Планування ремонтних робіт

Ремонтні роботи планують з метою забезпечення рівномірного завантаження підприємства на протязі року, що сприяє закріпленню виробничих робітників, підвищенню їх кваліфікації і дозволяє збільшити продуктивність праці, покращити якість ремонту об’єкта і зменшити вартість на виробництво ремонтної продукції.

Вихідні дані для планування:

а) річна програма ремонту об’єктів в кількісному і якісному виміру;

б) обсяг допоміжних видів робіт (роботи з обслуговування підприємства);

в) агротехнічні строки проведення основних польових робіт;

г) оптимальні строки закінчення ремонту машин до початку сівби і збирання врожаю;

д) рекомендації з планування, основані на досвіді роботи ремонтних підприємств.

Для планування річного обсягу ремонтних робіт складають календарний план і будують графік завантаження підприємства.

Обсяг робіт підприємства в календарному плані розподіляють на протязі року так, щоб забезпечити готовність об’єктів, що ремонтуються за 20 днів до початку польових робіт, і планують з урахуванням сезонності використання техніки і завантаження підприємства. Практика показує, що 65...80% річної потреби в ремонтах тракторів задовольняється в зимовий період і біля 20...25% в літній, а для технічного обслуговування ці цифри складають відповідно 25...30 і 70...75%.

Ремонт зернозбиральних і спеціальних комбайнів рекомендується планувати рівномірно, починаючи зараз же після закінчення збирання урожаю.

Рівномірне завантаження ремонтного підприємства може бути досягнуто за рахунок корегування строків ремонту комбайнів, сільськогосподарських машин, а також додаткових (не польових) робіт в осінньо-літній період.

Календарний розподіл ремонтно-обслуговуючих робіт для одержання рівномірного завантаження підприємства і погодження строків ремонту машин зі строками зайнятості їх на польових роботах проводять графічно. Основна мета побудови графіка завантаження ремонтного підприємства –рівномірне, на протязі року, завантаження обладнання і розподіл обсягу робіт, що виконуються на підприємстві, при якому на кожному виді робіт була б зайнята однакова кількість робітників.

Графік завантаження можна будувати як для виробничої дільниці так і для підприємства в цілому (рис. 2.1). При цьому по вісі абсцис відкладають номінальні фонди часу робітника по кварталах, по вісі ординат – явочну кількість робітників, які необхідні для виконання відповідного виду робіт.

По кварталах, які на графіку розмежовують вертикальними лініями, визначають чисельність робітників Р_і по кожному виду робіт на основі попереднього їх розподілу за строками проведення.

Одержану кількість робітників, необхідних для виконання кожного виду робіт, відкладають на графіку річного завантаження наростаючим підсумком.

Рівномірний розподіл робіт на графіку ще не свідчить про вірне завантаження підприємства, так як при цьому може статися, що по окремих видах виробничі дільниці завантажені нерівномірно.

Після побудови графіків завантаження їх корегують з метою забезпечення рівномірного завантаження на протязі року робітників основних виробничих дільниць.

Графіки завантаження дозволяють передбачити можливості переводу робітників на суміжні спеціальності.