6.4. Гнучкість виробничого процесу

Протікання економічних процесів у часі носить динамічний характер,

що спричиняється в умовах гострої конкуренції підприємствам швидко адаптуватися до

швидко мінливим умовам зовнішнього й внутрішнього середовища. Навіть протягом невеликого періоду часу обсяги споживання досить динамічні. У цих умовах виграє

(а в наших умовах виживає) те підприємство, що швидше інших пристосується до

реаліям часу й адаптується до новим незвичного для нас умовам.

Одним з головних недоліків вітчизняного розвитку промислового комплексу

варто вважати низьку здатність більшості підприємств досить швидко й змінювати

необхідними капітальними вкладеннями реагувати на потребі ринку.

Більшість підприємств виявилися сьогодні нездатними не вивчати ринок, ні

зробити продукцію, що відповідала б потребам цього ринку, а виходить,

виявилися неготовими до умов твердої конкурентної боротьби.

У сформованій ситуації одне із природних і найбільш ефективних і швидко-реалізованих напрямків подальшого розвитку вітчизняної промисловості - підвищення

ступеня адаптації й гнучкості підприємств до потреб ринку.

Зі стратегічної точки зору поняттям гнучкість (Flexibility) визначають здатність

компанії пропонувати своїм споживачам широкий вибір товарів. У величезної ступені

ця здатність залежить від часу, що потрібно фірмі на розробку нового виду

продукції й перетворення існуючих процесів для переходу на випуск нової

продукції[4] .

Необхідність підвищення гнучкості вітчизняних підприємств в умовах змінних

потреб ринку обумовлена багатьма причинами. Назвемо найбільш важливі

з них[6]:

1. Неможливо ніякими іншими шляхами досить стійко збільшувати асортимент

і номенклатуру виробленої продукції. Вітчизняна й закордонна практика показує,

що найменші питомі витрати на виробництво традиційної додаткової

або знову освоюваної продукції мають підприємства, найбільшою мірою здатні до

трансформації традиційної схеми функціонування. Тривалий і болісно протікає

процес конверсії й перебудова цивільних підприємств багато в чому пояснюється

наслідками пануючої раніше ідеології в будівництві, конструюванні й

технологічному забезпеченні, націленої на максимізацію обсягів що випускає продукції

при вузько номенклатурному її виробництві.

120

2. Надзвичайно важливо найближчим часом "відвоювати" вітчизняний ринок, витіснивши більшість закордонних товарів, і заповнити його товарами вітчизняного виробництва. Вирішити цю проблему, не застосовуючи адміністративних методів, можливо лише шляхом

різкого зниження витрат на виробництво, пов'язаних з технічним переозброєнням і випуском

на цій основі нової, оригінальної й продукції, що користується широким попитом.

Витрати на технічне переозброєння, як правило, тим нижче, чим вище (при інших різних

умовах) ступінь гнучкості підприємства, що переозброює.

3. Неможливо прорватися на зовнішній ринок без низької собівартості й високого

якості сучасної продукції. Явно недостатня присутність на них вітчизняної

продукції слідство не тільки й не стільки низької якості вітчизняних товарів (хоча

це й має першорядне значення), скільки результат обмеженого вибору й несуттєвої

різниці в ціні в порівнянні із закордонними аналогами, що відрізняються кращим

дизайном, широтою модифікацій і малою енергоємністю.

4. Не маючи високу гнучкість, підприємства не мають можливості широко використовувати застосовувані в усім світі передову техніку й прогресивні технології,

впровадження яких у діюче виробництво майже неможливо через необхідність не

часткової, а майже повної заміни всієї системи основних виробничих фондів.

5. Негнучке виробництво не дає можливості розвитку інтелектуального потенціалу підприємства. Висококваліфікований потенціал працівників наукових, конструкторських

і технологічних працівників у чинність низької дієздатності виробничо-технічної бази підприємств у цілому й до змін і саморозвитку у своїй структурі,

зокрема, виявляється незатребуваним, губить кваліфікацію. Тим самим гальмується

науково-технічний прогрес у галузі, що негативно відображається на конкурентно-здатності продукції.

6. Відсутність у підприємств необхідної в умовах ринку гнучкості і як наслідок

низька споживна вартість продукції істотно обмежують можливості

підприємства мати достатні фінансові ресурси, у тому числі й валютні, необхідні

для придбання нової техніки й технологій для забезпечення безперервного процесу простого

й розширеного відтворення.

Таким чином, підвищення ступеня гнучкості машинобудівних (і не тільки

машинобудівних) підприємств до потреб ринку в цей час є гарантом

їхньої виживаності, можливості без кризового існування й подальший успішного

розвитку.

Потреба в гнучкості виробництва викликана практикою підвищення конкурентно-здатності продукції при найменших витратах, вимогами виживаності підприємств. Вікова тенденція концентрації виробництва була пов'язана з "економією на масштабах".

Прискорення організації запуску нової продукції в сучасних економічних успіхом

виступає як найважливіший інструмент задоволення запитів споживача.

