Опорні точки деталі.

Кожну окрему деталь можна розглядати, як сукупність різних фігур, з’єднаних в одне ціле.

В результаті їх, умовно скажемо, з’єднання утворюються лінії з’єднання.

Точки перетину цих ліній називають опорними точками деталі (точки 1,2,3,4,5,6,7).

Очевидно, що для того щоб зарисувати контур деталі олівець повинен побувати в точках 1,2,3,4,5,6,7,8 (інша частина контуру симетрична ).

Помістивши деталь в координатну систему X,0_Д,Z ,визначають координати опорних точок 1,2,3,4,5,6,7,8.

Відомо, що при наявності комп’ютерного і програмного забезпечення по заданих координатах можна побудувати заданий контур на моніторі комп’ютера. Якщо стикувати комп’ютер з графопобудовником, можна одержати креслення контуру на форматі. Аналогічно проводиться механічна обробка заготовок на верстатах з ЧПК. Система ЧПК відіграє роль комп’ютера, а верстат роль графопобудовника. Програма обробки, яка несе інформацію про технологію обробки і геометричні переміщення, обробляється системою ЧПК і перетворюється у відповідні імпульси для керування робочими органами верстату. У графопобудовника вершина олівця повинна побувати в опорних точках 1,2,3.4,5 і т.д. і рухатись послідовно по заданій траєкторії, а на верстаті (наприклад токарному) вершина різця виконує роль вершини олівця, знімаючи з заготовки шар матеріалу і надаючи їй заданої форми, розмірів і конфігурації.