15.3. Диспетчеризація виробництва

Диспетчеризація - особлива форма управління, яка передбачає відокремлення в окрему централізовану службу функцій оперативного керівництва виробництвом і відповідну цій формі сукупність методів і технічних засобів управління. Для того, щоб диспетчерська служба могла виконати свої обов'язки, вона повинна будується при дотриманні ряду умов, які можуть бути сформульовані як вимоги повноважності, компетентності та оснащеності.

Повноважність диспетчера повинна виражатися в делегуванні (наданні) йому повноти влади, необхідної для вирішення всіх питань оперативного управління без втручання керівника організації. Одним з основних засобів підвищення авторитету головного диспетчера є призначення його заступником головного інженера (менеджера) організації по оперативному управлінню. Делегування (передача) повноважень керівника диспетчеру складає основну рису диспетчерського керівництва.

До диспетчерському персоналу, особливо до головного диспетчеру, пред'являються високі вимоги в сенсі професійних особистих якостей. Перше необхідна умова це безумовна компетентність. Головним диспетчером повинен бути досвідчений керівник-виробничник, до цього виконував роботи на рівні керівника тих підрозділів, контролювати і регулювати діяльність яких він покликаний.

Диспетчер повинен володіти організаторськими здібностями, гарною пам'яттю і швидкою реакцією. Вольові якості - цілеспрямованість, наполегливість, рішучість повинні поєднуватися з безумовною коректністю поведінки при виконанні своїх обов'язків.

Сучасна диспетчерська служба повинна мати гарну оснащеність засобами зв'язку, комп'ютерної техніки, іншими технічними засобами, без яких вона втрачає свою основну якість - оперативність.

Передумовою диспетчеризації служить належний рівень організації виробництва, що виражається, перш за все, у високій культурі роботи. Основним завданням диспетчеризації є забезпечення щоденного планомірного і ритмічного виконання запланованого обсягу робіт.

Базою диспетчеризації є такі функції менеджменту, як облік, контроль і регулювання.

В ході виробництва неминуче виникають зміни і відхилення, що вимагають коректування раніше складених планів. До них відносяться відсутність на складі або робочих місцях матеріалів, заготовок, готових деталей, пристосувань, інструменту, виникнення браку, відсутність робітників, невихід верстатів з ремонту і т.п.

Сучасний, повний і точний облік перерахованих відключень дозволяє не тільки вести контроль, але й оперативно регулювати хід виробництва у відповідності з планом. Ці умови можуть бути забезпечені тільки при раціональній організації системи оперативного обліку в масштабі всього підприємства.

Звідси випливає, що основним завданням оперативного обліку є одержання інформації про результати роботи виробничих цехів і їхніх підрозділів за визначений період часу.

Реалізація цієї задачі за умови своєчасності надходження, повноти і вірогідності обліковується інформації може бути здійснена шляхом створення комплексної автоматизованої системи оперативного обліку на підприємстві.

Така система повинна відповідаючи наступним вимогам:

• володіти високою оперативністю зі збору й обробки інформації;

• виключати дублювання в роботі кожної ланки системи;

• забезпечити попередню обробку інформації в пунктах її збору;

• виключити передачу в ІОЦ підприємства надлишкової інформації;

• забезпечувати можливість синтезування отриманої інформації в необхідно

експортувати для керування розрізах;

• виключати і звести до мінімуму ручну працю при заповненні первинної облікової

документації.

  Інформація про хід виробництва повинна включати:

• випуск виробів і їх складових частин;

• рух деталей і виробів по операціях технологічного процесу із зазначенням часу; час пролежування деталей і складальних одиниць;

• рух заділів деталей по робочих місцях; передача деталей і складальних одиниць між ділянками цеху і цехами підприємства;

• брак всіх видів;

• надходження матеріалів, заготовок, оснащення й інструменту в цехові комори і видача на робочі місця; час роботи і простої устаткування;

• вихід устаткування в ремонт і з ремонту;

• витрата електроенергії, палива, води, пари, пально-мастильних матеріалів.

Функції диспетчерської служби випливають їх основного змісту оперативного диспетчерського управління виробництвом і можуть бути представлені по етапах управлінського циклу в наступному вигляді:

• зборка, передача, обробка та аналіз оперативної інформації про хід виконання

планових робіт, що надходять від організацій і підрозділів, а так само про допущенних відхиленнях від графіків робіт;

• участь у розгляді тижнево-добових графіків виконання робіт, поставок матеріалів, роботи механізмів і транспорту;

• контроль над виконанням тижнево-добових графіків усіма структурними

підрозділами, зовнішніми постачальниками та іншими учасниками виробництва,

забезпечення постійного їх впливу;

• оперативне регулювання ходу виробництва, координації робіт, вирішення поточних питань, передача виконавцям оперативних розпоряджень керівництва;

• проведення щоденних диспетчерських нарад;

• підготовка рапорту керівництва про виконання змінно-й тижнево-добових

графіків.

