10.4. Календарне планування

Щоб планування було реально здійсненним, воно повинне закінчуватися кон-

кретними вказівками: коли, хто й чим повинен виконувати відповідні виробничі процеси.

Такий вид планування звичайно називають календарним плануванням. Зв'язані

с їм процедури контролю повинні перевіряти, що заплановані дії виконані, і

виконані коректно, і що будь-яке відхилення від плану враховується якомога швидше, для того

щоб можна було вчасно прийняти регулюючі впливи.

Існують три різних підходи до складання графіків роботи. Перший, котрий

ми розглянемо в цьому параграфі, заснований на цілком логічному визначенні початку пер-

шого процесу й, з урахуванням його тривалості, другого технологічного процесу й так далі.

Процедура складання графіка, таким чином, відповідає послідовності виробничого

198

процесу. Іноді такий метод називають що проштовхує, оскільки вказівки

проштовхуються через всю систему, починаючи з найпершої стадії[1]. Як правило, ос-

новною метою при складанні графіка є підвищення рівня завантаження встаткування.

Останнім часом фінансові й конкурентні впливи привели до необхідності пере-

огляду цілей й обмеження функціонування виробничих систем. Це призвело до

появі нових підходів до складання розкладів що керуються в першу чергу

ринковим попитом v що приділяють першорядну увагу не завантаженню, а випуску про-

дукції. Ці підходи, відомі як витягаючі, розглядаються в главі 12.

Робота над окремими проектами, що характеризується необхідністю коор-

динування всіх видів діяльності в умовах високої невизначеності, має свої

складності в складанні графіків, для яких існують свої методи рішення. Про ка-

лендарного плануванню проектів й оперативному керуванні на базі мережного моделю-

вання мова йтиме в главі 13.

У цій главі ми розповімо про календарне планування випуску партій продук-

ції, або послідовному плануванні. Також будуть розглянутий графік Гантта й деякі

способи спрощення процедури планування.

У календарному плануванні попит на сировину, матеріали й комплектуючі часто

розглядається як незалежний, оскільки потреба в них хоча й може коливатися по

окремим найменуванням, але в цілому є досить стабільною. У випадку, коли дане

затвердження суперечить дійсності, можуть використатися системи планування

матеріального забезпечення(ПМЗ) і планування ресурсів виробництва (ПРВ), у яких

попит на всі матеріали й компоненти розглядається як залежний. Про ці системи,

а також про підхід, що одержав назву «оптимізація технології виробництва»

(ОТВ), ми розповімо нижче.

Послідовне календарне планування. Основне припущення,

лежаче в основі послідовного календарного планування, укладається в наступному:

матеріали, використовувані у виробництві одного продукту, або покупці, що користуються

конкретною послугою, завжди проходять через ту саму послідовність дій,

або технологічний маршрут. Це відображається в специфікації матеріалів, у яких

також указуються тривалість кожного процесу (операції) і використовувані компоненти.

Весь процес послідовний і повторюваний. Також передбачається, що стадії техпроцессу

дискретні, що кожен наступний процес не може початися до того, як завершитися

попередній, але й не зобов'язаний починатися негайно по його завершенні. Допускаються

затримки між стадіями. При складанні планів-графіків звичайно також припускають,

що вся партія (цикл або об'єкт у будівництві) обробляється спільно, як одна одиниця,

і не переходить на наступну стадію до того, як буде повністю завершена її проробка

на попередній. Виключення із цього правила допускаються в тому випадку, якщо дві

сусідні операції тісно зв'язані й можуть розглядатися як єдина стадія. Даний підхід

ми використали в параграфі 7.1. Глави 7).

Існує цілий ряд альтернативних способів календарного планування, по

порівнянню з яким, навіть просте послідовне планування виглядає завданням що лякає.

Як правило, у них робляться припущення, що скорочують число комбінацій

і ведучі до більше (але не менш) якісних графік.

Планування по трудомісткості. Якщо у виробництво запускається велике число

партій з різною трудомісткістю виготовлення, те першими плануються ті з них, трудомістка

яких вище. При цьому в графіку звичайно залишаються значні порожнечі, у які

можна вписати партії з низькою трудомісткістю.

Планування по пріоритетах. Найпростіший спосіб «першим прибув, першим про-

слугував» має перевага простоти й може по праву вважатися «чесним». Однак він

може бути неефективним, не враховувати важливі аспекти комерційного характеру, такі

199

як вимоги покупців по доставці, прибутковість замовлення, значимість покупця. Якщо

попередньо розставити пріоритети, що звичайно виконує відділ продажів, те першими

можна запускати найбільш важливі партії. Більш ніж два, максимум три рівні пріоритетів

зроблять роботу нездійсненно складної.

