Додатки Визначення вмісту вуглеводів за Бертраном

Методика дає добрі результати при вмісті вуглеводів 10–90 мг/мл.

Принцип методу. Вуглеводи, що мають вільні альдегідні чи кетонні групи, мають здатність у процесі кип‘ятіння відновлювати лужні розчини міді до закису, що враховується об'ємним методом.

Реактиви. Розчин CuSO₄5H₂O (Фелінг 1): 69,27 г чистої сірчанокислої міді розчиняють у 1 л дистильованої води. У разі потреби розчин фільтрують через паперовий фільтр;

розчин сегнетовой солі (Фелінг 2): 346 г сегнетової солі та 100 г NaOH розчиняють у дистильованій воді й об’єм доводять до 1 л. У разі помутніння розчин повинен бути відфільтрований через скляний фільтр і по можливості швидко;

розчин крохмалю: 1 г розчинного крохмалю розмішують у невеликій кількості холодної дистильованої води і отриману суспензію вливають у киплячу воду (загальний об’єм – 100 мл). Туди само додають кухонну сіль (до насичення). Розчин фільтрують через паперовий фільтр;

розчин 2 н. соляної кислоти;

20%-й розчин H₂SO₄: 110 мл концентрованої H₂SO₄ змішують з 890 мл дистильованої води;

KI кристалічний ("чда" чи "хч");

0,1 н. розчин тіосульфату Na₂S₂O₃ 5H₂O : 24,6 г тіосульфату і 0,2 г бісульфіту натрію розчиняють у дистильованій, прокип'яченій воді і об’єм доводять до 1 л. Воду для приготування розчину тіосульфату натрію кип'ятять 1,5–2 год, потім охолоджують до кімнатної температури, використовуючи трубку з натронним вапном.

Визначення поправки до титру розчину тіосульфату. У колбу Ерленмейєра з притертою пробкою місткістю 250 мл вносять 20 мл 0,1 н. розчину двохромовокислого калію, 2 г йодистого калію і 5 мл концентрованої соляної кислоти. Суміш закривають пробкою, колбу ставлять на 10 хв у темне місце і потім титрують приготовленим 0,1 розчином тіосульфату. У момент ослаблення забарвлення розчину до солом'яно-жовтого додають три краплі індикатора (1%-й розчин крохмалю) і титрують до зникнення синього забарвлення (розчин здобуває зеленого кольору від тривалентного хрому, але він повинен бути прозорий).

Поправку обчислюють за формулою

,

де 20 – об’єм 0,1 н. розчину двохромовокислого калію, мл; V – об’єм розчину тіосульфату, витраченого на титрування, мл.

Техніка визначення

0,5–1 мл культуральної рідини з клітинами вносять у пробірку і додають відповідно 0,5–1 мл 2 н. соляної кислоти. Пробірки прогрівають при 70 °С упродовж 10 хв (для гідролізу сахарози).

Після закінчення гідролізу пробу кількісно переносять у колбу Ерленмейєра, додають відповідно по 9 мл дистильованої води, потім розчини Фелінг 1 і Фелінг 2, по 10 мл кожного, після чого колбу спочатку кип'ятять протягом 2 хв (точно), відраховуючи час від початку кипіння, а потім швидко охолоджують у посуді з холодною водою. В охолоджену колбу вносять 2 г йодистого калію і 15 мл 20%-й сірчаної кислоти і відразу ж після цього проводять титрування йоду, що виділився, 0,1 розчином тіосульфату. У момент ослаблення забарвлення розчину до солом'яно-жовтої додають три краплі індикатора (1%-й розчин крохмалю), потім титрування доводять до кінця. Кінець титрування визначають за зникненням синього забарвлення та за знебарвленням розчину.

Паралельно проводять контрольний дослід, у якому замість проби беруть 10 мл дистильованої води. З контрольною пробою виконують ті самі операції, що й з дослідною пробою після гідролізу і додавання води.

Розрахунок. Спочатку обчислюють значення X:

де А – об’єм 0,1 н. розчину тіосульфату, витраченого на титрування в контрольному досліді, мл; В – об’єм 0,1 н. розчину тіосульфату, витраченого на титрування досліджуваної проби, мл; К – поправка титру розчину тіосульфату; 6,36 – коефіцієнт переходу від мілілітрів до міліграмів (1 мл 0,1 н. розчину тіосульфату відповідає 6,36 мг міді); 0,95 – коефіцієнт перерахунку на сахарозу (враховує приєднання молекули води при інверсії сахарози).

Далі за таблицею 2 для розрахованої величини Х знаходять значення С (масу цукру в міліграмах).

Розраховують вміст сахарози, %:

Формула дана для об’єму досліджуваної проби 1 мл. Якщо об’єм проби 0,5 мл, результат множать на два.