4.4 Методи налагодження. Похибка розмірного налагодження
Налагодження - процес підготовки технологічного обладнання і оснастки до виконання технологічної операції [13].
Задачі налагодження:
1 Установка різальних інструментів і пристроїв в оптимальні положення з точки зору умов різання, продуктивності, стійкості інструмента і якості поверхні виробу.
2 Забезпечення точності взаємного розташування інструментів відносно виробу - розмірне налагодження.
3 Установка оптимальних режимів різання.
Розглянемо детальніше задачу розмірного налагодження. В дрібносерійному виробництві використовують індивідуальний метод досягнення точності (верстат налагоджується методом пробних ходів і вимірювань для кожної деталі). В великосерійному виробництві використовується автоматичний метод досягнення точності (верстат налагоджується для обробки партії деталей попередньо). Оскільки в процесі обробки матимуть місце різноманітні похибки обробки, то проблемою є налагодити інструмент на такий розмір, щоб розміри всіх деталей партії знаходились в межах поля допуску. Для цього використовують наступні методи.
Методи налагодження верстата для автоматичного отримання розміру:
1 Статичне налагодження.
2 Налагодження за пробними заготовками за допомогою робочого калібру.
3 Налагодження за пробними заготовками за допомогою універсального вимірного інструмента.
Статичне налагодження полягає в налагодженні різальних інструментів за калібрами чи еталонами на нерухомому верстаті. Налагоджувальний розмір (рис.4.18) визначається так:
, (4.2)
де Lет – розмір еталона, Lдет – розмір деталі, Δпопр – поправка: «-» - для обробки вала, «+» - для обробки отвору:
,
Δ1 – поправка, яка враховує дію сил різання Pу і жорсткість системи j: Δ1=Pу/j, Δ2 – поправка, яка враховує шорсткість деталі Rz: Δ2=Rz, Δ3 – поправка, яка враховує зазор у підшипниках шпинделя.
Рисунок 4.18 – Статичне налагодження токарного верстата
Налагодження за пробними заготовками за допомогою робочого калібру полягає в тому, що після налагодження за еталоном робітник повинен виготовити одну або декілька деталей і, якщо їх розміри знаходяться в межах допуску T (що перевіряється калібром) налагодження вважається правильним (рис.4.19). Недолік методу – пробна заготовка може відповідати точці А, яка належать до кривої, поле розсіювання якої виходить за межі поля допуску, що стане причиною браку. Потрібно, щоб центр групування (середнє пробних заготовок Em) лежав межах від Emmin до Emmax. Для точного визначення Em кількість пробних заготовок повинна бути досить великою. На рисунку штриховою лінією показано допустиме положення кривої розсіювання значень Em.
Рисунок 4.19 - Налагодження за пробними заготовками за допомогою робочого калібру
Налагодження за пробними заготовками за допомогою універсального вимірного інструмента полягає в тому, що правильність налагодження перевіряється обробкою m пробних заготовок і, якщо середнє арифметичне їх розмірів знаходиться в межах поля допуску на налагодження Tн, то налагодження вважається правильним.
Цей метод оснований на тому, що якщо розміри деталей партії (з n штук) підлягають нормальному закону розподілу з шириною поля розсіювання , то середні розміри n/m груп пробних деталей (по m штук кожна) також підлягатимуть нормальному закону розподілу з шириною поля розсіювання і таким самим математичним сподіванням.
Без врахування змінних систематичних похибок (рис.4.20):
, (4.3)
де мінімальний налагоджувальний розмір:, максимальний налагоджувальний розмір:, Lmin – мінімальний розмір деталі, Lmax – максимальний розмір деталі, Т – допуск деталі, 6σ – поле розсіювання розмірів деталей, - поле розсіювання середніх розмірів груп пробних деталей.
Рисунок 4.20 - Налагодження за пробними заготовками за допомогою універсального вимірного інструмента
З врахуванням змінних систематичних похибок (рис.4.21):
, (4.4)
де ,, b – величина, яка використовується для компенсації систематичних змінних похибок обробки.
