Техніка визначення
У дві пробірки заввишки 20 см і діаметром 2 см наливають по 5 мл субстрату і витримують при температурі 40 ºС в ультратермостаті протягом 10 хв для досягнення розчином зазначеної температури.
Потім у першу пробірку додають 2,5 мл дистильованої води (контроль), а в другу – 2,5 мл досліджуваного ферментного розчину (дослід). Пробірки ставлять у термостат з температурою 40 ºС на 1 год.
Після закінчення гідролізу в кожну пробірку додають по 5 мл 0,3 М розчину ТХО, щоб припинити ферментативну реакцію та осадити непрогідролізований казеїн. Суміш швидко перемішують і для більш повного осадження витримують 15 хв при температурі 40 ºС в термостаті. Потім розчини фільтрують через паперові фільтри і у фільтраті визначають кількість прогідролізованого білка за тирозином.
Для цього по 2 мл фільтрату наливають у широкі пробірки, повільно приливають у кожну по 5 мл 0,5М розчину вуглекислого натрію та по 1 мл робочого розчину реактиву Фоліна, безперервно перемішуючи, витримують в ультратермостаті при температурі 40 ºС для розвитку забарвлення 30 хв, а потім фотометрують на ФЕК з довжиною хвилі 656 – 677 нм при використанні кювет 5 мм. Оптичну густину розчинів вимірюють по відношенню до контрольної проби.
Розрахунок проводять за формулою, виведеною для визначення протеолітичної активності бактеріальних ферментних препаратів:
, од/г або од/мл,
де 4,7 і 0,1 – постійні коефіцієнти, отримані експериментально; D – оптична густина досліджуваного розчину; n – кількість ферментного препарату в 2 мл реакційної суміші, мг; 1000 – перерахунок на 1 г препарату.
Приклад розрахунку. На аналіз взято 0,1 г ферментного препарату, розчинено в 100 мл дистильованої води. Із цього розчину зроблено розведення – 5 мл до 100 мл, на протеоліз відібрано 2,5 мл. Після додавання ТХО об’єм реакційної суміші дорівнює 12,5 мл. На визначення тирозину взято 2 мл і отримано оптичну густину 0,193.
Кількість ферментного препарату в 2 мл фільтрату буде дорівнювати:
Реактиви
1. Розчин казеїну 1%-й. Для його приготування 2 г (порошку) і вносять у конічну колбу на 300 мл і приливають 140 мл карбонатно-гідрокарбонатного буфера рН 10,7. Колбу ставлять на магнітну мішалку і розчин перемішують протягом 30 хв. Потім, продовжуючи перемішування, колбу з субстратом вміщують у водяну баню з температурою 70 ºС до повного розчинення, охолоджують до 40 ºС і при цій температурі доводять рН до 10,5, додаючи 1 М розчин їдкого натрію.
Розчин казеїну кількісно переносять у мірну колбу на 200 мл і додають карбонатно-гідрокарбонатний буфер до об’єму 180 мл. Потім розчин казеїну охолоджують проточною водою до температури 20 ºС і об’єм субстрату доводять до 200 мл тим самим буфером. Розчин зберігають у холодильнику не більше 3 діб.
2. 0,2 М карбонатно-гідрокарбонатний буфер. Готують його змішуванням у мірній колбі на 200 мл розчин А – 45 мл, розчину Б – 5 мл, об’єм доводять до мітки дистильованою водою.
Розчин А – 0,2 М розчин карбонату натрію. Для його приготування розчиняють 21,2 г карбонату натрію в дистильованій воді, об’єм доводять до 1 л.
Розчин Б – 0,2 М розчин гідрокарбонату натрію. Для його приготування розчиняють 16,8 г гідрокарбонату натрію в дистильованій воді, об’єм доводять до 1 л.
3. 1 н. розчин їдкого натрію. Для його приготування 40 г їдкого натрію розчиняють у дистильованій воді, об’єм доводять до 1 л.
4, 5, 6 – 0,3 М розчин трихлороцтової кислоти (ТХО); 0,5 М розчин вуглекислого натрію та реактив Фоліна.
7. Робочий реактив Фоліна. Готують розведенням основного розчину безпосередньо перед аналізом у співвідношенні 1:3.
4.3. -галактозидаза
Лактоза – дисахарид, який складається з глюкози і галактози. Міститься в молоці і молокопродуктах (близько 4%).