У зв'язку із цим для підприємств і стає важливим виробництво різних видів виробів

при постійному освоєнні нових сфер діяльності. Гнучкість до потреб ринку

стала головним фактором виживання підприємства в конкурентній боротьбі.

Гнучкість - це можливість переорієнтації виробничої системи без

корінної зміни матеріально-технічної бази підприємства.

121

Більшість дослідників уважають, що в умовах ринкової економіки гинув-кістка й адаптивність виробничої системи - неодмінна умова підвищення ефективність

виробництва.

Деякі об'єкти, наприклад, спорудження й передатні устрої, практично

індиферентні до виду оброблюваних матеріалів і типу випускає продукції, що, тобто високою гнучкістю. Гнучкість виробничих будинків (виробничих площ) і транспортних засобів обмежується тільки габаритно-ваговими параметрами виготовлених виробів.

Попередній аналіз стану й динаміки технічного розвитку значного

числа підприємств дозволяє виразити думку, що більшість із них, також як, в іншим,

вся галузь (машинобудування) у цілому, такими можливостями володіють. Про цьому свідчить наступне.

По-перше, виробничий потенціал галузі досить великий. Він деформований, але не зруйнований. Виробничі потужності зізнаються надлишковими майже на половині підприємств. Надлишковим же визнане й наявність робочої чинності на третині підприємств,

що в цілому свідчить про перо нагромадженні, як основного, так і змінного капіталу

у галузі, а також і про те, що довгостроковий характер цієї ситуації усвідомлюється на

виробництвах.

В- других, досить високий і науковий потенціал промисловості. Абсолютне

більшість працівників галузі має більший запас досвіду, знань і навичок, що

характерно, насамперед, для галузей оборонної промисловості. Наукові розробки в

масштабах галузі за минулі десятиліття настільки значні й продуктивні, що при

належному їхньому використанні можуть забезпечувати ефективний розвиток галузі ще багатьох роки.

По-третє, наявність всіх видів великих, ще далеко не повністю використаних

виробничих ресурсів дає можливість широкого маневру в їхньому застосуванні, швидкої

заміні одних ресурсів іншими, вибору найбільш сприятливих економічних районів

для виробництва, швидкого нарощування виробничих потужностей по випуску продукції у відповідності з попитом.

В- четвертих, як показує аналіз, промисловість України не набагато поступається

іншим розвиненим індустріальним за рівнем енергооснащеності працівників,енергооснащеності основних виробничих фондів, науко-ємкості продукції й

іншим характеристикам виробництва. Тенденція в цьому напрямку сприятливий і дозволяє сподіватися на подальший успішний розвиток виробничо-технічної бази, що

забезпечить підвищення конкурентно-здатності і якості випускає продукції, що.

По-п'яте, з переходом на ринкові умови господарювання відпали тверді рамки,

установлювані для підприємств і регулюючі обсяги, кількість й якість, асортимент

і номенклатуру виробленої продукції. Приватизовано власність. Виробництвами

керують акціонери або підприємці. Розбуджено підприємницька

енергія, що привело до появи цілого класу ініціативних, сміливих, енергійних. активних,

що вміють кваліфіковано організувати процесу виробництва людей, здатних

вивести із кризи не тільки яке-небудь конкретне підприємство, але й економіку країни в

цілому.

Різні види гнучкості перебувають у складнихвзаємно залежностях, у більшості

своєму не є прямими. Тому досягнення максимальних результатів можливо

122

при виборі оптимального ступеня гнучкості системи з обліком всіх впливають на неї факторів.

Як показує практика, вони наростають із підвищенням складності коштів праці.

Перша група гнучкості - тверда технологія виробництва, при якій технологічних встаткування призначене для виготовлення однієї деталі.

Друга група, - перебудовує технологія, що, виробництва, при цьому встаткування

при заміні окремих його компонентів або зміні компонування може використатися

для й виготовлення нового виробу або строго фіксованої групи виробів.

Третя група, - переналагоджувані технологічні процеси й відповідне

устаткування, призначене для одночасного випуску групи деталей.

Четверта група гнучкості - гнучка технологія виробництва й устаткування, пристосовані

для високого рівня автоматизації.

Третя й четверта групи називаються також програмувальними, тобто при переході

с одного об'єкта виробництва на іншій міняються порядок і програма дій.

Крім того, "ступінь гнучкості" часто характеризують виробничим потенціалом,

вираженим кількістю затрачуваного часу й кількістю необхідних додаткових

витрат при переході на випуск нової номенклатури деталей, а також різноманітністю

цієї номенклатури й розрізняють два види гнучкості: тактичну (короткострокову) і

стратегічну (довгострокову). Перша характеризується обсягом зусиль і коштів, необхідних

для переходу з виробництва одного виду деталей на іншій відповідно до текучою

виробничою програмою; друга - повним обсягом заходів, необхідних

для перекладу виробництва на випуск нової продукції при зміні виробничої програми,

і тими кількісними і якісними змінами виробничих потужностей, які при цьому потрібні.