі в порівнянні з ферментами солоду до низьких значень рН, що важливо для запобігання розвитку в середовищі сторонніх кислотоутворюючих бактерій. З підвищенням температури середовища оптимальне значення рН дії ферментів збільшується. Оптимальна температура для дії більшості гідролітичних ферментів – 30-70° С. При подальшому підвищенні температури відбувається теплова денатурація білкової частини ферменту. Іноземні фірми виробляють концентровані ФП, наприклад Termamyl, які відрізняються високою термостабільністю (до 90-95° С).
Швидкість більшості ферментативних реакцій прямо пропорційна концентрації ферменту. Активаторами ферментів є іони металів, що входять до складу їх простетичних груп, вітаміни, амінокислоти тощо. Усі ферменти інгібуються в результаті денатурації білка, осаджування солями важких металів, гідролізу лугами і кислотами. Інгібіторами є також продукти оксиметилфурфурольного розкладу цукрів, меланоїдини і карамелі.
- Міністерство освіти і науки україни
- Тема 1. Вступна лекція. Предмет і задачі
- Цілі навчальної дисципліни
- 2. Основні терміни та поняття
- 3. Етапи розвитку виробництв та їх перспективи
- Питання для самоперевірки
- 2. Хімічний склад зерна ячменю
- 3. Основні вимоги стандарту щодо якості ячменю
- 4. Інші зернові культури
- Питання для самоперевірки
- 2. Основні фізіолого-біохімічні процеси, що протікають в зернових масах при їх зберіганні
- 2.1. Дихання зерна
- 2.2. Післязбиральне дозрівання зерна
- 2.3. Життєдіяльність мікроорганізмів в зерновій масі
- 2.4. Самозігрівання зернових мас
- 3. Режими і способи зберігання зерна. Типи зерносховищ
- Питання для самоперевірки
- 1. Апаратурно-технологічна схема очистки і сортування зерна
- 2. Теоретичні основи і цілі замочування зерна
- 3. Способи і практика замочування зерна
- 4. Теоретичні основи пророщування зерна. Зміни у складі речовин та ферментативної активності зерна
- 5. Способи і практика пророщування зерна
- Питання для самоперевірки
- Тема 5. Сушіння свіжопророслого солоду
- 2. Утворення барвних та ароматичних речовин при термічній обробці солоду
- 3. Типи солодосушарок та практика сушіння солоду
- Питання для самоперевірки
- 2. Якісні показники сухого пивоварного солоду. Вимоги стандарту
- 3. Основні напрями підвищення виходу і якості солоду
- Питання для самоперевірки
- 2. Технологія карамельного солоду
- Фізико-хімічні показники карамельного солоду
- 3. Технологія житнього солоду
- 4. Технологія пшеничного солоду
- 5. Особливості технології солоду у спиртовому виробництві
- 6. Утилізація відходів виробництва солоду. Проблеми охорони довкілля
- Питання для самоперевірки
- 1. Значення та властивості ферментних препаратів
- 2. Зберігання чистих культур продуцентів фп і розмноження засівного матеріалу
- 3. Класифікація виробництв фп
- Питання для самоперевірки
- Тема 9. Поверхневий спосіб виробництва фп
- 2. Стерилізація повітря
- 3. Поверхневе культивування продуцентів фп. Апаратурно-технологічна схема
- Питання для самоперевірки
- 2. Глибинне культивування продуцентів ферментів
- Питання для самоперевірки
- 2. Осадження ферментів органічними розчинниками і солями
- 3. Мембранні методи очистки і концентрування ферментних розчинів
- 4. Адсорбційні методи розділення і очистки ферментів
- 5. Іммобілізовані ферменти
- 6. Оцінка якості ферментних препаратів
- Питання для самоперевірки
- Додатки
- 1. Основні фізико-хімічні показники якості ячменю, який використовують для виробництва пивоварного солоду
- 2. Основні фізико-хімічні показники якості сухого ячмінного пивоварного солоду
- 3. Фізичні характеристики сировини і продуктів виробництва солоду
- 4. Нормативні терміни зберігання зерна, солоду і відходів виробництва
- 5. Зведена таблиця розрахунків продуктів виробництва солоду
- Рекомендована Література
- С.Р. Тодосійчук
- Курс лекцій
- Видання подається в авторській редакції