Однією з важливих медичних проблем є корекція дефіциту лактази (-галактозидази) в організмі людини. Лактаза виробляється у верхньому відділі тонкого кишечнику і розщеплює лактазу на глюкозу і галактозу, які після цього легко всмоктуються у кров. Відсутність чи недостатність цього ферменту призводить до того, що хворі практично позбавлені можливості використовувати у своєму раціоні молоко і молочні продукти. Використання екзогенного ферменту лактази може вирішити цю проблему.
Визначення активності -галактозидази (лактази)
Метод ґрунтується на здатності ферменту -галактозидази каталізувати гідроліз лактози до глюкози і галактози. Глюкоза, що утворюється в процесі гідролізу, визначається специфічним глюкозооксидним методом.
За одиницю активності -галактозидази взято таку кількість ферменту, яка каталізує розщеплення 1 мікромоля лактози за 1 хв при температурі 30 ºС і оптимальному рН (оптимум рН для дріжджової -галактозидази дорівнює 6,9, а для грибної – 4,2).
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- Національний Університет
- Харчових технологій
- Технології мікробного синтезу лікарських засобів
- Лабораторний практикум
- Київ нухт 2011
- Заходи безпеки та організація роботИ в біотехнологічній лабораторії
- Метод визначення кількості пеніцилінів
- Техніка визначення
- Реактиви.
- Біологічні методи визначення кількості антибіотиків
- Чутливість мікроорганізмів до дії антибіотиків
- Завдання для виконання студентами
- Варіанти середовищ для отримання хлортетрацикліну
- Контрольні запитання
- Лабораторна робота 3. Біотехнологія отримання хлортетрацикліну (закінчення).
- Завдання для виконання студентами
- Контрольні запитання
- Лабораторна робота 4. Визначення активності ферментів. Аналіз фармацевтичних ферментних препаратів. Поверхневе культивування для одержання ферментів (початок).
- 4.1. Ферменти амілолітичного комплексу
- Визначення амілолітичної активності колориметричним методом
- Техніка визначення
- Прилади, посуд, реактиви
- Техніка визначення
- 4.2. Ферменти протеолітичного комплексу
- Техніка визначення
- Техніка визначення.
- 4.4. Глюкозооксидаза
- Контрольні запитання
- 4.5. Поверхневе культивування для одержання ферментів (початок).
- Завдання для виконання студентами.
- Контрольні запитання
- Лабораторна робота 5. Поверхневе культивування для одержання ферментів (закінчення). Методи очищення ферментних препаратів.
- 5.1 Поверхневий спосiб культивування продуцентiв ферментiв (закінчення).
- Завдання для виконання студентами.
- 5.2. Методи очищення ферментних препаратів
- Лабораторна робота 6. Імобілізація ферментів методом сорбції
- Лабораторна робота 7. Методи визначення водорозчинних вітамінів. Біотехнологія отримання рибофлавіну (початок).
- Вітаміни мікробного походження
- 7.2 Процес біосинтез для отримання рибофлавіну
- Аналіз вмісту вітамінів
- Біотехнологія отримання рибофлавіну (початок).
- 1. Приготування поживного середовища
- 3. Засів поживного середовища
- 4. Аналіз поживного середовища
- Контрольні запитання
- Лабораторна робота 8. Методи визначення жиророзчинних вітамініВ. Біотехнологія отримання рибофлавіну (закінчення).
- 8.1 Визначення жиророзчинних вітамінів
- 8.2 Біотехнологія отримання рибофлавіну (закінчення).
- Методи визначення жиророзчинних вітамінів
- Біотехнологія отримання рибофлавіну (закінчення)
- Додатки Визначення вмісту вуглеводів за Бертраном
- Визначення вуглеводів за Бертраном. Інвертний цукор
- Визначення фосфору за Нейманом
- Визначення вмісту азоту амінокислот (мідним способом)
- Визначення білка методом Лоурі
- Визначення вологості на приладі Чижової
- Приготування вихідних ферментних розчинів
- Дані для приготування робочого розчину поверхневої культури
- Дані для приготування робочого розчину очищеного фп
- Рекомендована література
- Технології мікробного синтезу лікарських засобів лабораторний практикум
- Свідоцтво про реєстрацію