Метод визначення кількості пеніцилінів

 –лактамне кільце

Бензилпеніцилін

Найпоширеніший метод хiмiчного визначення кількості пенiцилiнiв – йодометричне титрування, що грунтується на рiзному вiдношеннi пенiцилiнiв і пенiцилiнових кислот до йоду. З йодом взаємодiють лише пенiцилiновi кислоти, якi утворюються з пенiцилiнiв у результатi розриву їх -лактамного кiльця пiд впливом лугiв.

Суть методу можна описати наступними реакціями:

1) 1М NaOH

+

2)

3) + I₂ + H₂O + 2HI

4) + 3I₂ + 3H₂O + 6HI

За рiзницею мiж кiлькiстю йоду, яку було витрачено на титрування розчину до i пiсля iнактивацiї пенiцилiнiв, можна зробити висновок про кiлькiсть антибiотикiв пенiцилiнового ряду, що мiстяться у дослiджуваних розчинах або препаратах.

Техніка визначення

Точну наважку препарату (0,06 – 0,1 г) розчиняють у 100 мл дистильованої води у мiрнiй колбi. 5 мл розчину переносять у конічну колбу з притертою пробкою місткістю 250 мл, додають 2 мл 1 н. розчину NaOH i залишають на 20 хв для iнактивацiї пенiцилiнiв. Пiсля цього до сумiшi додають 2 мл 1 н. розчину соляної кислоти, 5 мл 0,3 М розчину ацетатного буферу (рН 4,5), 20 мл розчину йоду (0,01 н.) i залишають на 20 хв у темному мiсцi. Надлишок йоду вiдтитровують 0,01 н. розчином тiосульфату натрiю до ледь жовтого кольору, потiм додають розчин крохмалю i титрують до знебарвлення.

У контрольну пробу переносять 5 мл розчину пенiцилiну, додають 5 мл 0,3 М розчину ацетатного буферу (рН 4,5) та 20 мл розчину йоду i залишають на 20 хв у темному мiсцi, пiсля чого надлишок йоду вiдтитровують 0,01 н. розчином тiосульфату натрiю, як зазначено вище.

Рiзниця в об`ємах мiж титруванням вiдповiдає вмiсту суми пенiцилiнiв у препаратi.

Вмiст суми пенiцилiнiв у препаратi розраховується за формулою:

де V – рiзниця в об`ємах 0,01 н. розчину тіосульфату натрію мiж контрольним i дослiдним титруванням,мл; Vr – об’єм води, в якому розчиняли наважку антибіотика, мл; е – розмiр еквівалента (1 мл 0,01 н. розчину йоду у грамах стандартного зразка натрiєвої солi бензилпенiцилiну в перерахунку на хiмiчно чисту речовину при температурi 20 С, е=0,0004055); а – наважка препарату, г.

реактиви. Препарат пенiцилiну; 1 н. розчин гiдроксиду натрiю; 1 н. розчин соляної кислоти; 0,01 н. розчин йоду; 0,01 н. розчин тiосульфату натрiю; 0,3 м розчин ацетатного буфера рH 4,5 (17,5 г ацетату натрiю i 10,3 г льодяної оцтової кислоти розчиняють у дистильованiй водi у мiрнiй колбi на 1 л i об‘єм доводять до риски); 1%-й розчин крохмалю.

Метод визначення кількості хлортетрацикліну

Колориметричний метод визначення вмісту хлортетрацикліну в препаратах і культуральній рідині грунтується на вимірюванні оптичної густини його розчину після кип‘ятіння з 2 н. соляною кислотою. Під час кип‘ятіння розчину хлортетрацикліну в кислому середовищі з'являється жовте забарвлення, зумовлене наявністю продуктів гідролізу хлортетрацикліну. Густину забарвлення вимірюють на фотоелектроколориметрі і за калібрувальним графіком визначають відповідну концентрацію хлортетрацикліну.

Побудова калібрувального графіка

Калібрувальний графік будують за стандартним розчином хлортетрацикліну.

Наважку солянокислого хлортетрацикліну беруть з таким розрахунком, щоб отримати розчин в 0,01 н. соляній кислоті з вмістом хлортетрацикліну 1 мг/мл (1000 од/мл). Розведенням цього основного розчину готують серію розчинів, які містять 200 – 1000 од/мл.

У дві мірні колби на 50 мл переносять по 1 мл розчину хлортетрацикліну відповідного розведення. В одну з колб додають 5 мл 2 н. розчину соляної кислоти (дослід), а в другу – 5 мл дистильованої води (контроль). Обидві колби на 5 хв занурюють у киплячу водяну баню, а потім негайно охолоджують. До контрольної проби додають 5 мл 2 н. розчину соляної кислоти і в обох колбах об‘єм доводять водою до риски. Після ретельного перемішування контрольний розчин розливають у дві кювети, а дослідний розчин – у третю кювету і вимірюють оптичну густину досліджуваного розчину проти контролю на ФЕК з синім світлофільтром.

Калібрувальний графік будують, відкладаючи отримані значення оптичної густини на осі ординат, а відповідні їм концентрації хлортетрацикліну (од/мл) – на осі абсцис.

Рис. 1. 1. Залежність оптичної густини від вмісту хлортетрацикліну