2.2. Об'єкти виробничого менеджменту

Для того, щоб ефективно управляти виробництвом, викладених компонентів виробничого менеджменту явно недостатньо. Необхідно чітко виявити сам об'єкт управління, тобто те, на що спрямовано управління, виявити форми і види самих

36

Управлінських вправ впливів, форми зв'язків між складовими системи управління, і тільки тоді ми зможемо говорити про завдання виробничого менеджменту і методи їх вирішення.

У цьому зв'язку доцільно глянути (хоча б гіпотетично) на виробничий

процес із різних точок зору, для чого скористаємося деякими схемами.

З позиції вищого керівництва фірми виробничий процес може бути представлений у вигляді "чорного ящика". Керівника вищого рангу, в першу чергу, цікавить вихід, результат виробничого процесу, тобто мета і ступінь її досягнення. Затемmто, що необхідно для досягнення мети, тобто вхід. І тільки потім, якщо щось не спрацьовує, розглядався сам виробничий процес і умови його функціонування (ріс.1.11).

Предметом занепокоєння операційних (виробничих) менеджерів є безперебійність виробничого процесу, усіх його складових і забезпечують інфраструктур, спрямованих на досягнення поставлених цілей (плану) організації.

На вході "чорного ящика" зображені стрілками п'ять видів ресурсів, необхідних

для функціонування будь-якого підприємства.

Це:

 люди - трудові ресурси (Р);

 матеріали - матеріальні ресурси (М);

 капітал - фінансові ресурси (Ф);

 технологія - технологічні ресурси (Т);

 інформація - інформаційний ресурс (И).

Ресурси

Р

М

Ф

Вхід

Виробничий процес

Вихід

Ціль

Т

И

Рис.1.11. Ресурсна схема виробничого процесу [2]

Раніше у вітчизняній науці управління розглядали чотири види виробничих ресурсів: трудові, матеріальні, фінансові та технічні. Під технічними ресурсами малися на увазі машини, устаткування, силові установки і т.д. Вважалося, що цих чотирьох видів цілком достатньо для функціонування виробничих процесів.

Інформація, хоча й ураховувалася в системі керування, однак, до категорії ресурсів

її не відносили. Найчастіше інформаційне забезпечення вважалося видом діяльності й

тому зараховувалося до категорії функцій керування.

В період розвитку ринкових відносин значення інформації різко зросла. Без неї неможливо розпочати нову справу, переходити на новий продукт, технологію, вижити в конкурентній боротьбі. Без інформації не може обійтися жодне підприємство, а для деяких даний ресурс є домінуючим. Тому з повною підставою можна перейняти закордонний досвід і віднести дану економічну категорію до розряду виробничих ресурсів.

Аналогічно можна поступити і з технологією, так як будь-який технологічний процес сучасності не мислимо без технічних засобів, тобто відповідного обладнання, машин і механізмів, які застосовуються при виготовленні тих чи інших продуктів. Тим не менш, певний інтерес викликає підхід авторського колективу під керівництвом д.е.н., проф. Градова А.П. до переліку і складу виробничих ресурсів, викладених у роботі [2]. Вони стверджують, що до складу виробничої системи (ПС) будь-якого рівня

37

ієрархії (підприємство, цех, ділянка, робоче місце) традиційно включають наступні ресурси:

1. Технічні ресурси (особливості виробничого встаткування, інвентарю,

основних і допоміжних матеріалів і т.п.);

2. Технологічні ресурси (динамічність методів технології, наявність

конкурентоспроможних ідей, наукові заділи й ін.);

3. Кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їх

здатність адаптуватися до зміни цілей ПС);

4. Просторові ресурси (характер виробничих приміщень,території

підприємства, комунікацій, можливість розширення й ін.);

5. Ресурси організаційної структури системи керування (характер і гнучкість

керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів і т.п.);

6. Інформаційні ресурси (характер розташовуваної інформації про самої ПС й

зовнішньому середовищу, можливість її розширення й підвищення вірогідності й т.п.);

7. Фінансові ресурси (стан активів, ліквідність, чи наявність кредитних

й ін.).

Далі автори зовсім справедливо відзначають: «Кожний із зазначених видів

ресурсів являє собою сукупність можливостей досягнення цілей ПС. Це означає

, що, маючи у своєму розпорядженні ті або інші засоби виробництва (верстати,допоміжне

встаткування, сировина й матеріали, інструменти й інвентар і т.п.), кадри (робітники

відповідних розрядів, ІТП відповідної кваліфікації, науковці й т.

буд.), виробничі приміщення з певними характеристиками, дороги, спорудження

та інші ресурси, ПС здатний у тім або іншому ступені задовольняти що змінюються потреби

потреби й запити потенційних покупців»[2, с.21].

Розглянемо коротенько запропонований підхід до класифікації (переліку) зазначених

ресурсів.

Як уже говорилися технологічні ресурси, тобто сучасні технології не

можуть існувати самі по собі (без машин, механізмів, устаткування й т.п.) вони нерозривно

зв'язані між собою, являють собою єдине ціле, тому, розглядаючи технології

як складний ресурс, ми маємо на увазі й технічні ресурси, розглянуті раніше як окремий фактор виробництва.

Кадрові ресурси, все-таки доцільніше йменувати як трудові ресурсиорганизаціі

, що відображає не тільки здатність людини до праці (робоча чинність), але й, дійсно

, демографічні характеристики, професію, спеціальність, кваліфікацію й

т.п. Інакше кажучи, «трудові ресурси», як економічна категорія, як термін, визначення

(дефініція) повніше й точніше категорії «кадрові ресурси».

Якщо з такими наведеними факторами виробництва як «інформаційні» й

«фінансові» ресурси в нас немає розходжень у принципових підходах, то вони виникають в

відношенні просторових ресурсів і ресурсів організаційної структури системи

керування.

Зрозуміло, що характер виробничих приміщень, територія підприємства,

комунікації, можливість розширення виробництва й підприємства є, у першу

черга, важливими характеристиками потенціалу підприємства й до ресурсів, як окремим

факторам виробництва, їх віднести складно. Більш того, організація самої технології

будь-якого виробництва, наприклад, розміщення технологічних ліній, вимагає використання

або просторових параметрів, тому вони природно «вписуються» у відповідний технологічний ресурс. Нарешті, у відомій роботі «Основи менеджменту» [3, с.32] автори зовсім чітко й вірно вказують: «Загалом мети усякої організації включають перетворення ресурсів для досягнення результатів».

Складно сказати як можна просторові параметри й організаційну структуру преоброзовать

для одержання запланованих результатів.

38

В той же час в наведеному переліку відсутній такий найважливіший фактор виробництва (предмет праці), як матеріальний ресурс, який є головним об'єктом перетворень щодо досягнення поставлених цілей.

Говорячи про структуру управління і, пов'язаної з нею структурі організації, слід згадати їх сутність і призначення. «Найкраща структура - це та, яка найкращим чином дозволяє організації ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти і направляти зусилля своїх співробітників і, таки чином, задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей з високою ефективністю »[3].

Більш широко трактує структуру О.С. Виханский, який розглядає структуру [4] як можливість взаємодіяти різних сторін: «організація - зовнішнє середовище», «підрозділ - підрозділ», «група - група», «індивід - організація» і, до яких можна додати відносини «начальник - підлеглий» .

У результаті взаємодії всіх складових систему ресурсів досягається ефект цілісності, тобто виходять нові властивості, якими кожен окремий вид ресурсу не володіє. Наприклад, не можна вчасно вивести на потрібний сегмент ринку товар,що відповідає його вимогам, не маючи в своєму розпорядженні відповідними ресурсами усіх видів можливостями застосовуваного устаткування, можливостями використовуваної технології, кваліфікаційними можливостями кадрів і т. п. І, навпаки, кожний окремий ресурс не може розкритися повністю поза зв'язку з іншими ресурсами: можливості, якими розташовують верстати, не можуть бути реалізовані без відповідної кваліфікації працівників, без застосування відповідних основних та допоміжних матеріалів, без необхідних характеристик виробничих приміщень.

Таким чином, проведений аналіз дозволяє зупинитися на п'яти, раніше наведених ресурсах (див. рис. 1.11) і зробити наступне визначення. Ресурси - це керовані фактори виробництва, що володіють вартісними властивостями і перетворюючими можливостями, необхідні для забезпечення функціонування і розвитку виробничих процесів з метою досягнення запланованих результатів

Однак в організації управляють не тільки розглянутими ресурсами і процесами. Досягти мети можливо лише при реалізації випущеної продукції або шляхом надання будь-яких послуг. А це пов'язано із зовнішнім середовищем, яка є споживачем продукту, що випускається і джерелом постачання ресурсів організації. Адже зовнішнє середовище є не тільки джерелом загроз, але і можливостей. Інакше кажучи, менеджмент не обмежується управлінням ресурсами, виробництвом, але й організацією в цілому. Це поняття пов'язане з отримання прибутку, тобто, досягненням мети підприємства, яка приносить дохід.

Зрозуміло, що без характеристики власного потенціалу не можна ні висунути перспективних цілей ПС, ані виробити оптимальну (переважну) стратегію їх досягнення. Зауважимо, що поняття «потенціалу» тісно пов'язане з характером цілей. Для одних

цілей існуючий потенціал ПС (тобто сукупність можливостей) буде високий, для інших - низький. Для досягнення одного набору цілей немає потреби змінювати спрямованість фірми, для іншого - необхідно її істотно переглянути.

Оскільки ми розглядаємо ПС як об'єкт ситуаційного управління, нас, в першу чергу, повинен цікавити відповідь на питання про те, якими можливостями ми маємо нині І якими можливостями ми повинні розташовувати в нас цікавить перспективі, щоб забезпечити конкурентоспроможність фірми.

У культурі розвинених капіталістичних країн поняття "менеджмент" дуже часто зі-седствует з поняттям "бізнес". Бізнес - це діяльність, спрямована на отримання прибутку шляхом створення і реалізації певної продукції чи послуг.

У ринковій економіці істотну роль грає такий людський фактор, як підприємницька здатність (підприємливість). Це особливий вид діяльності, яка приводить в рух і організує взаємодію всіх інших видів ресурсів ПС

39

У російській мові є синонім слову "бізнес" - "підприємництво", яке відроджується в даний час і означає всяке господарське справу і ділові відносини між його учасниками.

Підприємництво характеризується такими ознаками, як самостійність,відповідальність, ініціативність, ризик, динамічність, активний пошук рішень в економічній діяльності підприємства. Як повноправний вид господарської діяльності воно використовує виробничі ресурси: матеріальні, трудові, фінансові, технологічні та інформаційні.

Для підпріємнства необхідні Основні засоби: Земельні ділянкі, будівлі, приміщення, машини, обладнання. Смороду Потрібні НЕ Тільки безпосередню для виробництва, безпосередньо и для Зберігання, Транспортування, продаж продукції, Управління..

В залежності від виду підприємництва використовують ті чи інші ресурси, головним з яких в початковій стадії є капітал. Основу виробничого підприємництва становить виробництво будь-якої спрямованості (матеріальну, інтелектуальну, творчу), при якому підприємець, використовуючи власні або придбані знаряддя і предмети праці, робочу силу, організує виробництво продукції, послуг, інформації, духовних цінностей для подальшого продажу [5].

Основна функція виробничо-підприємницької діяльності - організація виробництва. (Ріс.1.12).

Власники ра-

бочей чинності

Др

Р

Власники про-

ротних коштів

М

ДМ

Підприємець

(виробництво)

Т

ДТ

Покупці товару

Ф

ДФ

Власники

основних коштів

Рис.1.12. Схема виробничого підприємництва [3]

Здійснення виробничого підприємництва пов'язане з придбаннямматеріальних ресурсів (М) за гроші (Дм), основних засобів (Ф) за гроші (Дф), робочої сили (Р) з витратами на оплату праці (Др). У величину Др входить і зарплата самого підприємця як витрати, оплачувані з виручки за реалізацію товару.

Крім перерахованих витрат, підприємець (виробничник) несе витратина придбання самої різної інформації, на транспортування і зберігання матеріалів, готової продукції, ремонт обладнання, оплату кредитів і т.д.

Завершується процес випуском готової продукції, яка у вигляді товару реалізується

покупцеві (споживачеві) або в торговельну мережу. Виручка від продажу товару залежить від обсягу реалізації і відпускних цін. І основне завдання підприємця полягає в тому, щоб

виробництво окупилося, дало прибуток, тобто виручка Дт повинна перевищувати витрати

(Дм + Др + Дф) і всі додаткові витрати, податки, платежі. Прибуток вважається нормальною, якщо відсоток прибутку перевищив відсоток доходу від грошових коштів, покладених в

банк на депозит.

40

Зрозуміло, що зазначені непрості умови стримують розвиток підприємництва. Крім того, даний вид бізнесу вимагає високої кваліфікації, а складності і невисока престижність виробничої діяльності спонукають бізнесмена шукати більш доступні й легкі джерела доходу.

З іншого боку, недосконалість податкового законодавства також не стимулює розвиток вітчизняного підприємництва по виробництву товарів для країни. Хоча саме виробниче підприємництво необхідно суспільству як можливість реалізації національної ідеї, справжньої незалежності, а самому бізнесмену, тяжіє не до миттєву вигоду, дає стабільний успіх в перспективному стійкому справі.

Таким чином, в якості об'єкта управління у виробничому менеджменті можуть виступати: фактори виробництва (ресурси), виробничі і допоміжні процеси, підприємницька діяльність підприємства або, як її називають за кордоном - бізнес-процес.