7.3 Керування продуктивністю

Технологічне керування продуктивністю включає можливі заходи для зменшення складових норми часу і досягнення заданої продуктивності:

1 Зменшення основного часу Т_о.

1.1 Зменшення довжини робочого ходу.

1.1.1 Поділ довжини обробки L (рис.7.7).

а б

Рисунок 7.7 – Методи зменшення основного часу:

а – метод поділу припуску, б – метод поділу довжини обробки

1.1.2 Зменшення врізання (l₁) і перебігу (l₂) інструмента, багатомісна послідовна обробка в пакеті (рис.7.8).

Рисунок 7.8 – Багатомісна послідовна обробка в пакеті

1.2 Зменшення кількості робочих ходів, підвищення уточнення.

1.2.1 Підвищення жорсткості системи ВПІД.

1.2.2 Підвищення точності заготовки.

1.2.3 Адаптивне керування точністю обробки.

1.3 Вибір оптимальних режимів різання та методу обробки.

1.3.1 Вибір методу обробки з найменшим Т_о для даних умов.

1.3.2 Вибір максимально допустимої глибини різання, подачі і оптимальної швидкості різання. Оптимальна швидкість різання може бути визначена за критерієм мінімального штучного часу або за критерієм мінімальної технологічної собівартості (рис.7.9). Період стійкості інструмента, який відповідає оптимальній швидкості різання за критерієм мінімальної технологічної собівартості (V_{опт С}) називається економічною стійкістю (T_e).

Рисунок 7.9 – Залежність штучного часу і собівартості від швидкості різання

2 Зменшення допоміжного часу Т_д та часу на технічне обслуговування Т_обсл.

2.1 Механізація і автоматизація ЗТО.

2.2 Використання методів автоматичного досягнення точності.

3 Зменшення підготовчо-заключного часу Т_п.з.

3.1 Використання групової форми організації виробництва, збільшення величини партії.

3.2 Використання верстатів з числовим програмним керуванням (ЧПК), робото-технологічних комплексів (РТК) та гнучких виробничих систем (ГВС).

4 Ускладнення структури операції.

4.1 Підвищення класу обробки.

4.2 Підвищення групи обробки.

4.3 Збільшення числа потоків.