Служба головного диспетчера здійснює такі основні функції:

• контроль ходу виконання виробничої програми по основних видах виробів і по стадіях виробничого процесу;

• вжиття заходів щодо попередження перебоїв у виробничому процесі;

• облік і аналіз внутрішньо змінних простоїв устаткування;

• облік і контроль забезпечення робочих місць усім необхідним.

Крім того, диспетчерська служба готує та бере участь в оперативних нарадах, які проводяться керівництвом, контролює диспетчерські служби підвідомчих

організацій, координує дії виробничих підрозділів в аварійних ситуаціях і т.д.

До складу системи диспетчеризації входять:

• мережа диспетчерських пунктів;

• диспетчерських персонал;

• оперативно-диспетчерська інформація і документація;

• комплекс технічних засобів зв'язку та інших пристроїв, що забезпечують збір,

зберігання, передачу, обробку та відображення оперативно-диспетчерської інформації.

Диспетчеризація є складовою частиною діючої або запланованої АСДУ

- Вищої форми диспетчерського управління.

Оперативно-диспетчерське управління на підприємстві та його підрозділах здійснюється диспетчерським персоналом із спеціально обладнаних пунктів: головного

диспетчерського пункту (ГДП), диспетчерських пунктів (на місцях).

При реконструкції діючих підприємств повинен створюватися об'єднані

диспетчерські служби і дирекції підприємства, які, крім функцій перерахованих

вище, забезпечують:

• узгоджені дії будівельників і експлуатаційного персоналу;

• регулювання і спільне використання внутрішньозаводських транспортних комунікацій, інженерних систем, вантажопідйомного устаткування;

• взаємодія всіх будівельних і експлуатаційних підрозділів у процесі

суміщеного виконання будівельно-монтажних робіт і основної виробничої діяльності підприємства.

Склад і кількість диспетчерського персоналу визначаються штатним розкладом

за рахунок встановленої чисельності адміністративно-управлінського апарату. Диспетчерський персонал організації складається з головного (старшого) диспетчера, змінних диспетчерів та чергових операторів.

Права та обов'язки диспетчера. Головний (старший) диспетчер організації є центральною фігурою на виробництві при вирішенні оперативних питань та підпорядкований безпосередньо керуючому або головному менеджеру фірми. Головний диспетчер відповідає за чітке виконання функцій диспетчерської служби і повинен віддавати оперативне розпорядження керівникам і диспетчерському персоналу підвідомчих підрозділів, а також організаціям-виконавцям і вимагати виконання своїх розпоряджень, запитувати від будь-якого з учасників провадження необхідну інформацію і вимагати її своєчасного подання, перерозподіляти матеріально-технічного ресурси для

забезпечення виконання робіт.

Розпорядження головного диспетчера обов'язкові для всього адміністративного

управлінського персоналу.

Коло діяльності змінних диспетчерів організації визначається графіком та вказівками головного диспетчера і складається, в основному, в зборі, обробці та передачі оперативної інформації, контролі над ходом виконання графіків та заявок, підготовки матеріалів для нарад.

Через диспетчера ділянки здійснюється двосторонній зв'язок з вищестоящим диспетчерським пунктом. Оператор диспетчерського пункту підпорядковується змінному (черговому) диспетчеру. Він приймає і передає оперативну інформацію, веде різні облікові документи і виконує іншу допоміжну роботу за вказівкою диспетчера.

Диспетчерський рапорт. Проведення диспетчерського рапорту (наради) є

найбільш активною формою координації зусиль усіх ланок виробництва, спрямованих

на організацію виконання тижнево-добового графіка робіт. У багатьох фірмах такі

наради проводяться щодня у встановлений час. Проводить рапорт керівник

або головний менеджер, а в їх відсутність - начальник виробничого відділу або головний диспетчер.

Рапорт починається зазвичай з підведення підсумків виконання графіка за минулий

день. Після короткого доповіді головного диспетчера про хід робіт і виконання графіка за

минулу добу, а також про виконання рішень, прийнятих на попередніх диспетчерських

нарадах, заслуховуються повідомлення керівників забезпечують служб і господарств про

виконанні добового графіка і рапорти керівників структурних підрозділів про виконання ними тижнево-добових графіків виробництва робіт. По ходу рапорту керівник вирішує спірні питання та дає додаткові вказівки. Прийняті в процесі рапорту рішення і вказівки керівництва заносяться в журнал або записується на магнітофона і

головний диспетчер встановлює суворий контроль за їх виконанням.

Перевірка встановлюється методом подвійного контролю, тобто підтвердження про виконання того чи іншого завдання повинно бути отримано не тільки від виконавця, але і від представника зацікавленої організації (служб). Якщо ж при перевірці диспетчер отримує суперечливі відомості, то фактичне виконання справ встановлюється додатковою перевіркою особисто диспетчером або працівником апарату управління.

Щоденний контроль і звітність знизу доверху створюють необхідний ритм у виробництві, що забезпечує виконання графіків.