logo search
bily-dzhur / V_A_Vasilenko_T_I_Tkachenko_-_Virobnichy_opera

2.4. Вплив типу виробництва на організаційну структуру керування

Підприємства відрізняються один від одного не тільки розмірами займаної ними території, будівлями і спорудами, обладнанням і масштабом виробництва, але також і ступенем спеціалізації підприємства на виготовленні певної продукції. Чим більше обмежена номенклатура виробів які випускаються заводом, тим вище рівень спеціалізації підприємства [6].

Збільшення масштабу виробництва, що характеризується кількістю виробів які виробляються, при зменшенні числа номенклатурних назв продукції ще більше сприяє спеціалізації машинобудівних підприємств. При цьому, чим вище подібність виробів, що відносяться до різних номенклатурних назв, ніж однорідні вироби по застосовуваним матеріалам, складності і необхідної точності їх виготовлення, тим вище може бути рівень спеціалізації виробництва. Масштаб виробництва для цілей організації визначається також кількістю виробничих робітників. Чим більше кількість виробничих робітників, тим більше, звичайно, і масштаб виробництва.

Підприємство звичайно являє собою комплекс різних пов'язаних між собою цехів і господарств. Основою формування виробничих структур організацій є виробничий процес виготовлення виробів. Склад цехів та служб, що реалізують виробничий процес виготовлення виробу, форми їх взаємозв'язків формують виробничу структуру.

Всі цехи і господарства, що входять до складу промислового підприємства, можуть бути

розділені на цехи основного виробництва, допоміжні цехи та обслуговуючі господарства. До цехам основного виробництва, що виготовляють основну продукцію, наприклад, машинобудівного підприємства, відносяться наступні цехи:

 заготівельні (ливарні, ковальсько-пресові, ковальсько-штампувальні й

т.п.);

 обробні (механічні, термічні, цехи металопокриттів,фарбувальні

й т.п.);

 складальні (вузлової й загальної зборки з іспитовою станцією,сварочносборочние

цехи).

До допоміжних відносяться інструментальні, ремонтні, модельні та інші цехи, завданнями яких є забезпечення основного виробництва інструментом, технологічною оснасткою, а також здійснення ремонту устаткування, будівель і споруд.

Обслуговуючі господарства заводу (складське, транспортне, енергетичне і т.п.)

служить для забезпечення відповідних потреб основних і допоміжних цехів. Склад цехів та обслуговуючих господарств заводу, а також форма поєднання їх діяльності визначають виробничу структуру підприємства. Ця структура повинна забезпечити (з урахуванням

характерних особливостей виробництва) встановлення раціональних виробничих

46

зв'язків і пропорцій між окремими підрозділами - цехами, виробничими ділянками і робочими місцями основного виробництва, правильне співвідношення між потребами основних цехів і можливостями допоміжних цехів і обслуговуючих господарств.

Структурною одиницею підприємства є цех. Основним цехом є відособлена структурна одиниця підприємства, що розташовує адміністративної самостійністю, організована на основі технологічної чи предметної спеціалізації виготовлення якоїсь частини або готової продукції підприємства.

Виробнича структура підприємства відображає характер розподілу праці між окремими цехами (тобто характер їх виробничо-технологічної чи предметної спеціалізації) і визначає ступінь взаємної зв'язку різних цехів та інших підрозділів підприємства між собою, тобто визначає форми і методи внутрішньозаводської кооперації [6].

Виробнича структура промислових підприємств відрізняється значним

розмаїтістю. Найбільш характерні наступні три види виробничої структури.

Технологічна структура, при якій кожен основний цех спеціалізується на

виконанні якої-небудь певної частини загального виробничого процесу, має

чітку технологічну відособленість, наприклад ливарний, ковальсько-штампувальний,

механічний, складальний цехи (табл.1.4).

Таблиця 1.4.

