logo search
Regionalna

63. Сутність екологічного права

Екологічне право виникло як узаконена суспільна потреба в збереженні, раціональному використанні та відтворенні природних ресурсів, охороні ландшафтів, екосистем і навколишнього природного середовища в цілому як умови подальшого існування людської цивілізації.

Екологічне право – це система норм і правил, що регулює відносини у сфері охорони, використання, відтворення всіх природних ресурсів, екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, життя і здоров’я людей від негативного впливу забрудненого навколишнього середовища.

Функції екологічного права:

ð   визначає ступінь поведінки людини відносно природи;

ð   регулює порядок використання природних ресурсів;

ð   закріплює права та обов’язки державних органів, підприємств, закладів, організацій і громадян у сфері природокористування;

ð   передбачає юридичну відповідальність за порушення відповідних природоохоронних норм і правил.

Природоохоронне законодавство встановлює юридичні норми і правила, а також вводить відповідальність за їх порушення в напрямі охорони навколишнього природного середовища. Природоохоронне законодавство включає правову охорону природних ресурсів, природних територій, що перебувають під охороною, навколишнього природного середовища міст (населених пунктів), природних лісових і земельних зон, курортів, а також природоохоронні міжнародно-правові відносини.

Законодавча база виконує досить багато функцій, серед яких, головними є функції організації, стимулювання, карання, контролю. Закони допомагають і посилюють економіко-екологічну політику країни, формують чітко окреслені межі дій і взаємодій суспільства та природи.

Екологічне законодавство являє собою адміністративний та економічний методи управління.

Адміністративний метод управління – встановлення лімітів, розміру стягнень за викиди і розміщення забруднюючих речовин, система штрафів, форми звітності і заборгованості.

Економічний метод управління – установлення обумовлених розмірів лімітів і понадлімітів, величина плати за них, система податків і пільг, накопичування платежів і система їх заліку при витратах на введення (здійснення витрат) природоохоронних заходів.

Правовий механізм має надати основним напрямам чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загальнообов’язковості, сприяти регулюванню відносин у сфері екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства. Вивчення, аналіз та узагальнення практики застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається здійснювати у двох напрямах:

-         складання і затвердження екологічних нормативів природокористування (стосовно надр, ґрунтів, води, повітря, рослинності тощо);

-         складання і затвердження комплексу еколого-економічних показників державного контролю за станом довкілля та діяльністю господарчих структур.

В окремих нормативно-правових актах закріплені організаційно-правові та економічно-правові механізми, метою яких є використання оцінки відповідної діяльності господарчого об’єкта законодавству і оцінка вірогідності інформації, що відображена в бухгалтерській звітності, фінансових зобов’язаннях, податкових деклараціях тощо. Одним із таких механізмів є екологічний аудит.

У широкому розумінні термін “екологічне законодавство” означає систему законодавчих актів, а також інших нормативних правових актів, що регулюють екологічні суспільні відносини. Цю систему необхідно створювати на трьохрівнях: державному, регіональному, місцевому.

Сучасна структура системи екологічного права поєднує правове регулювання природокористування за об'єктами з функціональним регулюванням охорони навколишнього середовища та екологічної безпеки. Екологічне законодавство є головним фактором, що впливає на реалізацію екологічної політики країни. Закон не охороняє природу (навколишнє середовище), він захищає тільки права людини. Питання полягає в тому, які правові пріоритети суспільства, держави. У цілому це залежить від вкладу в якість життя.

Якість життя – сукупність економічних, соціальних і екологічних факторів, що знаходяться на достатньому рівні для забезпечення  комфортного життя населення та не погіршують стан здоров’я.

Ступінь пріоритету екологічних потреб залежить від рівня соціально-економічного розвитку суспільства, а також від рівня розвитку суспільної моралі.