58. Інформаційні системи екологічного управління
Екологічне управління – це інформаційний процес. Впровадження інформаційних технологій – це засіб, який забезпечує підвищення рівня екологічної безпеки держави.
Інформація про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) – це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про:
- стан навколишнього природного середовища чи його об’єктів – землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їхнього забруднення;
- біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетично видозмінені організми та їхню взаємодію з об’єктами навколишнього природного середовища;
- джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей;
- загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їхнього негативного впливу на природні об'єкти та здоров’я людей;
- екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в тому числі адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища;
- витрати, пов’язані зі здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.
Основними джерелами такої інформації є дані моніторингу довкілля, кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизовані бази даних, архіви тощо.
Кадастр – це реєстр, систематизоване зведення відомостей про об’єкти або явища.
Кадастри складають періодично або шляхом безперервних спостережень за конкретним об’єктом. Облікові функції екологічного управління реалізуються через державні природні кадастри. Ці кадастри вводяться для обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їхнього використання.
Державні природні кадастри ведуться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Основними державними кадастрами є земельний, водний, лісний, надровий (кадастр родовищ і покладів корисних копалин). Також використовуються і створюються державні кадастри тваринного світу, рослинного світу, природних територій курортів, природних лікувальних ресурсів, парникових газів, клімату, територій та об’єктів природно-заповідного фонду тощо.
Кадастр земельний – систематизоване зведення відомостей про землі як ґрунти різного типу, придатні та непридатні для культивації, будівництва та інших форм використання; а також сукупність вірогідних та необхідних зведень про природне, господарське і правове положення земель.
Кадастр лісовий – систематизоване зведення відомостей про ліси, в тому числі їхнє пряме і непряме використання, вивченість лісів та інші показники.
Кадастр рослинного світу – систематизоване зведення відомостей про флору певної території.
Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин (надровий) – це система відомостей про кожнеродовище, включене до Державного фонду родовищкориснихкопалин, щодокількості і якостізапасівкориснихкопалин та наявних у них компонентів, гірничотехнічних, гідрогеологічних та інших умов розробкиродовища і його геолого-економічноїоцінки, а такожвідомостей про кожнийпроявкориснихкопалин.
Державні кадастри природних ресурсів, облік у галузі охорони довкілля ведуться з метою забезпечення органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій інформацією, необхідною для оцінки господарської діяльності, організації охорони і раціонального використання природних ресурсів, планування екологічно обґрунтованого розміщення промислових та інших господарських об’єктів.
Важливим засобом в розвитку сучасного суспільства є інтенсивне глобальне поширення інформаційно-комунікативних технологій, які допомагають збирати, зберігати, аналізувати та розповсюджувати інформацію.
Географічна інформаційна система (ГІС) – це сучасна комп’ютерна технологія для картографування об'єктів навколишнього природного середовища, а також реальних подій, що відбуваються в ньому.
Мапи, які зберігаються в ГІС, дають змогу скористатися перевагами комп’ютерів, що можуть зберігати величезну кількість даних та виконувати складні багаторазові обчислення.
ГІС – це сучасні комп’ютерні технології, що дають можливість поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем космо- та аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо).
Такі системи зв’язку, як Інтернет та стільниковий телефон, прискорюють обмін усіма видами інформації, в тому числі екологічними даними. З’єднуючи між собою розташованих на великій відстані людей, мережа допомагає дослідникам і активістам працювати разом над вирішенням екологічних проблем.
- 1.Сутність та значення регіональної економіки
- 2.Об’єкт, суб’єкти та предмет дослідження регіональної економіки.
- 3.Місце регіональної економіки в системі наук.
- 4.Структурні елементи регіону як системи.
- 5. Цілі розвитку та рівні дослідження регіональної економіки.
- 6. Завдання регіональної економіки.
- 7. Сутність та значення розміщення продуктивних сил
- 8.Поняття та складові продуктивних сил
- 9. Закони та закономірності розміщення продуктивних сил
- 10.Фактори розміщення продуктивнх сил та формування економіки регіонів
- 11.. Основні методи економічного обґрунтування розміщення виробництва
- 12.Адміністративно-територіальний устрій, його сутність
- 13.Економічне районування України
- 14.Підходи до класифікації території України на економічні райони.
- 15.Структура національного господарства регіонів
- 16. Поняття виробничої сфери, її структура
- 17. Поняття та структура невиробничої сфери
- 18. Класифікація галузей економіки
- 19. Кластерний підхід до регіонального розвитку
- 20.Сутність економічного регіонального відтворення
- 21. Види суспільного відтворення, їх характеристика
- 22. Фактори регіонального відтворення
- 34.Система місцевого самоврядування
- 35.Бюджет,його види та характеристика
- 36.Служба в органах місцевого самоврядування
- 37.Трудові ресурси як основа розвитку регіональної економіки
- 38.Поняття природного руху та основні складові,що його визначають
- 40.Природні ресурси та їх класифікація
- 41.Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу
- 42.Господарство регіону як територіально-економічна система
- 43.Фактори трансформації регіональних господарських комплексів
- 44.Потенціал факторів трансформації ргк
- 45. Проблеми реалізації трансформаційних потенціалів ргк
- 46. Вартість капіталу в трансформаційних процесах регіону
- 47.Структура і характеристика необхідних інвестицій
- 48.Іноземне інвестування в трансформаційних процесах регіону
- 49.Формування сприятливого інвестиційного клімату
- 50.Предмет, метод та завдання екології як науки
- 51.Коротка історія становлення екології як науки
- 52. Класифікація екологічних напрямків. Місце екології в системі наук
- 53.Основні екологічні фактори
- 54.Сутність, цілі та функції управління в галузі природокористування
- 55.Система державних органів управління природокористуванням в Україні
- 56. Екологічна експертиза: сутність і основні форми
- 57. Система корпоративного екологічного управління
- 58. Інформаційні системи екологічного управління
- 59. Екологічна стандартизація та сертифікація як елементи ринку екологічних послуг
- 60. Механізм екологічної сертифікації в Україні
- 61. Види екологічної сертифікації
- 62. Сутність екологічного маркування
- 63. Сутність екологічного права
- 64. Екологічне законодавство України
- 65. Світовий досвід правового регулювання природокористування
- 66. Основні засади еколого-правової відповідальності
- 67. Збалансованість природно-ресурсного потенціалу України
- 68. Міжнародне співробітництво України в галузі охорони навколишнього природного середовища
- 69. Форми матеріальної міжнародно-правової відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища