1.4. Концепція й принципи виробничого менеджменту

Підприємство, компанія - первинне, основна ланка економіки. Тут, на підприємстві, народжується прибуток. Тут - коріння і плоди економічної могутності країни. І від того, як спрацює кожне підприємство, об'єднання, кожна галузь, залежить добробут і процвітання народу. Звідси і випливає величезна відповідальність, покладена на це первинна ланка економіки.

21

Теорія менеджменту

1

Концепція

менеджменту

Принципи

менеджменту

Принципова схема керування

Менеджери й підприємство

Методи

менеджменту

Технологія керування

Техніка керування

2

Структура підприємства й виробничих менеджерів

Операційна система й функції менеджменту

Планування й прогнозування

3

Основи й види

планування

Елементи організації

Процес планування

План дій

Організація

Організаційна струк-

тура керування

Інструменти планиро-

вания

Керування организа-

ционными зміни-

мі

4 Організація й ефективність забезпечення ресурсами й виробничий процес

Керівництво

5

Мотивація

Лідерство

Персонал

Комунікації

Контроль

Інструменти управ-

6

Система контролю

Облік

Регулювання, координація

Підсумковий контроль

Аналіз

ленческого контролю

7

Оцінка керування й діяльності підприємства

Рис. 1.4 Концептуальна схема виробничого менеджменту

Ефективність роботи підприємства, особливо в даний час, залежить, в першу чергу, від результатів дій керівника, його апарату управління. саме

22

керівник (при повній самостійності підприємства) відповідальний за якість прийнятих рішень і їх реалізацію через існуючу систему управління.

Звичайно, форми та методи управління, структура системи управління конкретним підприємством істотно залежать від його масштабу й виду діяльності. Але є і загальні риси в управлінні будь-яким підприємством, що можна продемонструвати за допомогою малюнка 1.4

Наведена схема складається з семи великих блоків, кожен з яких несе в собі певний зміст.

Перший блок відображає сутність теорії менеджменту, його складові частини.

Другий - технологію і техніку управління підприємством, а блоки 3 - 7 функції управління - їх зміст і оцінку.

Розглядаючи по черзі кожен елемент у взаємозв'язку, доцільно конкретизувати і розкрити зміст кожного блоку, що дозволить розглядати операційний менеджмент з позицій системного підходу.

Концепція теорії менеджменту базується на трьох основних факторах, що впливають на людей і організацію.

Перший - ієрархічна структура організації, де основний засіб впливу-це тиск на людину зверху за допомогою примусу, контролю над розподілом матеріальних благ.

Другий - культура, тобто виробляються суспільством, організацією спільні цінності, соціальні норми, установки поведінки, які регламентують і примушують індивіда вести себе так, а не інакше без видимого примусу.

Третій - ринок - мережа рівноправних відносин, заснованих на купівлі-продажу продукції і послуг, відносинах власності, рівновазі інтересів продавця і покупця.

Наведені поняття існують при будь-якій соціальній системі і тільки в комплексі. Від того, якому з них віддається пріоритет, залежить вигляд економічної ситуації в організації. Головне всередині організації - працівники, а за її межами - споживачі продукції.

Системні принципи управління повинні включати в себе збіг цілей функціонування системи та її підсистем із споживчими інтересами населення, тобто необхідний облік основної вимоги соціально економічного розвитку суспільства: не можна витратити більше, ніж вироблено і не варто робити більше, ніж може бути спожито.

Принципи менеджменту базуються на тому, що система управління є соціально-економічною категорією і не повинна зводитися лише до технічних або технологічним аспектам, а самі принципи реалізуються у взаємодії. Їх поєднання залежить від конкретних умов функціонування системи управління.

До основних принципів менеджменту можна віднести:

цілеспрямованість, яка полягає у відповідності функцій менеджменту запланованим цілям виробництва;

економічність - раціональність, простота і ефективність організації та структури управління;

  адекватність - відповідність економічних методів управління суті відбиваних ними процесів, а також відповідність прийнятих рішень змісту функцій персоналу кожного рівня ієрархії;

комплексність - врахування взаємодії між ієрархічними ланками по вертикалі і горизонталі, спрямованого на забезпечення функціонування виробництва, а також облік можливих наслідків успіху чи невдачі;

концентрованість - передбачається в двох аспектах: 1) концентрація зусиль усіх працівників на вирішення основних завдань і 2) концентрація однорідних функцій в одному підрозділі, що усуває дублювання;

23











науковість повинна грунтуватися на досягненнях науки в галузі управліннявиробництвом, враховувати зміни законів суспільного розвитку, а такожполягати у виборі оптимального критерію при прийнятті та реалізації рішень;

можливість створення мотиваційних, організаційних і матеріальних умов для реалізації господарських рішень;

доступність і планомірність контролю над ходом виробництва;

адаптивність - гнучкість і динамічність, пристосованість системи управління до мінливих цілям ОУ й умовам його роботи;

відповідальність ОПР за правомірність, обгрунтованість прийнятих рішень та їх наслідків економічного, соціального, екологічного і правового характеру, а також відповідальність виконавців за ефективність виконання рішення.