Даний підхід має кілька недоліків. Він керується винятково

раннім завершенням найбільш пріоритетних замовлень і тому не веде до найбільше ефективного

завантаження встаткування. Найчастіше не вдається дійти згоди про самі пріоритети.

Уже запущені замовлення з низькими пріоритетами можуть дотримуватися, якщо навздогін їм

іде більше важлива партія, що може привести до ситуації, коли частина роботи так і не дохо-

дить до кінця процесу. Навпаки, через очікувані затримки замовлення може одержати більше

високий пріоритет, і тоді всі партії будуть мати однаковий ступінь важливості.

Розв'язка вузьких місць. У випадку, коли виробничі можливості сусідніх ста-

дій сильно не збігаються, необхідно збільшувати завантаження тих процесів, де попит ближче

усього підходить до максимальній продуктивності, тобто вузьких місць. Час, загублений

у таких критичних крапках, загублено назавжди, при цьому втрати часу на недозавантажених

стадіях особливої ролі не грають. Скласти графік, що враховує тільки вузькі місця,

простіше, ніж урахувати всі стадії технологічного процесу, адже в цьому випадку залишається час

на оптимізацію. Передбачається, що наявність надлишкових потужностей на інших стадіях

техпроцесу гарантує своєчасне виконання відповідних операцій.

Слід зазначити, що, хоча незбалансовані потужності й спрощують календарне

планування, у довгостроковому періоді буде економічно вигідніше прагнути

саме до балансу потужностей. Як приклад пошлемося на вітчизняний досвід у будівництві

Календарний план робіт, як правило, розробляється на всю річну

програму. Враховуючи що принцип формування виробничої програми

робіт був розглянутий на прикладі будівельних організацій, представляється

доцільним розглянути подальші дії на тім же прикладі.

Календарні графіки провадження робіт варто розробляти тільки

на основі потокових методів організації будівництва.

Графік потокового будівництва об'єктів річної програми треба

розробляти по трьох технологічних стадіях:

 зведення підземної частини будинку;

 зведення надземної частини будинку;

 виробництво опоряджувальних робіт.

При глибокій технологічній спеціалізації підрозділів або при

потязі субпідрядних спеціалізованих організацій стадії можуть бути

розчленовані на окремі процеси, наприклад, грабарства, устрій

пальових фундаментів, устрій ростверку (бетонування занурених

паль під стіни будинку), монтаж конструкцій підземної частини будинку.

200

По стані очікуваної готовності всі об'єкти виробничої програми

діляться на п'ять груп:

 об'єкти, що переходять із минулого року в стадії опоряджувальних робіт;

 об'єкти, що переходять із минулого року в стадії монтажних робіт;

 об'єкти, будівництво яких необхідно почати й закінчити в

планованому році;

 заділові об'єкти, які переходять на наступний рік у стадії

монтажу;

 заділові об'єкти, що переходять на наступний рік у стадії обробних

робіт;

При складанні графіка потокового будівництва об'єкти річної програми

попередньо розбивають на кілька черг (пріоритетних

груп) або пускових комплексів, що визначають черговість будівництва.

До першої черги ставляться будинки й спорудження першої й другої груп,

до другого - об'єкти третьої групи, що мають високу готовність до початку

будівництва, до третього - об'єкти четвертої групи залежно від строків

надання площі будівництва і готовності інженерних мереж, до

четвертої - заділові об'єкти в порядку строків інженерної підготовки.

По деяких об'єктах можуть бути відомі конкретні строки можливості

раннього початку монтажу або задані директивні строки закінчення будівництва.

По кожному структурному підрозділі (БМУ) і кожній бригаді встановлюються

об'єкти й серії будинків, по зведенню яких вони спеціалізуються,

а також можливі, тобто ті об'єкти й серії будинків, які бригада

може зводити без зниження продуктивності праці.

Графіки

потокового

будівництва

розробляються

с

обліком

організаційно-технологічної надійності шляхом використання наступних

прийомів:тривалість технологічних стадій, що включають у графіки

Гантта, установлюється не детермінована, а очікувана з оптимальною

імовірністю;

201

 закінчення робіт визначається не крапкою, а деяким інтервалом

значень, що залежать від середньоквадратичного відхилення інтенсивності

провідних процесів;

 мінімальні організаційні перерви між циклами (стадіями)

робіт(to) визначаються середньоквадратичним відхиленням і заданим

рівнем надійності, а також видом робіт;

 визначаються й ураховуються резерви часу, фронту робіт, машин й

механізмів, матеріальних і фінансових ресурсів.