Рисунок 4.21 - Налагодження за пробними заготовками за допомогою універсального вимірного інструмента з врахуванням змінної систематичної похибки
Похибка розмірного налагодження (Δн) – поле розсіювання положень інструмента, яке виникає при налагодженні технологічної системи (рис.4.20).
При статичному налагодженні:
, (4.5)
де Δет – похибка еталона, Δрег – похибка регулювання.
При налагодженні за пробними заготовками за допомогою універсального вимірного інструмента:
, (4.6)
де Δрозр – похибка розрахунку (зміщення), яка являє собою зміщення центру групування групових середніх розмірів пробних заготовок:
,
де ωм – поле миттєвого розсіювання розмірів, яке залежить від виду обробки,
Δрег – похибка регулювання,
Δвим – похибка вимірювання.
Похибка регулювання (Δрег) – похибка засобів регулювання положення інструмента на верстаті (лімбів, індикаторів, упорів) (рис.4.22).
Рисунок 4.22 - Похибка регулювання
Похибка вимірювання (Δвим) – це гранична похибка вимірного інструмента.
- 1 Технологія машинобудування. Основні проблеми. Виробничий процес. Об’єкти і форми організації виробництва
- 1.1 Технологія машинобудування. Історія розвитку. Основні проблеми
- 1.2 Об’єкти виробництва
- 1.3 Виробничий процес і його структура
- 1.4 Типи і форми організації виробництва
- 1.5 Якість машини. Точність і методи її досягнення
- Контрольні запитання
- 2 Статистичні методи аналізу точності
- 2.1 Суть статистичних методів в машинобудуванні. Випадкова величина і її характеристики
- 2.2 Аналіз точності методом кривих розподілу
- 2.3 Аналіз точності методом точкових діаграм
- Контрольні запитання
- 3 Основи теорії розмірних ланцюгів
- 3.1 Типи розмірних ланцюгів. Основні визначення. Проектна і перевірочна задача розрахунку розмірних ланцюгів
- 3.2 Приклади розрахунку розмірних ланцюгів Приклад проектної задачі розрахунку рл
- Приклади розв’язування технологічного розмірного ланцюга Задача1
- Задача 2
- Контрольні запитання
- 4 Елементарні похибки обробки. Керування точністю оюробки
- 4.1 Класифікація елементарних похибок обробки
- 4.2 Бази і базування в машинобудуванні
- 4.3 Похибка установки. Правила вибору чорнових і чистових технологічних баз
- 4.4 Методи налагодження. Похибка розмірного налагодження
- 4.5 Жорсткість технологічної системи. Динамічна похибка обробки
- 4.6 Похибки від температурної деформації
- 4.7 Похибка від розмірного спрацювання інструмента
- 4.8 Інші елементарні похибки обробки
- 4.9 Розрахунково-аналітичний метод визначення точності обробки
- 4.10 Керування точністю обробки
- Контрольні запитання
- 5 Керування якістю поверхонь виробів
- 5.1 Параметри шорсткості поверхонь виробів. Вплив шорсткості на експлуатаційні властивості деталі
- 5.2 Причини виникнення шорсткості
- 5.3 Керування фізико-хімічним станом поверхневого шару виробів
- Контрольні запитання
- 6 Визначення припусків на механічну обробку
- Контрольні запитання
- 7 Керування собівартістю і продуктивністю виготовлення виробу
- 7.1 Керування собівартістю
- 7.2 Норми часу. Структура операції
- 7.3 Керування продуктивністю
- Контрольні запитання
- 8 Особливості проектування технологічних процесів
- 8.1 Види технологічних процесів
- 8.2 Проектування одиничних технологічних процесів
- 8.3 Проектування типових технологічних процесів
- 8.4 Проектування групових технологічних процесів
- 8.5 Проектування технологічних процесів для верстатів з чпк та гвс
- Контрольні запитання
- 9 Особливості проектування технологічних процесів складання
- 9.1 Види складання. Організаційні форми складання
- 9.2 Способи досягнення точності при складанні
- 9.3 Проектування технологічних процесів складання
- Контрольні запитання
- Перелік рекомендованих джерел
- Предметний покажчик