Необхідно відзначити, що процес управління передбачає чітке розмежування відповідальності та повноважень за всіма супідрядних щаблях керівництва, а також раціональні межі дроблення структурних підрозділів.

Основними принципами раціональної організації виробничих процесів є пропорційність, прямоточность, паралельність, ритмічність і безперервність-характеристики, якими можна оцінити стан і якість системи управлінні на підприємстві [9]

Пропорційність - принцип, виконання якого забезпечує рівну пропускну спроможність різних робочих місць одного процесу і відповідне їхнє забезпечення інформацією, матеріальними ресурсами, кадрами і т.п.

Вимоги пропорційності можуть бути виконані за рахунок наступних організаційно-технологічних прийомів (на прикладі технологічного процесу механічного цеха):









перегляд конструкції деталі з метою забезпечення пропорційності операцій по трудомісткості;

перегляд технологічного процесу, режимів обробки;

розробка та реалізація організаційних заходів щодо заміни обладнання, перепланування ділянки;

до завантаження робочих місць іншою аналогічною деталлю

Пропорційність визначається по формулі:

До ін

М min

М max

,

(1.1)

де Мmin, Мmax – відповідні (мінімальна і максимальна) пропускні спроможності або параметри робочого місця в технологічному ланцюгу (потужність, розряд роботи, обсяг).

Пропорційність - принцип, виконання якого забезпечує рівну пропускну спроможність різних робочих місць одного процесу і відповідне їхнє забезпечення інформацією, матеріальними ресурсами, кадрами і т.п.

Коефіцієнт прямоточності рекомендується визначати за формулою:

Допрямий.

Д опт.

Д факт.

,

(1.2)

де Допт. Дфакт. - відповідні (оптимальні й максимальна) шляхи проходження

предметів праці в процесі виробництва.

Паралельність - принцип раціональної організації процесів, що характеризує ступінь сполучення операцій у часі. Цей показник ще називають ступенем

2

суміщеності виробничих (технологічних) процесів або робочих операцій.

Визначається за формулою:

До пара.

∑ Ti

Tобщ.

,

(1.3)

де Σ Тi – всіх тривалостей шляхів (робіт) деталі, вироби;

Тобщ –загальна довжина шляху проходження деталі, предмета праці в часі (в мережевій моделі - критичний шлях).

Ритмічність - показник раціональної організації процесів, що характеризує рівномірність їх виконання в часі [9].

Автор даного визначення пропонує формулу кількісного розрахунку цього показника у вигляді:

До ритм.

∑ Viф

∑ Wiп

,

(1.4)

де Vi ф – фактичний обсяг виконаної роботи за аналізований період (декада,місяць, квартал) у межах плану (понад плану не враховується);

Wi п – плановий обсяг робіт.

Якщо з показниками пропорційності і прямоточності, наведеними вище та запропоновані там же автором підручника «Виробничий менеджмент», в принципі, можна погодитися, то з якісно-кількісним визначенням ритмічності погодитися не можна ні в якій мірі.

Навіть на перший погляд помітно протиріччя між трактуванням поняття і його розрахунком.

Другим, не менш важливим, аспектом є припущення перевиконання плану-це, по-перше, по-друге, на думку автора, ці перевиконання у формулі не варто враховувати. А хіба відхилення, нехай навіть в позитивну сторону, можуть характеризувати ритмічність роботи? Чіткість управління? Звичайно ж, ні!

В ідеалі, ритмічність може бути дорівнює одиниці тільки при повному збігу

плану та реалій. Будь-які відхилення, звичайно, неминучі на практиці, але формула повинна бути математично більш коректної

У цьому зв'язку вимагають уточнення якісне і кількісне визначення ритмічності.

На нашу думку, слід звернутися до якісно-кількісному визначенню ритмічності, запропоноване автором ще в 1978 році, і яке успішно застосовувалося в практиці будівництва України *.

Дане трактування більш коректна і, в принципі, охоплює всі показники, викладені на початку даного підрозділу. Вона цілком може бути прийнятною і для підприємств, що працюють в інших галузях народного господарства. Суть її полягає в наступному.

Ритмічність - поняття, що характеризує важливий принцип організації виробничих процесів, який передбачає рівномірність і повноту використання всіх ресурсів виробництва і робочого часу.

Під ритмічністю необхідно розуміти рівномірну і безперервну роботу за заздалегідь складеним, обгрунтованого плану (графіку), що забезпечує безперервне, повне і рівномірне використання робочої сили, робочого часу та механізмів

Василенко В.А. Методичні рекомендації щодо підвищення ритмічності роботи організацій жіліщнщгражданского будівництва. К., НДІБВ Держбуду УРСР, 1979.