У випадку, якщо в графіках, побудованих з очікуваної тривалістю

етапів робіт, бажані строки робіт не забезпечуються, прибігають до

прийомам, викладеним в 7.4 або до змін черговості включення тих об`єктів

у потік, строки яких не мають директивний (наперед заданий) строк

будівництва.

Якщо всі можливості вичерпані, і заданий строк не забезпечується, то

об'єкт ставлять під особливий контроль із першочерговим його забезпеченням всіма

необхідними ресурсами для виключення перерв між стадіями й етапу

робіт.

Календарні графіки потокового виробництва робіт починають будувати з

провідного процесу - монтажу будинків, де задіяні основні ресурси

будівельних організацій. До них потім прив'язували інші етапи зведення

об'єктів: по пізніх строках закінчення робіт - підземну частину будинку

і по ранніх строках початку робіт - оздоблювальний цикл (мал. 3.7).

Тфо

Тф1

Тф2

Тф3

202

Рис. 3.7. Графік виконання робіт спеціалізованими потоками по

об'єктам

Очікувана тривалість складового потоку Тфі визначається

по формулі

Тфі = t / Кг

або Тфі = k(M + n –1) /Кг ,

де t

- детермінована тривалість складові (спеціалізованого)

потоку;

k(M + n –1) – основна закономірність потоку (див. формули 2.1 й 2.3 гл. 7.1)

Кг – коефіцієнт готовності (міра надійності), обумовлений по формулі:

Кг = (t – tпр) / t;

tпр – час простоїв (непродуктивних втрат).

Момент закінчення робіт на об'єкті перебуває в інтервалі часу tф

= tmin – tmax,

де tmin – мінімальна технологічно можлива тривалість процесу

(детермінована);

tmax – максимальна тривалість процесу;

203

α– коефіцієнт середньоквадратичного відхилення, що залежить від рівня

надійності (приймається емпірично рівним 1,5 - 2,0);

σ - середньоквадратичне відхилення тривалості виконання

процесу.

Загальна тривалість об'єкта, що вводить в експлуатацію, при виконанні

робіт спеціалізованими підрозділами складається із суми

очікуваної тривалості виконання етапів робіт й організаційних

перерв:

На всіх етапах побудови календарного графіка проводилася ресурсна

балансування за принципом «потреби - можливості» у кожному підрозділі

в межах виділених ресурсів, а в масштабі всього об'єднання (комбінату,

головкому) - у межах наявної потужності власної бази.

При перевищенні можливостей об'єднання в оздоблювальні місяці року

по окремих видах ресурсів і неможливості їхнього покриття звичайними прийомами

з'ясовувалася конкретна група дефіциту, і розроблялися відповідні

запобіжні заходи.

Так, наприклад, у Головкиєвбуді, як правило, у червні-липні потреби

в залізобетонних конструкціях перевищують потужності заводів бази

будівної індустрії, а листопаді, особливо в грудні, відчувається недолік бригад

обробників.

З огляду на, те що керівництво об'єднання про це знало ще в жовтні-

листопаді (завдяки розробленим і збалансованим графікам) року, передуючого

планованому, то в об'єднанні було цілком достатньо часу

для усунення можливої невідповідності.

Конкретні міри антикризового характеру укладалися в забезпеченні

необхідних запасів на базах будівної індустрії або самих об'єктах необхідної

кількості виробів потрібної номенклатури. Недолік у трудових ресурсах

усувався перепідготовкою своїх робочих кадрів (освоєння суміжних спеціальностей,

204

регулюванням відпусток працівників і додатковим набором

фахівців потрібного профілю. Недолік технічних й, що мав місце

транспортних засобів вирішувався шляхом їхнього залучення з інших організацій по

заздалегідь складеним договорам оренди або послугам.

Календарний графік робіт неодноразово піддавався необхідному коректуванню

по різних причинах з обов'язково наступної його балансуванням

з оптимізацією за різними критеріями, у тому числі й декільком.

Багатокрітерійне завдання вирішувалося методом послідовних поступів

у порядку пріоритетності розглянутих критеріїв [3]. При цьому досягалися

прийнятні рішення з урахуванням відхилення кожного з показників в

межах заданих обмежень за попереднім критерієм.

Як правило, як критерії збалансованих графіків використовувалися

наступні показники:

 мінімізація строків будівництва;

 мінімізація простою фронту робіт;

 максимізація рівномірності використання трудових ресурсів.

Роботи з балансування проводилися вручну на базі БМУ, а в масштабі

об'єднання й балансування й оптимізація здійснювалися в штабі об `єднання

із застосуванням коштів обчислювальної техніки.