8.4. Проектування підприємств

Наступним кроком при створенні виробничої системи буде проектування

самого підприємства.

Державна або приватна фірма-замовник провадить замовлення на проектування

підприємства спеціалізованою проектною організацією, що на основі (ТЭО), галузевих схем прогнозів і завдання на проектування розробляє проект обговореного

підприємства.

У завданні на проектування підприємства, складеному замовником, указуються:

 район або пункт будівництва (адреса);

 характеристика продукції й потужність виробництва по основних видах виробництва;

 основні джерела постачання виробництва сировиною, водою, паливом, електроенергією, газом;

 намічувана спеціалізація підприємства, виробниче й господарське кооперування;

 передбачуване надалі розширення підприємства;

 намічувані райони споживання (збуту) готової продукції;

 підлягаючій розробці варіанти проекту;

 намічувані строки будівництва, пропонований порядок його здійснення (черговість будівництва комплексу об'єктів);

 орієнтовні вимоги до конфігурації будинків основного виробництва й

тип переробної системи;

 техніко-економічні показники (орієнтовні) майбутнього підприємства;

 орієнтовний розподіл капітальних вкладень по періодах будівництва;

 рішення муніципальних (місцевих) органів влади про дозвіл будівництва з

вказівкою ділянки забудови;

 найменування й реквізити організації, що буде здійснювати будівництв.

У завданні на проектування в загальному виді вказується тип переробної системи й додаються принципові схеми функціонування виробничого процесу, які в процесі проектування конкретизуються, деталізуються й розраховуються.

У загальному випадку застосовують три види планувальних рішень: поопераційну або

функціональну схему, лінійну або потокову схему й фіксовану (позиційну)

планування (див. також п. 6.3.). У поопераційну (функціональної) плануванню виробничі

ресурси групують по ознаці виконуваної роботи (процесу) [3]. Так, у цеху всі токарські верстати групують на одній ділянці, свердлильні - на іншому

і т.д. На великих авторемонтних підприємствах можуть бути такі ділянки: ділянка ремонту

і регулювання двигунів, ділянка кузовних робіт, ділянка ремонту передньої підвіски, і

т. буд.

Таке планування звичайно використається при дрібносерійному виробництві, коли відділові вироби або клієнти переходять із однієї ділянки на іншій, залежно від конкретних

вимог і виду діяльності.

Самим трудомістким завданням у цьому виробництві є мінімізація транспортних

операцій (переходів), що вимагаються для обробки партії виробів або надання

послуг клієнтам, що проходять через систему.

154

Лінійна, або потокове планування застосовується в масовому виробництві й у системах

з безперервним процесом, де кожне випускати,виріб що, проходить ті самі

операції обробки. Виробничі ресурси при потоковій схемі розташовуютьпослідовно,

відповідно до прийнятої технології, по певних постах. Наочним

прикладом такого планування може бути складальна лінія. Основна проблема такої лінії

- це правильний розподіл навантаження по постах і вибір ритму руху конвеєра.

Фіксована (позиційна) планування реалізується найчастіше в будівництві.

Виріб або споживач ресурсів, у цьому випадку, нерухомі. До місця роботи з мері

необхідності подаються різні виробничі ресурси. Такі планування, восновному,

носять тимчасовий характер й їх зберігають лише до закінчення роботи над проектом

(об'єктом будівництва). Тут основна проблема укладається в чіткій організації робочих

місць й організації виробництва, тобто розташуванні виробничих ресурсів в

часу й просторі.

Всі три розглянуті схеми можна виявити й на одному підприємстві. Цезалежить

від виду продукції й технологічного процесу по організації випуску конкретного

продукту.