2.9.2.3. Деаерація живильної води
Застосовують термічний, десорбційний, хімічний спосіб видалення розчинених у воді газів, тобто, деаерацію.
Найширше застосування має термічна деаерація. Термічна деаерація основана на законі розподілу речовин між фазами, згідно з яким розчинність газу у воді залежить від його парціального тиску в просторі над водою, а саме:
де: – кількість розчиненого газу у воді, мг/кг;
– коефіцієнт розчинності газу, який залежить від температури води, мг/кг∙мм.рт.ст.;
– сумарний тиск газу і водяної пари в просторі над водою, мм.рт.ст.;
– парціальний тиск водяної пари в тому ж просторі, мм.рт.ст.;
– парціальний тиск газу, мм.рт.ст.
Розчинність газів зменшується з ростом температури, а при кипінні води і , тобто гази з води виділяються повністю.
В парових котельних застосовують термічні змішувальні деаератори: атмосферного тиску, з робочим тиском 1,2 бар і температурного 104,8 °С (для парових котлів з тиском пари до 40 бар), підвищеного тиску, робочий тиск 6-8 бар (для парових котлів з тиском пари 100 бар і вище).
Термічний змішувальний деаератор складається з двох частин:
колонка деаератора, де реалізується тепломасообмінні процеси, пов’язані з деаерацією води, їх продуктивність дорівнює 20÷300 т/год, а висота колонки від 2530 до 3680 мм;
бак-акумулятор живильної води, що виконує роль ємності, деаерованої, хімочищеної води. Згідно з нормами технологічного проектування електричних станцій сумарна ємність баків-акумуляторів повинна забезпечити роботу всіх парових котлів з номінальною продуктивністю протягом не менше 40хв. (ємність баків-акумуляторів становить 25÷75 м3).
Конструкція деаераційних колонок повинна забезпечити:
1. надійне нагрівання води до температури кипіння – передбачається можливість нагрівання потоку води, що відповідає номінальній продуктивності колонки, на 15-20 °С;
2. тонке подріблення потоку води для створення максимальної поверхні для видалення газів та контакту води з грійною парою;
3. достатній для нагріваня води час перебування води в колонці;
4. надійне відведення з колонки газів, що виділяються з води.
У водогрійних котельнях для деаерації води, що витрачається для підживлення теплових мереж (компенсація втрат води в мережах), в зв’язку з відсутністю пари і невисокою температурою нагрівання води в літній період, використовують вакуумні деаератори.
Робоча температура у вакуумних деаераторах близько 70 °С, а тиск 0,3 бар.
Залишковий вміст кисню в деаерованій воді повинен складати не більше:
після вакуумних деаераторів – 50 мкг/кг;
після деаераторів атмосферного і підвищеного тиску:
мкг/кг при тиску пари після котлів до 40 бар.
20 мкг/кг при тиску пари 40÷110 бар;
після деаераторів підвищеного тиску і тиску пари більше 110 бар – 10 мкг/кг.
- 1.1 Економічна доцільність комбінованого (теплофікаційного) виробітку теплової і електричної енергії
- 2. Джерела теплопостачання
- 2.1. Паливо, що використовується в джерелах систем теплопостачання
- 2.1.1. Елементарний склад палива.
- 2.1.2. Вміст горючих елементів в твердому і рідкому паливі
- 2.1.3. Склад газоподібного палива
- 2.1.4. Теплота згорання палива
- 2.1.5. Технічні характеристики твердого палива
- 2.1.6. Технічні характеристики мазутів.
- 2.1.7. Властивості газу
- 2.2. Горіння палива
- 2.2.1. Стадії горіння різних палив
- 2.3. Підготовка палива до подачі його в котельню
- 2.3.1. Приймання, складування і подача твердого палива
- 2.3.2 Приймання зберігання, підготовка і подача мазуту для спалювання в котельні
- 2.3.3. Газопостачання котелень
- 2.4. Топки парових і водогрійних котлів
- 2.4.1. Шарові топки
- 2.4.2. Камерні топки котлів
- 2.4.3. Розмол палива перед його подачею в топку
- 2.5. Основні схеми генерації пари
- 2.6. Робочі процеси в парогенеруючих трубах парових котлів
- 2.6.1. Циркуляційний контур і його основні характеристики
- 2.6.2. Рушійний і корисний напори циркуляційного контуру
- 2.7. Конструктивні елементи котлоагрегатів
- 2.7.1. Парогенеруючі поверхні нагріву котлів
- 2.7.2. Пароперегрівники
- Схеми включення пароперегрівників
- 2.7.3. Регулювання температури перегрітої пари
- 2.7.4. Водяні економайзери
- 2.7.5. Повітряпідігрівники
- 2.7.6. Компоновка економайзерів і підігрівників
- 2.7.7. Каркас і обмурівка котлів
- 2.7.8. Арматура парових котлів
- 2.7.9. Гарнітура котлів
- 2.7.10. Підвищення якості насиченої пари
- 2.8.Тепловий баланс теплового котла
- 2.8.1. Коефіцієнт корисної дії парового котла
- 2.8.2. Аналіз теплових втрат котла
- 2.9. Підготовка живильної води для котлів
- 2.9.1 Показники якості води
- 2.9.2. Технологічний процес підготовки живильної води
- 2.9.2.2. Зм’якшення води в катіонітових установках
- 2.9.2.3. Деаерація живильної води
- 2.9.2.4. Норми якості живильної і котлової води і вибір схеми хімічної очистки води
- 2.10. Теплові схеми джерел теплопостачання
- 2.10.2. Принципова схема тец промислового підприємства
- 2.10.3. Принципова теплова схема водогрійної котельні
- 3. Системи теплопостачання
- 3.1. Характеристика споживачів теплової енергії
- 3.2. Визначення витрати теплоти на різні види теплового навантаження
- 3.2.1. Витрати теплоти на теплове навантаження опалення
- 3.2.2. Витрати теплоти на вентиляцію
- 3.2.3. Витрата теплоти на цілорічне теплове навантаження
- 3.2.4. Графік залежності величин теплового навантаження опалення, гвп і вентиляції від температури зовнішнього повітря
- 3.3. Водяні системи теплопостачання
- 3.3.1.Закриті системи теплопостачання
- А. Приєднання опалювальних установок до теплової мережі
- Б. Приєднання установок гвп до теплових мереж
- В. Приєднання теплових навантажень опалення і гвп на одному абонентському вводі
- 3.3.2. Відкриті системи теплопостачання
- 3.4. Парові системи теплопостачання
- 3.6. Регулювання централізованого теплопостачання
- 3.7. Гідравлічний розрахунок теплових мереж
- 3.8. П’єзометричний графік
- 3.9. Основні вимоги до режиму тисків у водяних теплових мережах
- 3.10. Режим одержування теплоти від тец