61. Види екологічної сертифікації

За своїм характером будь-яка сертифікація може бути обов’язковою або добровільною.

Згідно із стандартом ДСТУ 3410-96 “Система сертифікації УкрСЕПРО”, обов’язкова сертифікація проводиться на відповідність об'єкта сертифікації вимогам чинних законодавчих актів України та обов'язковим вимогам нормативних документів міжнародних і національних стандартів інших держав, що діють в Україні.

Обов’язкова сертифікація є формою державного контролю за безпекою продукції в ДСЕУ і повинна проводитись у законодавче регульованій сфері.

Добровільна сертифікація проводиться на відповідність усім необхідним споживацьким вимогам, що не віднесені до обов’язкових, на договірних засадах між заявником та органом із сертифікації.

Добровільна сертифікація проводиться в законодавчо нерегульованій сфері. Вона може здійснюватися як у державній, так і в недержавній системах сертифікації.

Сертифікацію в недержавній сфері, на відміну від державної, може проводити як вітчизняний орган із сертифікації, так і представництво закордонного органу із сертифікації.

В Європейському союзі переважає добровільна сертифікація. Для України, з огляду її загального екологічного стану, існує потреба в посиленому державному управлінні в галузі екологічної безпеки і контролю за додержанням екологічних вимог. Саме цей чинник наголошує на першочерговому значенні для нашої держави обов’язкової екологічної сертифікації.

Вибір “обов'язковості” чи “добровільності” в процесі підтвердження відповідності встановленим вимогам має здійснюватися з обов'язковим врахуванням ступеня екологічного ризику для кожного об'єкта, який підлягає сертифікації.

Обов’язковій державній екологічній сертифікації підлягають наступні об’єкти:

ð   екологічно небезпечні продукція, технології, виробництва;

ð   системи екологічного управління на виробництвах, пов'язаних із випуском екологічно небезпечної продукції;

ð   відходи виробництва і споживання, при цьому екологічно небезпечними  вважаються і ті, що є об'єктом транскордонного перевезення;

ð   діяльність у сфері поводження з відходами;

ð   очисні споруди;

ð   технології та обладнання для підготовки питної води;

ð   види тварин і рослин, що підпадають під дію Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, які перебувають під загрозою винищення.