logo search
Regionalna

59. Екологічна стандартизація та сертифікація як елементи ринку екологічних послуг

Сертифікація – це процедура підтвердження відповідності, за допомогою якої незалежна від виробника (продавця, виконавця) і споживача (покупця) організація засвідчує в письмовій формі, що продукція, процес або послуга відповідає встановленим вимогам.

Сертифікаціяявляє собою визначення, перевірку та документальнепідтвердженняоб’єктасертифікаціївстановленимекологічнимвимогам. Екологічнасертифікація є новим і покищонезадіянимрегулятивниммеханізмом для України. Вона повинна стати повноправноюскладовоюсистемиуправління і регулюванняекономіки.

У світовій практиці екологічну сертифікацію почали запроваджувати з 1992 р. на основі:

ð   Директиви 92/880/ЕС “Про екологічні знаки”;

ð   британського стандарту BS 7750 “Система екологічного управління”;

ð   міжнародних стандартів ISO/ТС207 “Управління навколишнім середовищем” тощо. 

Екологічна стандартизація  розробка і встановлення комплексу обов’язкових правил, вимог, норм і нормативів у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів, забезпечення екологічної безпеки.

Базисом сучасноїекологічноїсертифікації є правове і нормативнезабезпечення, яке є результатом діяльностіЄвропейськоїкомісії, авторитетнихміжнародних та європейськихорганізаційзістандартизації і сертифікації. В умовахпослідовноїекологізаціївсіх ланок економікиУкраїни та формування ринку екотехнологій та екопослугвідбуваєтьсявпливєвропейськихорієнтирів на процесформуванняекологічноїсертифікації. Сучаснийнапрямстворення і розвиткусистемиекологічноїсертифікаціїУкраїнивизначений у ст. 48 “Співпраця в галузіоцінюваннястандартів та оцінюваннявідповідності” Угоди про партнерство та співпрацюміжЄвропейським союзом і Україною.

Впровадження екологічної сертифікації ставить за мету розв’язання нагальних завдань у трьох сферах діяльності держави:

1. У сфері функціонування господарського комплексу:

ð   реалізація обов’язкових екологічних вимог природоохоронного законодавства під час ведення господарської діяльності;

ð   впровадження систем екологічного менеджменту в структури об'єктів управління ДСЕУ;

ð   створення екологічно безпечних виробництв, технологічних процесів і обладнання;

ð   додержання вимог екологічної безпеки і запобігання забрудненню довкілля під час розміщення, переробки, транспортування, ліквідації й захоронення відходів виробництва і споживання;

ð   додержання вимог екологічної безпеки впродовж усього життєвого циклу будь-якої продукції;

ð   запобігання ввезенню в Україну екологічно небезпечних продукції, відходів, технологій і послуг.

2. У сфері інтеграції України до Європейського союзу:

ð   сприяння інтеграції економіки країни в Європейський ринок;

ð   гармонізація системи екологічної сертифікації з міжнародними й національними системами акредитації та сертифікації;

ð   підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

ð   усунення технічних бар’єрів у міжнародній торгівлі;

ð   надання екологічному сертифікату та екологічному знаку відповідності статусу документів, які в особі уповноваженого органу державної влади з екологічної сертифікації гарантують додержання вимог природоохоронного законодавства України.

3. У сфері міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища:

ð   сприяння участі України у формуванні світового механізму охорони навколишнього природного середовища;

ð   забезпечення виконання Україною міжнародних угод, конвенцій та договорів у природоохоронній галузі;

ð   виконання міжнародних зобов’язань України у сфері управління якістю навколишнього природного середовища;

ð   забезпечення контролю за транскордонним переміщенням забруднювальних речовин та перевезенням небезпечних відходів.