Творчість – кредо віталія шевченка

Газета «Субота плюс», березень 2008 р.

Коли я в середині 70-х минулого століття у якості журналіста-стажера перетнув двері ідеологічного відділу обласної, головної тоді, газети «Индустриальное Запорожье», то своє місце щедро віддав мені провідний спеціаліст Віталій Федорович Шевченко: стільчик, стіл з чорнильницею…

Матеріали його часто друкувалися на шпальтах, мали резонанс, своїх читачів і навіть критиків. В основному – літературні нариси, дослідження, рецензії. Як правило, були вчасними й влучними. Пам’ятаю, як дякував він за газетну науку практичної журналістики метрові друкованого слова, редактору газети Андрію Клюненку, завідуючому відділу Абраму Фріману, своїй колезі Лілії Юдавіній. А мені наказав вчитися у них.

Вабила його наукова робота. Ще в редакції він написав дисертацію за інтригуючою темою – «Соціологічні дослідження в газетній творчості», яку з успіхом захистив.

Не дивно, що саме таку тему обрав молодий тоді вчений. Бо ще за студентські роки у Київському держуніверситеті імені Тараса Шевченка у жур- та філ-фаці вирувала творчість. Ніде дітися, таке оточення: Василь Симоненко, Борис Олійник, Володимир Коломієць, Микола Сом…

Творчість. Саме це слово влучно характеризує його ставлення до роботи. Починаючи з газети «Радянська Волинь», потім «Запорізька правда», згодом, звичайно ж – «Индустриальное Запорожье». Саме останній за переліком газеті Віталій Федорович віддав найкращі свої літробівські роки. Поруч з ним літературно консультував газету поет Василь Лісняк. Його колега Михайло Ласков, більш молоді Микола Лиходід, з яким я потім подружився, Сашко Шостак і наш Єсенін Запоріжжя, молодий красень Льоша Мурач.

Наука брала гору. Віталій Шевченко захищає докторську дисертацію, стає професором, керує аспірантурою, завідує кафедрою теорії літератури та журналістики. Понад сотні наукових робіт! Він – один з авторів Малої енциклопедії «Українське козацтво».

Відкрию одну таємницю. Це ми разом з Віталієм Федоровичем торували стежку для відкриття у нашому Запорізькому державному університеті факультету журналістики.

Справа в тім, що багато що залежало від підпису тоді ректора Київського інституту журналістики, вельми впливової людини Анатолія Захаровича Москаленка. Він, голова комісії, за його висловом, не хотів мати факультет журналістики у кожному Конотопі. Ми переконали тоді Захаровича, що Запоріжжя не є Конотопом…Отже саме з тієї пори започаткувався наш журфак. Вклоніться Віталію Шевченку.

Він розміняв минулої неділі ще один осінній десяток. Й ще мінятиме. Бо він потрібен не тільки своїм аспірантам (а вже 12 захистилося), студентам, університетові, Запоріжжю. Він потрібен всій Україні.

Юрій Ботнер

Запитання для аналізу:

1.Чи доводилось вам особисто зустрічатися з Віталієм Шевченком? Слухали його лекції, виступи?

2.Чому у заголовку й у змісті підкреслюється слово «творчість»?

3.Ознайомтесь з науковими працями Віталія Шевченка.

Наступна публікація також про одного з найкращих та найбільш ерудованих викладачів ЗНУ професора Юрія Зацного. Спільним є те, що стаття також прсвячена ювілеєві.