2. Структура та характеристика ремонтно-обслуговуючої бази

По територіальній ознаці і характерові виконуваних робіт ремонтно-обсдуговуючі виробництва і підприємства підрозділяють по трьох рівнях.

Перший рівень — це ремонтно-обслуговуючі виробництва сільськогосподарських підприємств. У їхній склад входять: центральна ремонтна майстерня для ТО і ремонту машинно-тракторного парку й іншої техніки; автогараж із профілакторієм для ТО, ремонту і збереження автомобілів; машинний двір для збереження сільськогосподарської техніки, склад нафтопродуктів з посадами заправлення, прийому, збереження і роздачі нафтопродуктів, пересувні засоби технічного сервісу;

У відділеннях, бригадах, на фермах і комплексах колгоспів, радгоспів і інших підприємств — пункти технічного обслуговування машинно-тракторного парку (з ремонтній майстерні, площадками для ремонту, збереження і регулювання машин, навісами, теплою стоянкою для тракторів, нафтосховищем і іншими об'єктами), пункти технічного обслуговування машин і устаткування тваринницьких ферм і комплексів (з ремонтною майстернею і запасами змінних деталей, агрегатів і матеріалів) .

Другий рівень — це районне ремонтно-обслуговуюче (ремонтно-технічне) підприємство. Воно може мати у своєму складі наступні підрозділи і цехи: ремонтну майстерню загального призначення, станцію технічного обслуговування тракторів, станцію технічного обслуговування автомобілів, станцію технічного обслуговування машин і устаткування тваринницьких ферм, цех по ремонті комбайнів і інших складних збиральних машин, технічний обмінний пункт і інші об'єкти.

У складі ремонтно-технічного підприємства можуть функціонувати і спеціалізовані ремонтні майстерні (цехи), що прийнята відносити до об'єктів третього рівня.

Третій рівень — це спеціалізовані ремонтні підприємства і ремонтні заводи, а також виробничі і науково-виробничі об'єднання ремонтних підприємств, призначені для виконання найбільш складних у технічному відношенні і трудомістких видах ремонту машин і устаткування і їхніх складових частин для всіх замовників зони.

Діяльності цього підприємства (область, край або республіка).

Пункт технічного обслуговування машинно-тракторного парку споруджують по типових проектах на 20, 30 і 40 тракторів, що обслуговуються, і відповідне число сільськогосподарських машин.

У ряді випадків створюються міжрайонні станції технічного обслуговування і поточного ремонту легкових автомобілів, спеціалізована ремонтна майстерня з зоною діяльності, що виходить за межі конкретного району.

СТОА призначені для технічного обслуговування і поточного ремонту автомобілів, а СТОТ — энергонасичених тракторів К-700, Т-150 та ін. На них виконуються роботи з ТЕ і поточного ремонту автомобілів і тракторів по договорах з господарствами. Капітальний ремонт складових частин для потреб поточного ремонту проводиться на спеціалізованих підприємствах.

СТОЖ служать для централізованого виконання робіт з ТО і ремонту устаткування тваринницьких ферм.

Технічні обмінні пункти призначені для виконання посередницьких функцій між колгоспами і радгоспами і ремонтними підприємствами при передачі в капітальний ремонт повнокомплектних машин і складових частин, а також при поверненні їх з ремонту.

Ремонтно-обслуговуючу базу обласного, крайового і республіканського (третього) рівня складають ремонтні і ремонтно-механічні заводи, спеціалізовані майстерні і цехи, а саме: заводи, спеціалізовані майстерні і цехи по капітальному ремонті тракторів, автомобілів, комбайнів і їхніх складових частин, машин і устаткування тваринницьких ферм, автомобільних і тракторних причепів, меліоративної і землерийної техніки, автотракторного і силового електроустаткування, металорізальних верстатів і ремонтно-технологічного устаткування, устаткування нафтосховищ, а також виробництва по централізованому відновленню зношених деталей, виготовленню ремонтно-технологічного устаткування, оснащення й інструмента.

Виробництво, спеціалізоване на капітальному ремонті зернозбиральних комбайнів (або на ремонті інших складних збиральних машин), по своїй програмі розраховано не тільки на ремонт основного машиннопредставника, але і на ремонт інших складних збиральних машин і їхніх складових частин; експлуатованих у розташованих у зоні діяльності даного підприємства господарствах.

За одиниці гідроагрегатів тракторів, комбайнів і інших машин приймаються: гідронасос, гідророзподільник, силовий циліндр, гідроакумулятори і гідропідсилювач рульового керування.

У комплект дизельної паливної апаратури включений паливний насос з насосом, що підкачує, регулятор, фільтр і форсунки.

У комплект автотракторного електроустаткування входять генератор, стартер, реле-регулятор, магнето і розподільник.

За приведену одиницю ремонту електродвигунів прийнятий ремонт асинхронного електродвигуна серії АО з частотою обертання ротора 1500 хв^-1 умовною потужністю 5 кВт і напругою 380/220 В, за одиницю ремонту акумуляторів — ремонт акумуляторної батареї 6СТ-90.

Спеціалізовані майстерні і цехи по ремонті комбайнів і інших складних машин виконують ремонт на готових агрегатах, капітальний ремонт яких проводиться на спеціалізованих підприємствах.

Заводи і майстерні по капітальному ремонті автомобілів призначені в основному для повнокомплектного ремонту вантажних автомобілів і їхніх складових частин і відновлення деталей.

Мотороремонтні заводи спеціалізуються на капітальному ремонті двигунів наступних типів: ЯМЗ, СМД (СМД-62 і СМД-64), Д-240, А-01М (А-41), Д-65 (Д-240) і Д-37 (Д-21). Нерідко вони ремонтують двигуни двох-трьох типів. У більшості випадків підприємства мають розвиті ділянки і поточно-механізовані лінії ремонту складових частин і відновлення зношених деталей (блоків, голівок блоків, колінчатих валів, шатунів і ін.). Багато хто з них задовольняють потреби декількох областей.

Одна з важливих сторін діяльності ремонтно-обслуговуючих підприємств — відновлення деталей машин і устаткування.

Відновлення деталі — комплекс операцій по усуненню дефектів, що дозволяє відновити її працездатність і встановлені конструкторськими кресленнями параметри. Ресурс відновленої деталі повинний бути не менш ресурсу аналогічної нової.

По організаційно-адміністративній ознаці виробництва по відновленню зношених деталей машин відносять до п'яти рівнів спеціалізації.

На міжреспубліканському рівні функціонують підприємства (цехи), укомплектовані, поточно-механізованими лініями і високопродуктивним технологічним устаткуванням для відновлення деталей на індустріальній основі. Їхня продукція направляється переважно на бази постачання замість нових запасних частин.

На республіканському рівні створюються підприємства (цехи), що спеціалізуються на відновленні зношених деталей машин вузької номенклатури. Зона їхньої діяльності поширюється на кілька областей або на всю республіку.

На обласному рівні відновлюються деталі для нестатків області. У цехах, на ділянках обласного рівня (у складі спеціалізованих ремонтних підприємств) можуть застосовуватися поточно-механізовані лінії, якщо їхнє завантаження буде забезпечена обласним фондом зношених деталей.

На районному рівні в складі ремонтно-технічних підприємств створюються ділянки по відновленню зношених деталей широкої номенклатури.

На рівні майстерних господарств також створюються ділянки або робочі місця для відновлення деталей широкої номенклатури, але для нескладних машин, що не вимагають при відновленні точної механічної обробки.