12.3. Переваги й недоліки системи «Точно в строк»
Організація може домогтися конкурентної переваги, використовуючи наступні
фактори:
швидкість поставки;
надійність поставки;
якість;
дизайн/інженерне рішення;
більш висока маржа;
більшнизьке вкладення розраховуючи на кожну одиницю.
Деякі із цих факторів важко виміряти у фінансовому відношенні (наприклад,
швидкість і надійність доставки, якість і дизайн/інженерне рішення), тому що вони не
зв'язані прямо з вартістю продукту. Однак вони становлять основу міжнародної
конкуренції й використаються в конкурентній боротьбі.
Чотири критерії - швидкість і надійність поставки, якість і дизайн - націлені
скоріше на збільшення продажів, чим на просте скорочення витрат, тому що важко визначити
ріст продажів, викликаний змінами, оцінити фінансові переваги. Зниження запа-
сів (сировини, напівфабрикатів і готової продукції) фактично дозволяє знизити витрати.
Як підхід до виробничої діяльності, заснований на принципі без зупинного
поліпшення й скорочення втрат, З може бути застосований у будь-яких умовах, однак
у своїй найбільш імовірній формі, а саме у вигляді потокового виробництва без запасів,
система стає трохи більше обмеженої по сфері застосування. У принципі, виробнича
система З повинна мати вкрай високу реакційну здатність,
оскільки всі затримки зведені до мінімуму й немає ніяких відставанні у вигляді невиконаної
роботи. На практиці короткий час циклу досягається тільки при точній відповідності
виробничих потужностей і потреб ринку й при стабільній роботі постачальників.
244
У тім виді, як система З була описана вище, вона ефективно працює тільки в умовах
стабільного й передбачуваного попиту.
З не враховує проблем сезонності й практично не залишає можливості для
методу погоні за попитом. Це означає, що як би не велася робота в цехах, буде залишатися
потреба в зберіганні запасів готової продукції. На жаль, але наявність складу наприкінці
виробничої лінії ніяк не сприяє бажанню скорочувати втрати - відношенню,
украй необхідному при З. Саме тому компанії, що перейняли дану систему ро -
боти, часто мають окремі склади готових товарів або навіть прибігають до субпідряду,
коли вся продукція продається агентам, які потім займаються її розподілом.
Парадокс ІЗ у тім, що, усуваючи запаси – в ідеалі на всьому протязі ланцюжка
поставок, - система дає можливість працювати дуже гнучко й чуйно, але - тільки в умовах
ринку з низькою розмаїтістю й високою стабільністю.
І останнє, за що критикують ІЗ, це безперервні поліпшення. По своїй природі
такі поліпшення відбуваються повільно й на перший погляд непомітно, так що відразу після
впровадження яких-небудь істотних змін не спостерігається. А зміни, із самого початку
проведені примусово, можуть тривати лише до певної межі.
Часом пропонується альтернативний спосіб, відомий як реінжиніринг бізнес
процесів (Business Process Re-engineering, BPR). Даний метод укладається в переоцінці
компанії в цілому або окремій її частині, при цьому в главу кута ставляться мети, а поточне
стан ролі не грає. Іншими словами, відбувається пошук оптимальної структури. Це,
звичайно, нічим не відрізняється від системного інжинірингу - підходу, що з'явився ще в
1960-х рр., і новий метод має ті ж недоліки, а саме:
Уміння проектувати. Поступова зміна чогось, що працює, швидше за все,
не приведе до катастрофи. Повністю нова розробка цілком може виявитися
невдалою.
Опір змінам. Продиктовані зміни рідко коли приймаються
настільки ж охоче, як прийняті шляхом переговорів. Опір може бути
досить сильним, щоб загубити всі нововведення, навіть якщо теоретично вони
вірні.
Швидкість навчання. Навіть при активній підтримці й участі персоналу цілком
нової організації потрібен час, щоб отямитися й заспокоїтися.
У кожному разі, за непомітність змін критикують тільки впровадження З на
оперативному рівні. Якщо ідея скорочення втрат у самому широкому їхньому розумінні й
принцип безперервних поліпшень застосовуються на стратегічному рівні, у багатьох
організаціях відбудуться помітні, кардинальні зміни [1].
Багато чого з розглянутого матеріалу можна віднести до переваг системи З,
деякі моменти були відзначені як недоліки. Проте, для повної ясності проблеми що
розглядається бажано їх конкретизувати.
Переваги системи «точно в строк»:
скорочення запасів (сировини, напівфабрикатів і готової продукції);
скорочення площ;
висока пропускна здатність;
активна участь і підвищена мотивація робітника;
спокійний ритм роботи;
високі прибуток і продуктивність;
висока якість обслуговування;
висока гнучкість системи;
своєчасна доставка.
Недоліки системи «точно в строк» кількісно менш виражені, але їх якісна
сторона настільки серйозна, що в нинішніх економічних умовах у нашій країні
їхнє застосування ставиться під сумнів:
245
низькі запаси означають, що такі збої, як поломка верстата, можуть викликати
зупинку всього процесу. Необхідно дотримуватися установки на технічне обслуговування
всіх верстатів, що гарантує відомість всіх проблем до мінімуму;
введення системи може зажадати величезних змін, досягти яких на
практиці важко. Система ставить серйозні завдання перед всіма співробітниками, наділяючи
повноваженнями й відповідальністю операторів, думаючи, що вони можуть опанувати багатьма
навичками й будуть охоче допомагати один одному у випадку виникаючої необхідності; роль
менеджерів перетерплює такі зміни, які багато хто розцінять як втрату особистої власності.
Досвід показує, що стратегія JIT є універсально застосовною в умовах
стабільного й передбачуваного попиту. Система не враховує сезонності й не залишає
можливості для методу погоні за попитом. Її реалізацію стримують такі важливі фактори,
як незадовільна якість продукції, порушення строків поставки й оплати за то -
вар, помилки й збої в передачі інформації між замовником і постачальниками, що в умовах
України в дійсний період зустрічається досить часто.
Внаслідок слабості контрольної системи в Україні стратегія короткочасних
запасів характеризується високим ступенем ризику, хоча й мінімізує розмір оборотних
коштів. Розраховувати на реалізацію в Україні систем типу «точно в строк» навряд чи
можлива при сформованому рівні договірно-правової культури менеджменту й вимог
виробничого поводження працівника. Успіх у реалізації стратегії залежить також від
кількості й територіальної дислокації постачальників, рівня їхньої відповідальності при
виконанні договірних зобов'язань. Тому багато компаній, незважаючи на привабливість
стратегії JIT, користуються іншими стратегіями, що забезпечують управління матеріальними
й товарними ресурсами.
Даному судженню значною мірою сприяє й інша система,
яка отримала широке поширення в останні роки, - логістика, об`єднуючі
в собі комплекс проблем матеріально-технічного забезпечення й
керування.
- В.А. Василенко, т.І Ткаченко
- Виробничий (операційний)
- Менеджмент
- Навчальний посібник
- Глава 1. Теоретична база й основні компоненти виробничого менеджменту...…................................
- Глава 2. Організаційні аспекти виробничого менеджменту...…………………….................................
- Глава 3. Особливості виробництва в сфері послуг...……………………………………………………
- Глава 4. Виробнича стратегія йконкурентоспроможність ...……………………………....................
- Глава 5. Проектування продукту...……………………………………………………………...............
- Глава 6. Проектування й розвиток виробничого процесу ...………………………............................
- Глава 7. Проектування потокового й автоматизованого виробництва...………………...................
- Глава 9. Організація підготовки виробництва до реалізації рішень ...……………......……
- Глава 10. Планування виробничої програми...………………………………………
- Глава 11. Планування й організація матеріальних запасів...………………………………......
- Глава 12. Система забезпечення «Точно в термін» і логістика...…………………………………......
- Глава 13.Організація управління за допомогою мережного моделювання...……………………
- Глава 14. Основи керування якістю...……………………………………………………….......
- Глава 15. Оперативне керування й шляхи вдосконалювання виробничих процесів..
- 1.1.Сутність виробництва й еволюція розвитку виробничого менеджменту
- 1.2. Роль і місце виробничого менеджменту в системі керування
- 1.3.Основний зміст виробничого процесу
- 1.4. Концепція й принципи виробничого менеджменту
- 1.5.Виробнича система і її основні функції
- 2.1. Функції й мети менеджменту
- 2.2. Об'єкти виробничого менеджменту
- 2.3. Характеристика типів виробництва
- 2.4. Вплив типу виробництва на організаційну структуру керування
- 2.5. Моделі виробництва й сервісу
- 3.1. Характеристика послуг
- 3.2. Типи сервісних систем
- 3.3. Технології в сфері послуг
- 3.4. Розробка послуг
- 3.5.Система забезпечення сервісу
- 4.1. Сутність виробничої стратегії
- 4.2. Виробнича стратегія й конкурентні пріоритети
- 4.3. Місце й роль виробничої стратегії
- 4.4. Формування виробничої стратегії
- 4.5. Розвиток стратегії й рішення проблеми конкурентно-здатності
- 5.1. Традиційне проектування виробу
- 5.2. Сучасні методи прискореного проектування продукції
- 5.3. Проектування продукту очами споживача
- 5.4. Керування якістю при проектуванні виробу
- 5.5. Вартісної аналіз і вартісної інжиніринг
- 6.1. Вибір виробничого процесу
- 6.2. Проектування процесу виробництва продукції
- 6.3. Організаційно-технологічні аспекти розміщення встаткування
- 6.4. Гнучкість виробничого процесу
- 6.5. Система безперервного поліпшення продуктів і процесів
- Глава 7. Проектування потокового й автоматизованого
- 7.1. Методи організації виробничих процесів
- 7.2. Сутність теорії потокового виробництва
- 7.3. Розрахунок параметрів потокового виробництва робіт
- 7.4. Проектування потокового виробництва роботи і його ефективність
- 7.5. Автоматизація виробничих процесів
- Глава 8.Проектування виробничої потужності
- 8.1. Фактори, що визначають потужність
- 8.2. Попередні рішення
- 8.3. Вибір місця розташування підприємства
- 8.4. Проектування підприємств
- 8.5. Розрахунок виробничих потужностей
- Розд3. Планування виробництва та забезпечення
- Глава 9. Організація підготовки до реалізації рішень
- 9.6. Основи формування технічної й соціальної політики підприємства
- 9.2. Організація технічної підготовки виробництва
- 9.3. Організаційно-технологічна підготовка виробництва
- 9.4. Структурні рішення виробництва
- 9.5. Зовнішні інтеграційні рішення
- Глава 10. Планування виробничої програми
- 10.1. Сутність і завдання виробничого планування
- 10.2. Загальні принципи формування виробничої програми
- 10.3. Планування завантаження виробничої потужності організації
- 10.4. Календарне планування
- 10.5. Планування матеріального забезпечення
- Глава 11. Планування й організація матеріальних запасів
- 11.1. Сутність і мети створення запасів
- 11.2. Роль, облік й оцінка матеріальних запасів
- 11.3. Системи керування запасами
- 11.4. Моделі з фіксованим обсягом і періодом
- 11.5. Визначення рівня резервного запасу
- Глава 12. Система забезпечення «Точно в строк» і логістика
- 12.1. Організаційна сутність системи «Точно в строк»
- 12.2. Організація й впровадження виробництва із системою «Точно в строк»
- 12.3. Переваги й недоліки системи «Точно в строк»
- 12.4. Логістичні рішення й процеси матеріального забезпечення
- 12.5. Системи складування й розміщення запасів
- Глава 13. Організація керування за допомогою мережного моделювання
- 13.1. Мережна модель й її елементи
- 13.2. Правила побудови мережної моделі
- 13.3. Параметри моделі й розрахунок графіка
- 13.6. Визначення потреби в ресурсах й оптимізація графіка
- 13.7. Керування по мережних графіках
- Глава 14. Основи керування якістю
- 14.1. Система якості
- 14.3. Ціна якості
- Глава 15. Оперативне управління і шляхи вдосконалення виробничих процесів
- 15.1. Суть і завдання оперативного управління
- 15.2. Оперограми в оперативному управлінні
- 15.3. Диспетчеризація виробництва
- 15.4. Шляхи вдосконалення бізнес процесів
- 19. Дикман л.Г. Организация и планирование строительного производства: