43.Фактори трансформації регіональних господарських комплексів

З переходом до ринкових відносин РГК інтенсивно трансформується під впливом певних факторів та умов.

Фактори трансформації РГК – це ті рушійні сили, які викликають якісні зміни в ньому або так звані трансформаційні переходи (зникнення певних суб’єктів господарювання, перехід від одного якісного стану до іншого).

По відношенню до виробничої підсистеми РГК усі інші підсистеми та їх елементи (ресурсні, споживчі, екологічні тощо) є факторами трансформації, тобто вони є внутрішніми джерелами розвитку (саморозвитку) виробничої підсистеми і господарства регіону загалом.

Умови трансформації господарства регіону виступають як сили зовнішнього (по відношенню до нього) впливу. Вони можуть посилювати або послаблювати дію факторів трансформації, але самі безпосередньо на виробничу підсистему господарства регіону не впливають.

Фактори трансформації господарства регіону слід вважати чинниками прямої дії, а умови – непрямої.

Водночас між умовами та факторами трансформації господарства регіону немає неперехідної межі, бо фактори не лише виростають з умов, а і приводяться ними в дію.

Існує чотири фундаментальні фактори (фактори першого порядку), або “колеса” економічного розвитку:

людські ресурси;

природні ресурси;

капітал;

інновації.

Зазначені фактори поділяють на ті, що мають матеріальні (речовинні) форми і ті, що їх не мають.

До факторів, що мають матеріальні форми, відносяться людські і природні ресурси, фізичний капітал (основні й оборотні фонди), до других – фінансові ресурси (фінансовий капітал) та інновації.

Фактори другої групи матеріалізуються у факторах першої групи. Так, фінансовий капітал через інвестиції живить фізичний капітал і сприяє матеріалізації інновацій – у вигляді більш досконалих засобів виробництва та більш кваліфікованої робочої сили (через інвестиції в людський капітал).

Крім фундаментальних факторів, на трансформацію господарства регіонів впливають і інші фактори (другого порядку), що базуються переважно на елементах його споживчої та інфраструктурних підсистем. Критерієм їх виділення має бути наявність відповідних статей у структурі витрат на виробництво. Так, фактор ринкової інфраструктури доцільно виділяти, виходячи з того, що у структурі витрат з’явилися так звані інституційні витрати (за послуги консалтингових, маркетингових та інших фірм, плата за банківський процент тощо). Разом з тим із переходом до ринку деякі фактори можуть зникати або їх роль зменшується. Наприклад, зняття з балансу промислових підприємств об’єктів соціальної сфери виводить їх із складу елементів промислової підсистеми господарства регіону, а, отже, і факторів трансформації.

Сила впливу окремих факторів суттєво відрізняється. Так, екстериторіальні фактори, тобто ті, що не мають жорсткої територіальної локалізації, – інвестиційний, інноваційний тощо – приблизно однаково впливають на промислове виробництво. А територіальні фактори (з чіткою просторовою локалізацією) – працересурсний, природно-ресурсний, споживчий тощо – особливо сильно впливають на промислове виробництво в місцях їх зосередження.

Ринок вносить суттєві корективи в територіальну мобільність факторів. Якщо раніше, наприклад, трудові ресурси відносились до маломобільних факторів, то з розвитком міжрегіональних та міжнародних ринків праці вони стають факторами, мобільність яких швидко зростає.

Фактори трансформації РГК можна класифікувати і за напрямом дії:

а) фактори позитивного впливу (фактори-стимулятори);

б) фактори негативного впливу (фактори-дестимулятори).

Одні і ті ж самі фактори в одних системах можуть справляти стимулюючий вплив, а в інших – дестимулюючий.