Виробнича структура підприємства (фрагмент) [6]

Основні (производст-

венні) цехи

Вспомога-

Обслуговуючі господарства

Заготови-

тельные

Обрабатыва-

ющие й сбо-

рочные

тельные цехи

Склади

Энергети-

ческое

Транспортне

Санітар-

але-

техниче-

Інструментів й аб-

Кисневі й

Зарядна станція,

Заготови-

тельные:

виправлення й

Деревообра-

батывающие

Тарні

разивов; моделей, масел;

фарб і хімікатів

ацетиленові

станції, элек-

тросети

вагонні й автомо-

бильные ваги

Очист-

ные з-

оружения

різання метало-

Лесопиль-

Фарбувальні

Регенерації

ные

(землі, масел,

обтиральних

Бензину й гасу

Паропроводи

матеріалів)

Складальні

(с испыта-

тельными

станціями)

Эксперимен-

тальные

Стиснених газів (кислоро-

та й ацетилену); готової

продукції; ме-

таллоотходов; запчастин;

устаткування; будівельник-

Газопроводи;

воздухопрово-

ды; нефте- і

бензопроводи

Залізничні й

кранові естакади,

подъемно-

транспортні влаштуй-

ства, пирсовые вуст-

ных матеріалів і вогні-

упорів

ройства (затон мотор-

ных судів і барж)

Організація за технологічним принципом основних цехів, неспеціалізованих на виготовленні виробів певного обмеженого числа номенклатурних назв, характерна для підприємств одиничного і серійного виробництва, мають різноманітну і нестійку номенклатуру виробів, що виробляються. Такий принцип формування основних цехів неминуче ускладнює маршрут руху заготовок і деталей, виробничі взаємозв'язки цехів, збільшує тривалість виробничого циклу.

Предметна структура, при якій основні цехи підприємства і їх ділянки будуються за ознакою виготовлення кожним з них або певного виробу, або

47

Какой лібо його частини (вузла, агрегату), або визначеної групи деталей. Предметна структура

переважно застосовується в механічних і складальних цехах заводів велико серійного

і масового виробництва, де організується кілька предметних механічних і складальних цехів або предметних ділянок. За кожним з них закріплюється виготовлення певних виробів, вузлів або агрегатів (наприклад, цех станин і корпусних деталей, цех шпинделів і валів на верстатобудівному заводі, цехи моторів, рам, коробок передач на автомобільному заводі).

Предметна структура має значні переваги, оскільки вона спрощує і обмежує форми виробничої взаємозв'язку між цехами, скорочує шлях руху деталей, спрощує та здешевлює міжцеховий і цеховий транспорт, зменшує тривалість виробничого циклу, підвищує відповідальність працівників за якість робіт.

Предметна структура цехів дозволяє розставити обладнання по ходу технологічного процесу, застосувати високоспеціалізовані верстати, інструмент, штампи, пристосування. Все це, в кінцевому рахунку, забезпечує збільшення випуску продукції, підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції.

Змішана структура характеризується наявністю на одному і тому ж машинобудівному підприємстві основних цехів, організованих і з технологічного, і за предметним принципами. Наприклад, на машинобудівних підприємствах масового виробництва заготівельні цехи (ливарні, ковальські, пресові), як правило, організовуються по технологічним принципом, а механоскладальні - за предметним принципом.

Машинобудівні підприємства залежно від ступеня їх технологічної

спеціалізації підрозділяються на два види.

1. Підприємства, повністю охоплюють всі стадії процесу виготовлення машини. До складу такого підприємства входять основні цехи по всіх стадіях виробничого процесу, починаючи від заготівельних до складально-обробних цехів включно.

2 Підприємства, не повністю охоплюють всі стадії процесу виготовлення

машини. У виробничій структурі такого підприємства відсутні деякі цехи, що відносяться до тієї чи іншої стадії основного виробничого процесу. Таке підприємство може мати тільки основні заготівельні цехи, що випускають виливки, поковки або штампування, що поставляються в порядку кооперування іншим машинобудівним підприємствам; тільки складальні цехи, які виконують складання вузлів і машин з деталей, що поставляються в порядку кооперування іншими підприємствами; тільки механоскладальні цехи, обробні сортовий метал і заготовки, отримані від інших підприємств і, в свою чергу, передають виготовлені ними деталі і вузли для остаточної зборки, обробки та випробування машин іншим підприємствам, спеціалізованим на цій стадії процесу.

Підприємства з неповною виробничою структурою мають зазвичай більш високий рівень технологічної спеціалізації, ніж підприємства з повної виробничої структурою.

Цехи машинобудівного підприємства відповідно до типу і масштабом виробництва цеху і всього підприємства в цілому, а також в залежності від повноти охоплення всіх стадій процесу підрозділяються по технологічному або предметному ознаками на виробничі ділянки.

Формування у складі цеху окремих структурних одиниць - ділянок - виробляється або за технологічним принципом угруповання однорідного обладнання, або за

предметним принципом організації предметно-замкнених дільниць, на яких виготовляються певні деталі, вузли, вироби, або за принципом виділення ділянок, охоплюють відокремлену частину технологічного процесу.

