23. Методика оцінки ефективності іс

Найважливішими з числа основних характеристик ІС є економічні показники, характеристики якості й ефективності ІС, наприклад, такі, як середня вартість доставки інформації між двома пунктами, тарифи за користування послугами мережі, ефективність ІС і ін. Між цими показниками існує визначений взаємозв'язок і залежність від інших характеристик: надійності від вартості, надійності від здатності, що пропускається, вірогідності переданої інформації від надійності і т.п. Надійність і вірогідність характеризують якість функціонування ІС. Бажано при проектуванні мережі враховувати фактори, що визначають ефективність і якість, мати можливість оцінити й розрахувати відповідні характеристики.

Вихідними даними для аналізу ефективності і якості функціонування є: фінансові витрати на розробку, створення й експлуатацію системи, включаючи зарплату персоналу й витрати на обслуговування; параметри надійності окремих пристроїв системи, період безвідмовної роботи, час відновлення, імовірність відмовлення і т.п.; параметри вірогідності процесів перетворення інформації, можливість і способи виправлення помилок; параметри швидкодії системи, пропускна здатність пристроїв і ланок, швидкості введення й зчитування інформації і т.п.; параметри вхідних інформаційних потоків, інтенсивність надходження документів, закони розподілу потоків, їхня структура.

Основний зміст методики можна розглянути на прикладі задачі вибору одного з двох можливих варіантів інформаційної мережі. На першому етапі дослідження виконується розрахунок економічної ефективності для кожного з розглянутих варіантів систем. При цьому припускається, що мережі ідеалізовані, тобто забезпечують стовідсоткову надійність функціонування, а ефективність кожної з них залежить тільки від економічних показників.

У результаті економічного розрахунку визначаються такі показники, як, наприклад, повні річні витрати на створення (капітальні вкладення) і витрати на функціонування системи (експлуатаційні витрати). Уводиться так званий відносний показник ефективності, що представляє відношення повних витрат на одну й іншу системи. На першому етапі вибір системи аналізу робиться на основі мінімуму витрат або за значенням відносного показника, меншого одиниці.

На другому етапі визначається значення виправлення у величині відносного показника, для чого складається імітаційна програма. У результаті структурного аналізу технічних і програмних засобів досліджуваних ІС, виділяється й установлюється співвідношення між її елементами й об'єктами системи моделювання.

На третьому етапі робиться перевірка вірогідності моделі по показниках адекватності, точності й збіжності. Це дає можливість оцінити, наскільки ефективна запропонована імітаційна програма і наскільки доцільно її використовувати для аналізу системи. За зазначеною методикою оцінки ефективності і якості функціонування системи проводять ряд експериментів, що дозволяють визначити найважливіші показники (пропускну здатність, що результує надійність, вірогідність).

Визначимо можливе значення економії Е_м, яку можна одержати при аналізі й оцінці ефективності і якості функціонування ІС.

За винятком витрат на створення і використання програм і проведення їхніх іспитів ця економія складається з трьох основних складових: Е_м = Е₁ + Е₂ — Е₃ — Wм, де Е₁ — ефект при виборі одного з декількох варіантів технічної реалізації ІС; Е₂ — ефект, одержуваний у результаті моделювання ІС; Е₃ — ефект від оптимізації ІС.

Нехай Е_i — сумарний річний економічний ефект, якій можна одержати при реалізації І-го варіанта системи. Він являє собою різницю між доходом D, одержуваним об'єктом у процесі роботи кожної із систем, і повними витратами на функціонування i-го варіанта: Е_i =D— W_i.

Аналогічно для j-го варіанта системи: Е_j =D— W_j

Відносний показник ефективності ідеалізованої системи являє собою відношення повних витрат на кожну із систем:

Додаткова річна економія при правильному виборі варіанта обумовлена зниженням повних витрат на цей варіант, тобто:

Е₁= Е_i- Е_j

Це перша складового ефекту при впровадженні ІС.

Друга складова Е₂ обумовлена можливістю пошуку режиму погодженої роботи елементів і ланок системи, при якому втрати інформації, що переробляється ІС, мінімальні в межах даного варіанта.

Значення відносного показника ефективності змінюється при зміні величини втрат інформації складним чином, але максимальна відносна його зміна виявляється пропорційною максимальним втратам, що мають місце в системі, тобто:

Якщо максимальне значення втрат інформації змінилося, наприклад знизилося з до , то відносний показник ефективності збільшився до величини , рівної:

Нижче випливає висновок цієї формули. Для системи без втрат маємо показник ефективності . Облік втрат приводить до результату:

Зниження втрат відбувається на величину . Тоді:

До зниження втрат інформації мав місце ефект:

Зі зменшенням втрат реальний показник збільшився на величину і внаслідок цього змінився результуючий ефект до величини Звідси:

Наступний етап полягає у визначенні найбільшого значення показника в межах заданого вартісного класу ІС, тобто оптимізації її структури й організації керування.

У такій системі втрати мінімальні, показник максимальний. Додатковий ефект Y₃, одержуваний при цьому, визначається в такий спосіб:

де — показник ефективності оптимального варіанта; — показник ефективності довільного i-го варіанту; — мінімальні втрати в системі.

Таким чином, методика дозволяє підвищити ефективність роботи ІС за рахунок правильного варіанта системи, при якому забезпечується мінімум втрат інформації, тобто забезпечується необхідна якість функціонування, і одержати додаткову економію: