10. Аналіз якості керуючої системи в часі

У теорії надійності особливий інтерес представляє аналіз розгорнення якості керуючої системи в часі для тематичного опису тривалості її безвідмовної роботи. Характер більшості технічних систем визначає такий клас раптових відмовлень, при якому інтенсивність останніх зростає. Однак сутність і природа керуючих систем в економіці, основним елементом яких є людина, як переконливо доводить практика, приводить до того, що інтенсивність її відмовлень (прийняття людиною неоптимальних, неприпустимих рішень) згодом убуває. Це головна, відмітна властивість керуючої системи в економіці пояснюється її здатністю нагромадження інформації як виробничого ресурсу, наявність якого і дозволяє людині виробляти керуючі впливи.

Людина здатна відбирати із зовнішнього середовища і накопичувати інформацію завдяки тому, що вона має у своєму розпорядженні мозок — унікальний інструмент, що не робить і не виділяє інформацію, а лише поглинає й активно перетворює її. В усіх без винятку формах обміну інформація «поглинається» і поступово накопичується, але активно не використовується.

Тільки там, де з'являється пам'ять і інформація починає накопичуватися, де з'являється можливість «відокремити» інформацію від енергії і затримати першу, віддаючи другу, системи стають такими, що саморозвиваються, самонастроюються і самоорганізуються.

Відбираючи інформацію із зовнішнього середовища, системи використовують її для побудови власних структур, для збільшення власної розмаїтості.

У. Ешбі сформулював закон необхідної різноманітності, що говорить про те, що розмаїтість складної системи вимагає керування, яке саме має необхідну розмаїтість, необхідну структуру . Структура (розмаїтість) керуючої підсистеми є взята і асимільована нею із зовнішнього середовища інформація.

Принцип необхідної розмаїтості справедливо трактується багатьма авторами як кібернетичний закон збереження: одна частина системи відбирає розмаїтість (інформацію) в іншої, при цьому загальна кількість розмаїтості (інформації) у системі залишається незмінною. Якщо керуючий суб'єкт відбирає інформації менше, ніж цього вимагають його мета, у системі порушується рівновага (зменшується її надійність), відновити яку можна тільки шляхом перебудови структури керуючого суб'єкта, для чого необхідна накопичена суб'єктом інформація. Нагромадження ж інформації відбувається з витратами часу.

Тому можна вважати, що при часі, рівному нулеві, суб'єкт керування не встиг «нагромадити» інформацію, і виходить, надійність його функціонування дорівнює теж нулеві; при необмеженому часі розмаїтість, накопичена керуючою системою нескінченна, а отже, і надійність її функціонування дорівнює одиниці.