6.2. Проектування процесу виробництва продукції

Коли виріб спроектований, необхідно визначити етапи процесу виробництва

цього виробу, загальну тривалість його виготовлення. Різні варіанти технологічного

процесу впливають на середній час виробництва, трудомісткість виробів, вантажоперевезення

на підприємстві, використання виробничих потужностей.

Найбільший ефект буде досягнутий, якщо будуть розроблені комплексні технологічні процеси, що охоплюють, крім основних виробничих операцій, вантажоперевезення,

контрольні й інші допоміжні процеси.

У такому випадку, уже до початку виробничого процесу по технологічній документації

можна визначити довжину й напрямок транспортних шляхів між технологічними

операціями, тривалість транспортних операцій, спосіб їхнього здійснення, частку

ручних і механізованих робіт, їхня трудомісткість.

Актуальність такого підходу диктується тим, що на підприємствах і будівництвах, у

більшості своєму, обсяг допоміжних операцій найчастіше перевищує обсяг основних [4].

Як і при проектуванні виробу, розроблювач процесу (технологічна служба

підприємства) повинен розглянути відносну значимість наступних критеріїв проектування

процесу виробництва:

 Виробнича потужність.

 Економічна ефективність.

 Гнучкість.

 Продуктивність.

 Тривалість.

 Надійність.

114

 Ремонтопридатність.

 Стандартизація й сталість результатів.

 Безпека, промислова санітарія й гігієна.

 Задоволення життєвих потреб працівників.

Щоб забезпечити потрібні характеристики процесу, розроблювач повинен зробити вибір варіантів у наступних областях:

 Тип переробної системи (проектна система, дрібносерійне виробництв,

безперервний процес, комбінація перерахованих вище варіантів).

 Власне виробництво або придбання деяких комплектуючих виробів.

 Виконання деяких завдань своїми коштами або передача їх субподрядчікам.

 Способи переробки (наприклад, фарбування виробів можна вести розпиленням, пензлем, валиком, зануренням).

 Ступінь механізації й автоматизації.

 Рівень допоміжних робіт.

 Ступінь спеціалізації праці робітників [5].

Спеціалізація (поділ) праці є найважливішим чинником підвищення продуктивність

праці виробничих працівників і робітників. Переваги спеціалізації

укладаються в тім, що вона дозволяє скоротити обсяг підготовки працівників, підвищити рівень професійного вміння на кожнім спеціалізованому робочому місці, відділити

від виробничих завдань ті, які не вимагають кваліфікованої праці, а

можуть бути виконані некваліфікованими робітниками, що одержують меншу зарплату.

При цьому значною мірою зростає можливість використання спеціалізованого

встаткування.

У той же час спеціалізація має ряд недоліків. Головні із цих недоліків

наступні:

 зменшення гнучкості при зміні виробничих завдань,

 зниження почуття задоволеності робітників своєю працею,

 наростання стомливості при монотонній праці,

 ріст прогулів.

Тому досить важливим є роль керуючого на етапі визначення змісту

робіт, що разом з технологічною службою, а можливо й із психологом,

повинен всебічно розглянути дану проблему, фактори, з нею зв'язані, щоб знайти

оптимальний рівень спеціалізації праці.

При проектуванні виробничого процесу (Product Flow Design) основне

увага зосереджує на окремих процесах, через які проходять матеріали,

комплектуючі й складальні вузли в міру їхнього виготовлення. Найбільше широко при плануванні процесів застосовуються наступні інструменти: операційні маршрутні карти,

схеми технологічного процесу (Flow Process Chart), складальні схеми й креслення. Це

дуже зручні інструменти як для використання в стійкому режимі виробництва, так

і при діагностиці відхилень. Власне кажучи, перший звичайний етап у ході створення

будь-якої виробничої системи починається зі складання карт потоків й операцій з користуванням одного або декількох з перерахованих вище інструментів. Вони ставши

собою як би «організаційну структуру» виробничої системи [1].

Складальне креслення – це не що інше, як докладне зображення всіх окремих

компонентів продукції.

У складальній схемі використається інформація, представлена в складальному кресленні,

і крім того вказується, яким способом й у якому порядку окремі компоненти продукції

повинні з'єднуватися в процесі зборки. Часто в схемі приводяться відомості про структурі

загального виробничого потоку.