Виділення груп однорідного встаткування (наприклад, група токарських верстатів,

група фрезерних верстатів, група свердлильних верстатів і т.д.), а в межах кожної групи

розбивка верстатів по розмірах або різновидам (наприклад, токарські - великі, дрібні,

48

середні; фрезерні - горизонтальні и вертикальні ї т.д.) переважно застосовуються в одиничному ї дрібносерійному виробництві.

Побудова предметно-замкнених дільниць проводиться відповідно характеру однорідності технологічного процесу і номенклатурі продукції, що випускається цехами продукції,

наприклад, виділяється ділянка по обробці станин і корпусних деталей, ділянка обробки валів і шпинделів, ділянка зубчастих коліс і т.д. Планування обладнання в межах таких ділянок здійснюється по ходу типового технологічного процесу виготовлення певних деталей, формуючи, таким чином, замкнутий технологічний цикл виготовлення цих деталей. Побудова виробничих ділянок по предметній ознаці має значні переваги в порівнянні з груповим розташуванням обладнання.

Найбільш досконалою формою здійснення виробничого процесу є організація потокових ліній по всьому фронту робіт цеху. При такій організації все

технологічне обладнання (верстати, агрегати, ванни, камери, печі тощо) встановлюється по ходу технологічного процесу, забезпечуючи потоковість і безперервність виробничого процесу. Ланцюгове розташування обладнання, тобто планування по ходу технологічного процесу, значно скорочує шлях пробігу деталей у порівнянні з груповим розташуванням, зменшує витрати на транспортування, дає можливість механізувати між операційний транспорт, що скорочує час між операційного пролежування, а отже, зменшує цикл виготовлення виробу. Така побудова цехів характерно для підприємств масового і серійного виробництва.

Первинною ланкою кожної виробничої ділянки є робоче місце.

Робоче місце - частина виробничої площі дільниці (цеху), закріплена за

одним або бригадою робітників і оснащена обладнанням, інструментом та допоміжними пристроями, що відповідають характеру виконуваних робіт. Кожне робоче місце призначається для виконання певних робіт (операцій). Ступінь спеціалізації робочих місць і їх технічне оснащення залежать від прийнятого способу організації виробничого процесу. Так, у масовому виробництві за кожним робочим місцем постійно закріплена одна яка-небудь операція; робоче місце має в цьому випадку чітко виражений профіль спеціалізації. В одиничному виробництві на кожному робочому місці можуть виконуватися різні операції, тому воно носить універсальний характер.

Виробнича структура підприємств і цехів повинна змінюватися зі зміною

техніки, коштів механізації й автоматизації виробничих процесів, із впровадженням

новій технології й організації виробництва.

Основними напрямками вдосконалювання виробничої структури є :

1. Укрупнення підприємств і цехів, що дозволяє впроваджувати більше продуктивну техніку.

2. Побудова цехів і виробничих ділянок по предметно-предметно-замкнутому принципом.

3. Скорочення питомої ваги допоміжних цехів шляхом кооперування із іншими

підприємствами, що виконують ремонт устаткування, що виготовляють інструмент й ін.

В останні роки на багатьох підприємствах невеликого масштабу ліквідуються

цехи. При без цеховій виробничій структурі основною виробничою одиницею є ділянка.

Відомо, що сукупність організаційних і структурних рішень залежить від

цілей, стратегій і підходу до процесу виробництва. Останнім часом за кордоном намітилася тенденція до зміни підходів до побудови виробничих управлінських

структур. Розрізняють орієнтацію на виготовлення продукту (традиційний підхід) і операційний підхід з орієнтацією виробництва на інтеграцію процесу від одержання замовлення

клієнта до поставки йому виробленої продукції (операційний підхід) [7].

49

Операційний підхід, прийнятий в управлінні виробництвом, змінює і розширює традиційне розуміння операцій виробничих, технічних, економічних,управлінських служб, а також допоміжних і обслуговуючих виробництв організації.

Застосування цього підходу до побудови виробничих структур дозволяє

орієнтувати їх на цільові проблеми, закріплювати за підрозділами операції на час

досягнення поставленої мети, скорочувати кількість рівнів ієрархії. Цей підхід сприяє розширенню взаємозв'язків між підрозділами та створює широкі можливості для інтеграції, що забезпечує повноту інформації про потреби клієнтів і про виробничих (сервісних) процесах щодо задоволення цих потреб.

Виробнича структура перебуває в постійному розвитку під впливом зміні в техніці, технології, формах організації виробничих процесів.

При формуванні виробничих структур необхідно враховувати цілий ряд

факторів, що визначає вимоги до побудови раціональних структур.

Фактори зовнішнього середовища - економічні, правові, науково-технічні, соціально-культурні, екологічні. Фактори внутрішнього середовища - цілі та стратегії розвитку

підприємства, ресурсні обмеження, продукція, технологія, чисельність персоналу, потужність виробництва та ін. Однак вибір структурних рішень у виробництві пов'язаний, перш всього, з наступними факторами:

1) форми спеціалізації й кооперування підрозділів;

2) потужність, масштаб й орієнтація виробництва;

3) розвиток техніки й технології;

4) організаційне середовище;

5) місце розташування виробництва. Форми спеціалізації виробничихподразділенія

Розрізняють дві основні форми спеціалізації - технологічну й предметну.

Технологічна спеціалізація підрозділів характеризується груповим розташуванням однотипних робочих місць з виконання технологічно однорідних операцій з різними виробами.

Приклади структурних підрозділів, що використовують технологічну специализацію: ковальський, ливарний, механічний, цех покриттів, а також окремі групи капиталоємкого і високопродуктивного обладнання, яке неекономічно розосереджувати по різних підрозділах.

Предметна спеціалізація характеризується концентрацією в структурних підрозділах однорідних або різнорідних операцій, які забезпечують закінченість обробки виробу. Як різновид цієї спеціалізації використовують предметно-подетальної і предметно-вузлову спеціалізацію цехів з неповним циклом виготовлення продукції.

Структурні підрозділи, які використовують предметну спеціалізацію, розрізняються за ознаками класифікації вироблених виробів. Наприклад, по однорідності конструкції виробів - підрозділи стандартних виробів (гайки, болти, шестерні); по застосовуваних до обладнання та розмірами виробів - підрозділ штампування великих деталей і підрозділи штампування дрібних деталей і т.д.

Спеціалізація і кооперування при виробництві виробів приводять до скорочення структурних підрозділів і спрощення їх взаємозв'язків. Виробництво може спеціалізуватися на одній з фаз виробничого процесу, наприклад зборка виробів або Механообробка. Однак виробництво може спеціалізуватися і на всіх фазах виробництва вироби - від отримання замовлень клієнтів до поставки виробу замовнику.

Широка спеціалізація, до якої в даний час прагнуть багато підприємств, дозволяє мінімізувати витрати, скоротити час циклу виробництва вироби,підвищити його якість і конкурентоспроможність.

Однак перспектива світового рівня розвитку організації - це вузькоспеціалізований завод.

50

Що стосується орієнтації виробництва, то ускладнення предметної спеціалізації

приводить у свою чергу до збільшення числа виробничих процесів по випуску

наукомістких і капіталомістких виробів.

Виробнича структура таких підприємств зорієнтована на розвиток технологій та вимагає формування виробничих підрозділів з ​​жорсткою прив'язкою до технологічному процесу.

У той же час є безліч підприємств, що виготовляють трохи простих

однорідних видів продукції, з орієнтацією виробничої структури на продукт.

Складність продукту і складність виробництва формують орієнтацію виробничих підприємств та надають прямий вплив на прийняття структурних рішень.

Розвиток техніки і технології в результаті науково-технічного прогресу призводить до змін:

форм організації виробничих процесів й їхньої структури;

пропорцій між фазами (стадіями) виробництва;

ступеня змінюваності продукції і її модифікацій.

Розвиток техніки і технології також сприяє впровадженню гнучких систем (групової технології), що в свою чергу розвиває структуру виробничих систем, об'єднуючи на основі автоматизації всі фази життєвого циклу створення продукту.

Організаційна середу і елементи, її формують, наприклад організаційна(управлінська) культура виробництва, характеризують потенційні можливості розвитку виробничої структури зсередини і створюють передумови для формування нових структурних підрозділів.

Розташування виробництва та структурних підрозділів часто визначаєтьсявимогою клієнтів з виготовлення продукції в тій чи іншій країні. глобалізаціявиробничої бази передбачає розміщення нових виробництв у країнах, де можливо забезпечити мінімум витрат у першу чергу за рахунок дешевих ресурсів і близькості до ринку споживання.