34.Система місцевого самоврядування

Управління на загальнодержавному рівні здійснюється через систему вищих та центральних органів державної влади відповідно до принципу поділу праці (на основі делегованих повноважень).

Делеговані повноваження – це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

В системі територіальної організації влади виділяють такі рівні управління:

• загальнодержавний;

• регіональний (область, Автономна Республіка Крим, місто-регіон);

• субрегіональний: район, міський округ, район у місці;

• первинний (низова самоврядна адміністративно-територіальна одиниця).

Система органів державного управління та місцевого самоврядування наведена на рис. 6.1.

Згідно закону України „Про місцеве самоврядування” місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Територіальна громада – це жителі, що об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійним адміністративно-територіальними одиницями, або  добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Територіальні громади є первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Місцеве самоврядування здійснюється на принципах:

• народовладдя;

• законності;

• гласності;

• колегіальності;

• поєднання місцевих та державних інтересів;

• виборності;

• правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах встановлених повноважень;

• підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;

• державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

• судового захисту прав місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування включає:

1)    територіальну громаду;

2)    сільську, селищну, міську раду;

3)    сільського, селищного, міського голову (головна посадова особа села, селища або міста);

4)    виконавчі органи сільської, селищної, міської ради (наприклад, виконавчі комітети, відділи, управління тощо);

5)    районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

6)    органи самоорганізації населення – представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста (наприклад, будинкові, вуличні, квартальні органи самоорганізації населення).

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами, мають власні повноваження, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст районів у містах належить право комунальної власності.

Право комунальної власності – це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватись і розпоряджатись на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Право комунальної власності розповсюджується на:

• рухоме і нерухоме майно;

• доходи місцевих бюджетів та інші кошти;

• землю, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах;

• об’єкти спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (зокрема, банки, страхові товариства, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, охорони здоров’я, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування) тощо.

Органи місцевого самоврядування самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети.

Бюджет – баланс грошових доходів (надходжень) та видатків (використання), що складається для держави, місцевих органів управління, фірм, підприємств, установ, родин або окремої особи на визначений термін.

Бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) – це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних джерел та закріплених у встановленому порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Мінімальний бюджет місцевого самоврядування – це розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою.

Місцевий бюджет поділяється на такі види:

1)    районний бюджет – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;

2)    обласний бюджет – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;

3)    поточний бюджет – доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних видатків;

4)    бюджет розвитку – доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.