34.Система місцевого самоврядування
Управління на загальнодержавному рівні здійснюється через систему вищих та центральних органів державної влади відповідно до принципу поділу праці (на основі делегованих повноважень).
Делеговані повноваження – це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.
В системі територіальної організації влади виділяють такі рівні управління:
загальнодержавний;
регіональний (область, Автономна Республіка Крим, місто-регіон);
субрегіональний: район, міський округ, район у місці;
первинний (низова самоврядна адміністративно-територіальна одиниця).
Система органів державного управління та місцевого самоврядування наведена на рис. 6.1.
Згідно закону України „Про місцеве самоврядування” місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Територіальна громада – це жителі, що об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійним адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Територіальні громади є первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Місцеве самоврядування здійснюється на принципах:
народовладдя;
законності;
гласності;
колегіальності;
поєднання місцевих та державних інтересів;
виборності;
правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах встановлених повноважень;
підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;
державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;
судового захисту прав місцевого самоврядування.
Система місцевого самоврядування включає:
1) територіальну громаду;
2) сільську, селищну, міську раду;
3) сільського, селищного, міського голову (головна посадова особа села, селища або міста);
4) виконавчі органи сільської, селищної, міської ради (наприклад, виконавчі комітети, відділи, управління тощо);
5) районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
6) органи самоорганізації населення – представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста (наприклад, будинкові, вуличні, квартальні органи самоорганізації населення).
Органи місцевого самоврядування є юридичними особами, мають власні повноваження, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність.
Територіальним громадам сіл, селищ, міст районів у містах належить право комунальної власності.
Право комунальної власності – це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватись і розпоряджатись на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Право комунальної власності розповсюджується на:
рухоме і нерухоме майно;
доходи місцевих бюджетів та інші кошти;
землю, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах;
об’єкти спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (зокрема, банки, страхові товариства, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, охорони здоров’я, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування) тощо.
Органи місцевого самоврядування самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети.
Бюджет – баланс грошових доходів (надходжень) та видатків (використання), що складається для держави, місцевих органів управління, фірм, підприємств, установ, родин або окремої особи на визначений термін.
Бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) – це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.
Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних джерел та закріплених у встановленому порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів.
Мінімальний бюджет місцевого самоврядування – це розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою.
Місцевий бюджет поділяється на такі види:
1) районний бюджет – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;
2) обласний бюджет – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;
3) поточний бюджет – доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних видатків;
4) бюджет розвитку – доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.
- 1.Сутність та значення регіональної економіки
- 2.Об’єкт, суб’єкти та предмет дослідження регіональної економіки.
- 3.Місце регіональної економіки в системі наук.
- 4.Структурні елементи регіону як системи.
- 5. Цілі розвитку та рівні дослідження регіональної економіки.
- 6. Завдання регіональної економіки.
- 7. Сутність та значення розміщення продуктивних сил
- 8.Поняття та складові продуктивних сил
- 9. Закони та закономірності розміщення продуктивних сил
- 10.Фактори розміщення продуктивнх сил та формування економіки регіонів
- 11.. Основні методи економічного обґрунтування розміщення виробництва
- 12.Адміністративно-територіальний устрій, його сутність
- 13.Економічне районування України
- 14.Підходи до класифікації території України на економічні райони.
- 15.Структура національного господарства регіонів
- 16. Поняття виробничої сфери, її структура
- 17. Поняття та структура невиробничої сфери
- 18. Класифікація галузей економіки
- 19. Кластерний підхід до регіонального розвитку
- 20.Сутність економічного регіонального відтворення
- 21. Види суспільного відтворення, їх характеристика
- 22. Фактори регіонального відтворення
- 34.Система місцевого самоврядування
- 35.Бюджет,його види та характеристика
- 36.Служба в органах місцевого самоврядування
- 37.Трудові ресурси як основа розвитку регіональної економіки
- 38.Поняття природного руху та основні складові,що його визначають
- 40.Природні ресурси та їх класифікація
- 41.Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу
- 42.Господарство регіону як територіально-економічна система
- 43.Фактори трансформації регіональних господарських комплексів
- 44.Потенціал факторів трансформації ргк
- 45. Проблеми реалізації трансформаційних потенціалів ргк
- 46. Вартість капіталу в трансформаційних процесах регіону
- 47.Структура і характеристика необхідних інвестицій
- 48.Іноземне інвестування в трансформаційних процесах регіону
- 49.Формування сприятливого інвестиційного клімату
- 50.Предмет, метод та завдання екології як науки
- 51.Коротка історія становлення екології як науки
- 52. Класифікація екологічних напрямків. Місце екології в системі наук
- 53.Основні екологічні фактори
- 54.Сутність, цілі та функції управління в галузі природокористування
- 55.Система державних органів управління природокористуванням в Україні
- 56. Екологічна експертиза: сутність і основні форми
- 57. Система корпоративного екологічного управління
- 58. Інформаційні системи екологічного управління
- 59. Екологічна стандартизація та сертифікація як елементи ринку екологічних послуг
- 60. Механізм екологічної сертифікації в Україні
- 61. Види екологічної сертифікації
- 62. Сутність екологічного маркування
- 63. Сутність екологічного права
- 64. Екологічне законодавство України
- 65. Світовий досвід правового регулювання природокористування
- 66. Основні засади еколого-правової відповідальності
- 67. Збалансованість природно-ресурсного потенціалу України
- 68. Міжнародне співробітництво України в галузі охорони навколишнього природного середовища
- 69. Форми матеріальної міжнародно-правової відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища