2.1.6. Технічні характеристики мазутів.
Мазут – це важкий залишковий продукт переробки нафти, він складається з найбільш важких вуглеводів.
До складу мазуту входять також асфальто-смолисті речовини, сірчані і мінеральні сполуки, волога, яка переходить з нафти в мазут.
Асфальто-смолисті речовини являють собою колоїдно-дисперсні частини, які відкладаються в трубах, на дні резервуарів, на поверхні теплообмінників, в форсунках.
Вони затрудняють транспортування, нагрівання і розпилення мазуту. При нагріванні утворюють частини коксу, який не згорає повністю в топці, що приводить до втрати теплоти.
Нижча теплотворна здатність мазуту 39÷40 МДж/кг.
Найбільш важливими характеристиками мазуту є:
1) В’язкість мазуту, що виражається в градусах умовної в’язкості (°УВ). Вона визначається віскозиметром Енглера як відношення часу витікання порції мазуту 200 мл через тарований отвір при стандартній температурі до часу витікання 200 мл води при температурі 20°С.
За в’язкістю розрізняють мазути:
легкі – це флотські мазути Ф5 ; Ф12, їх в’язкість, відповідно, 5°УВ, 12°УВ при температурі 50°С;
середній – це мазут марки М40, в’язкість якого дорівнює 8°УВ при температурі 80°С;
важкий – це мазут марки М100, в’язкість якого дорівнює 16°УВ при температурі 80°С.
Мазут М100 є основним рідким паливом для парових та водогрійних котлів електричних станцій і котелень.
2) Густина мазуту при температурі 20°С дорівнює
0,99÷1,06 тонн/м3.
При температурі, вищій 20°С, в’язкість мазуту визначають за формулою
, (2-3)
де: - коефіцієнт об’ємного розширення мазуту при нагріванні, (5,1÷5,3)х10-4.
3) Зольність мазуту. Зольний залишок мазуту складає не більше 0,1% від робочої маси.
4) Вологість мазуту. Згідно стандарту вміст води в мазуті не повинен перевищувати 1÷3%. При нагріванні відкритою парою при розвантаженні мазуту з цистерн його вологість може сягати до 5% і більше, залежно від температури зовнішнього повітря, при якій розвантажується мазут.
5) Сірчаність мазуту. Вміст сірки в мазуті дорівнює 0,5÷3%. При спалюванні мазуту сірка в основному окислюється до SO2, а невелика часина (в зоні горіння факела) – до SO3, який створює корозійне середовище для низькотемпературних поверхонь водяних економайзерів та повітрянагрівачів.
Корозійна небезпека газового середовища після спалювання мазуту в декілька раз вища, ніж при спалюванні вугілля, в золі якого містяться компоненти, що нейтралізують кисле середовище.
6) Температура застигання. Згідно стандарту визначається таким чином: в пробірці, при нахилі на 45° нафтопродукт залишається нерухомими протягом 1 хв.
Енергетичний мазут марки М100 має температуру застигання в межах 25÷35°С. Ця температура визначає особливості технологічної схеми зберігання мазуту і його транспортування.
7) Температура спалаху. Це температура, при якій суміш пари мазуту і повітря спалахує при контакті з відкритим полум’ям. Для сирої нафти температура спалаху дорівнює 20÷40°С, для мазуту марки М40 - 90°С, для мазуту марки М100 - 90÷140°С.
Температурою спалаху М100 обумовлена вимога щодо додержання максимальної температури мазуту у відкритих системах не більше 95°С.
- 1.1 Економічна доцільність комбінованого (теплофікаційного) виробітку теплової і електричної енергії
- 2. Джерела теплопостачання
- 2.1. Паливо, що використовується в джерелах систем теплопостачання
- 2.1.1. Елементарний склад палива.
- 2.1.2. Вміст горючих елементів в твердому і рідкому паливі
- 2.1.3. Склад газоподібного палива
- 2.1.4. Теплота згорання палива
- 2.1.5. Технічні характеристики твердого палива
- 2.1.6. Технічні характеристики мазутів.
- 2.1.7. Властивості газу
- 2.2. Горіння палива
- 2.2.1. Стадії горіння різних палив
- 2.3. Підготовка палива до подачі його в котельню
- 2.3.1. Приймання, складування і подача твердого палива
- 2.3.2 Приймання зберігання, підготовка і подача мазуту для спалювання в котельні
- 2.3.3. Газопостачання котелень
- 2.4. Топки парових і водогрійних котлів
- 2.4.1. Шарові топки
- 2.4.2. Камерні топки котлів
- 2.4.3. Розмол палива перед його подачею в топку
- 2.5. Основні схеми генерації пари
- 2.6. Робочі процеси в парогенеруючих трубах парових котлів
- 2.6.1. Циркуляційний контур і його основні характеристики
- 2.6.2. Рушійний і корисний напори циркуляційного контуру
- 2.7. Конструктивні елементи котлоагрегатів
- 2.7.1. Парогенеруючі поверхні нагріву котлів
- 2.7.2. Пароперегрівники
- Схеми включення пароперегрівників
- 2.7.3. Регулювання температури перегрітої пари
- 2.7.4. Водяні економайзери
- 2.7.5. Повітряпідігрівники
- 2.7.6. Компоновка економайзерів і підігрівників
- 2.7.7. Каркас і обмурівка котлів
- 2.7.8. Арматура парових котлів
- 2.7.9. Гарнітура котлів
- 2.7.10. Підвищення якості насиченої пари
- 2.8.Тепловий баланс теплового котла
- 2.8.1. Коефіцієнт корисної дії парового котла
- 2.8.2. Аналіз теплових втрат котла
- 2.9. Підготовка живильної води для котлів
- 2.9.1 Показники якості води
- 2.9.2. Технологічний процес підготовки живильної води
- 2.9.2.2. Зм’якшення води в катіонітових установках
- 2.9.2.3. Деаерація живильної води
- 2.9.2.4. Норми якості живильної і котлової води і вибір схеми хімічної очистки води
- 2.10. Теплові схеми джерел теплопостачання
- 2.10.2. Принципова схема тец промислового підприємства
- 2.10.3. Принципова теплова схема водогрійної котельні
- 3. Системи теплопостачання
- 3.1. Характеристика споживачів теплової енергії
- 3.2. Визначення витрати теплоти на різні види теплового навантаження
- 3.2.1. Витрати теплоти на теплове навантаження опалення
- 3.2.2. Витрати теплоти на вентиляцію
- 3.2.3. Витрата теплоти на цілорічне теплове навантаження
- 3.2.4. Графік залежності величин теплового навантаження опалення, гвп і вентиляції від температури зовнішнього повітря
- 3.3. Водяні системи теплопостачання
- 3.3.1.Закриті системи теплопостачання
- А. Приєднання опалювальних установок до теплової мережі
- Б. Приєднання установок гвп до теплових мереж
- В. Приєднання теплових навантажень опалення і гвп на одному абонентському вводі
- 3.3.2. Відкриті системи теплопостачання
- 3.4. Парові системи теплопостачання
- 3.6. Регулювання централізованого теплопостачання
- 3.7. Гідравлічний розрахунок теплових мереж
- 3.8. П’єзометричний графік
- 3.9. Основні вимоги до режиму тисків у водяних теплових мережах
- 3.10. Режим одержування теплоти від тец