25

безупинне споживання матеріально-технічних ресурсів і, як наслідок, обов'язкове виконання запланованих обсягів робіт і технологічно обгрунтований введення об'єктів в експлуатацію (випуск продукції).

Науково обгрунтований план (графік) - це такий план або графік виконання робіт, при якій дотримуються викладені вимоги з заданим рівнем організаційно технологічної надійності будівництва.

Непрерывность производства характеризуется способом ведения работ, при котором

исключаются перерывы в протекании технологического процесса и использовании трудовых

ресурсов. Количественно этот показатель выражается с помощью формулы

ДО н

Tн

T0

,

(1.5)

де Кн – коефіцієнт безперервності роботи трудових ресурсів;

Тн – час безперервного функціонування потоків (процесів);

Те – загальний час функціонування тих же потоків (процесів).

Підвищення безперервності - найважливіший напрям інтенсифікації виробництва.

На робочому місці вона досягається в процесі виконання кожної операції шляхом скорочення допоміжного часу (внутрі операційнних перерв), на ділянці й у цеху при передачі напівфабрикату з одного робочого місця на інше (між операційних перерв) і на підприємстві в цілому, відомості перерв до мінімуму з метою максимального прискорення оборотності матеріально-енергетичних ресурсів (міжцехового пролежування).

Безперервність робіт в межах операції забезпечується, насамперед, удосконалюванням знарядь праці - введенням автоматичної переналагодження, автоматизацією допоміжних процесів, використанням спеціального оснащення і пристосувань.

Скорочення міжопераційних перерв пов'язано з вибором найбільш раціональних методів поєднання і узгодження часткових процесів у часі. Одними з передумов скорочення між операційних перерв є застосування безперервних транспортних засобів, використання в процесі виробництва жорстко взаємозалежної системи машин і механізмів, застосування роторних ліній.

Безперервність виробництва розглядається в двох аспектах: безперервного участі в процесі виробництва предметів купа - сировини та напівфабрикатів і безперервної завантаження устаткування і раціонального використання робочого часу. Забезпечуючи безперервність руху предметів праці, одночасно необхідно звести до мінімуму зупинки обладнання для переналагодження, в очікуванні надходження матеріалів і т.п. Це вимагає підвищення одноманітності робіт, виконуваних на кожному робочому місці, а також використання швидко переналагоджуваною обладнання (верстатів з програмним керуванням),

копіювальних верстатів і т.д.

Рівномірність передбачає сталість виконання запланованих обсягів робіт в одиницю часу по кожному технологічному процесу і визначається з виразу:

ДО р

J порівн

J max

,

(1.6)

де Кр – коефіцієнт рівномірності використання ресурсів протягом усього часу

Jср – середня інтенсивність потоку (процесу) за весь період часу;

Jmax – максимальна інтенсивність за окремий інтервал часу.

Повноту використання трудових ресурсів варто визначати по формулі:

26

ДО з

Т т

T0

,

(1.7)

Де Кз – коефіцієнт, що враховує ступінь завантаження виконавців;

Тт – технологічно необхідний час для виконання даної роботи (досягнуто

на передових підприємствах).

Кількісно ритмічність характеризується за допомогою спеціального коефіцієнта

ритмічності КR, що показує ступінь відповідності отриманих (фактичних) результатів

запланованим величинам:

n

i1 2У

, (1.8)

де n - кількість i-х інтервалів часу, по яких визначається коефіцієнт

ритмічності;

∆σi – абсолютні відхилення фактичних результатів від планових по i-м

, відсотки, гривні або натуральні показники;

У - виконаний обсяг робіт за весь період у тих же вимірниках.

Дана формула враховує всі відхилення від плану (як позитивні, так і негативні) за абсолютною величиною, є більш коректною, а сам коефіцієнт змінюється в межах.

При КR =1 процес протікає ритмічно.

Для пояснення механізму розрахунку ритмічності скористаємося прикладом, наведеним у згаданому джерелі [9].

Таблиця 1.2.

Приклад оцінки показника ритмічності

15 10 30 55

2⋅ 65 130

(5 10 20)

(20 20 20)

 0,458 тоді,

35

60

Аналіз даних таблиці і результати підрахунку коефіцієнтів ритмічності, підрахований за різними формулами, показує гіршу організацію робіт по досягненню запланованих результатів, аніж уявляється автору формули (1.4). І це зрозуміло, адже 84% плану було виконано в останню декаду місяця, були штурмовщина і брак в роботі..

Достаток перерахованих показників організації управління виробничим процесом (формули) пояснюється відсутністю в даний час комплексного, інтегрального критерію оцінки системи управління на підприємстві. Однак, наведена формула (1.8) і

якісне визначення ритмічності, яка її супроводжує, в значній мірі відповідає вимогам комплексності та може цілком застосовуватися для визначення якості виробничого менеджменту.

27

∆ i

К R 1−∑

К R



К ритм



 0,583