Детонаційні покриття
Перше повідомлення фірми «Лінд» про використання детонації в газах для нанесення захисних покриттів з’явилось у 1956 р. Нині цей процес використовують для нанесення зносостійких покриттів на поверхні багатьох виробів.
Для напилення найчастіше застосовують карбід вольфраму на кобальтовій основі, а також покриття з оксиду алюмінію і керметів складнішого вмісту та інші порошкові сплави.
Детонацією називають вибух, який поширюється з постійною і максимально можливою для певної вибухової речовини і умов швидкістю, що значно перевищує швидкість звуку в цьому середовищі. На відміну від згасальних вибухових хвиль, детонаційною є сильна стаціонарна незгасальна ударна хвиля. Залежно від природи вибухової речовини швидкість детонаційної хвилі становить 103…105 м/с. Тому і порошок, який розганяється детонаційною хвилею, матиме значно більшу швидкість, ніж при використанні газополуменевого і плазмового струменя.
При детанаційному напиленні висока (в тисячі разів більша, ніж при газополуменевому) кінетична енергія частинок порошку дає змогу формувати покриття з матеріалів, температура плавлення яких вища за максимальну температуру вибуху киснево-ацетиленової суміші. Завдяки високій швидкості переміщення частинки порошку сильніше сплющуються і механічно зчіплюються з нерівностями і порами поверхні деталі, ніж за інших умов напилення.
- Лекція 1.
- 1.1. Вступ.
- 1.2. Основні частини технологічного процесу машинобудівного виробництва
- Лекція 2.
- 2.1. Концентрація і диференціація технологічних операцій
- 2.2. Розробка технологічних процесів виготовлення специфікованих виробів
- 2.3. Основні етапи розробки тп виготовлення деталей
- Лекція 3.
- 3.1. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
- 3.2. Типи та організаційні форми машинобудівного виробництва
- Лекція 4.
- 4.1. Вибір напівфабрикату або заготовки у машинобудівному виробництві
- Лекція 5.
- 5.1. Обґрунтування вибору технологічних баз і встановлення послідовності оброблення поверхонь заготовки
- 5.2. Визначення послідовності обробки поверхонь заготовки
- Лекція 6 Вибір способів обробки заготовок і визначення кількості необхідних технологічних переходів
- Лекція 7 Розрахунок припусків, міжперіхідних розмірів і допусків
- Лекція 8. Вибір режимів обробки заготовки різанням
- Лекція 9. Нормування технологічного процесу виготовлення деталі
- Лекція 10
- Лекція 11. Визначення необхідного технологічного обладнання та пристроїв для виконання технологічних операцій і розробка вимог, яким повинний відповідати кожен тип оснастки
- Затискні елементи пристроїв.
- Лекція 12.
- Лекція 13.
- Лекція 14.
- 14.1. Розроблення альтернативних варіантів тп виготовлення деталі
- Лекція 15.
- Лекція 16. Оформлення технологічної документації
- Лекція 17.
- 17.1. Основні характеристики надійності і довговічності, їх структура і задачі. Кількісні показники надійності і довговічності обладнання харчових і переробних виробництв
- 17.2. Фізична сутність надійності
- 17.3. Одиничні й комплексні властивості та показники надійності
- 17.4. Відмови технічних об’єктів. Характеристика відмов
- 17.5. Якість, ефективність та економічність технічних об’єктів і систем
- 17.6. Якість і надійність виробів
- 17.7. Надійність об’єктів і систем та їхня ефективність
- 17.8. Економічні показники надійності
- Лекція 18.
- 18.1.Статистичні методи вивчення і прогнозування показників надійності і довговічності. Закони розподілу випадкових величин в теорії надійності
- Змащування машин і механізмів
- Лекція 21. Випробування промислових виробів на надійність
- Для двостороннього довірчого інтервалу
- Запитання і завдання для самоперевірки
- Фрикційні зв'язки та їх руйнування
- Методи забезпечення довговічності та підвищення зносостійкості деталей машин і обладнання
- Підвищення довговічності деталей обладнання термічним і хіміко-термічним обробленням
- Детонаційні покриття
- Електродугові покриття
- Полімерні та металополімерні покриття
- Запитання і завдання для самоперевірки