115

В операційних маршрутних картах, як треба з їхньої назви, указуються

маршрути руху заготівель по операціях технологічного процесу.

У схемах технологічного процесу (мал. 2.6) за рубежем звичайно використаються

стандартні символи Американського суспільства інженерів-механіків (American Society of

Mechanical Engineers), за допомогою яких наочно відображається все, що відбувається з

продукцією в міру послідовного виготовлення на відповідному виробничому

устаткуванні (зрівняєте із символами, наведеними на мал. 1.6.глави 1). Можуть

застосовуватися й інші умовні позначки різних процесів, але в такому випадку їх

потрібно розшифрувати на самій схемі.

Розробка схеми технологічного процесу дозволяє скоротити простої й час

зберігання, що поліпшує організацію виробництва й робить його більше рівномірним.

Після розробки технологічного процесу в цілому починається проектування

окремих його етапів. Раніше ми ознайомилися з терміном процес, що представляється

як набір завдань, у результаті виконання яких "Вхід" перетвориться в корисний "Вихід"

продукції. При більше докладному розгляді процес підрозділяють на: (1) набір

завдань, (2) потоки матеріалів й інформації, що поєднують ці завдання, і (3) зберігання

матеріалів й інформації.

1. Завдання. У результаті виконання кожного виробничого завдання відбувається,

у більшій або меншій мері, перетворення "входу" у бажаний "вихід".

2. Потік. Любою технологічний процес містить у собі потік матеріалів й інформації.

Потік матеріалів являє собою переміщення виробу, що виготовляє, від

завдання до завдання. Потік інформації дозволяє визначити, яка частина перетворення

виконана в ході попереднього завдання й що конкретно залишилося зробити в процесі виконання поточного завдання.

3. Зберігання. Якщо деталь не перебуває в процесі виконання якого або

завдання або переміщення до наступного завдання (операції), значить вона знаходиться

в стані зберігання (пролежування). Предмети праці, що перебувають в

стані зберігання, називають також заділами, що перебувають чекаючи (з-

стоянні спокою).

У міру проходження виробу по циклі свого життя, процес, за допомогою якого

зроблено даний виріб, теж повинен розвиватися цілком передбачуваним образом. Якщо

життєвий цикл процесу буде розвиватися не в ногу з життєвим циклом виробу, конкурентно-здатність організації може бути серйозно підірвана.

На початковій стадії життєвого циклу виробу обсяги його продажів досить низькі. Конструкція виробу може бути ще не цілком стабільної, а конкурентно-здатність

ґрунтується на його відмітних ознаках, а не на ціні.

На цій стадії процес виробництва повинен бути досить гнучким, щоб його

можна було швидко змінити й удосконалити у відповідності з попитом і змінами в конструкції виробу. Здатність підприємства провадити продукцію в більших

кількостях і з високою економічною ефективністю є головним. Сам виробничий

процес у цей час, як правило, є досить трудомістким, дрібносерійним, слабко автоматизований.

Переміщення

в метрах

Час у хвилинах

с десятковими знаками

Надходження матеріалів

Умовні

б

-і Операція

116

0,250

Контроль

-і Транспортування

30

20

1,500

0,060

1,000

Відправлення на обробку

Антикорозійна обробка

На склад напівфабрикатів

-і Зберігання або

припинення

-і Контроль

Перебування на складі

12

30

25

1,000

90,000

0,236

1,500

6,000

0,142

1,000

На свердлильний верстат

Очікування свердління

Свердлення отворів

Закінчення обробки на свердлильному верстаті

Очікування оператора (налагодження)

Видалення задирок

На токарський верстат

Рис.2.6. Схема технологічного процесу виробництва корпуса плунжера [1]

У процесі вдосконалення продукту його конструкція все в більшій мері буде

стандартизуватися, і обсяги збуту зростуть. Основним фактором конкурентно-здатності

при цьому, очевидно, стане ціна. Питання економічної ефективності й стабільності

випуску продукції придбають найважливіше значення. Процес виробництва при цьому стане

капіталомістким, високомеханізованим або автоматизованим, націленим на масовий

випуск продукції.