Поняття про еквідістантний контур.

Часто вершина різця не гострокінцева, а радіусна. Суттєвим прикладом може бути фрезерна контурна обробка кінцевими фрезами. Центр фрези у таких випадках повинен бути віддалений від заданого контуру деталі на величину радіуса фрези. Тому для одержання правильної форми контуру, розмірів і конфігурації будують еквідістантний контур, визначають його опорні точки і визначають їх координати. В геометричній інформації в програмі задають координати опорних точок еквідістанти. На нижче приведеній схемі точки 5,6,7,8 опорні точки еквідістанти.

Еквідістантний контур – це геометричне місце точок. рівновіддалених від заданого на величину радіуса інструменту.

Еквідістантний контур складається з елементарних окремих еквідістант, з’єднаних між собою.

Еквідістанта до прямої ділянки контуру – пряма, віддалена від нього на величину радіуса.

Е квідістанта до дуги кола – дуга того самого з тим самим центральним кутом і радіусом більшим, або меншим на величину радіуса інструменту.

Еквідістанта до ламаної ділянки контуру - сукупність

еквідістант, з’єднаних між собою траєкторію переходу.

Гострі ламані ділянки контуру деталі слід проходити по найкоротшій траєкторії - по радіусній, з перебігом на величину радіуса, але не по шляху перетину еквідістант.

.

Ручний розрахунок координат опорних точок еквідістанти трудомісткий. Незручність полягає ще в тому, що при зміні радіуса інструменту необхідно координати перераховувати. Цього недоліку позбавлені сучасні СЧПК, які мають в своєму складі блок “Еквідістанта”. Такі системи дозволяють робити геометричний опис контуру деталі по його реальних координатах, не виконуючи побудову еквідістантного контуру. Блок “Еквідістанта” сам будує еквідістантний контур і розраховує координати опорних точок еквідістанти. Тому програма обробки складається по реальних координатах контуру деталі і додатково в програму вноситься радіус інструменту.